Україна являє собою приклад гібридної війни Росії

Умберто Боччоні «Атака уланів»Умберто Боччоні «Атака уланів»

Незалежно від того, хто переможе на виборах, очевидно одне: прозахідна орієнтація України залишається, принаймні у найближчому майбутньому. Після ЄвроМайдану Україна стала тереном для подальшого розширення випробовування Москвою своєї стратегії гібридної війни, але рішучий відрив країни від її потужного східного сусіда наклав деякі обмеження на російську активність.

Комедіант, який може стати Президентом

Швидке зростання популярності Зеленського контекстуально обумовлено політичним кліматом України після ЄвроМайдану, оскільки очікування доленосних змін в основному залишилося не задовільненим. Що стосується зовнішньої політики, Україна зробила важливі кроки у своїй спробі інтегруватися із Заходом під керівництвом Порошенка, оскільки Київ уклав угоду про вільну торгівлю та безвізовий режим з Брюсселем, тоді як Сполучені Штати та НАТО збільшили підтримку безпеки для країни. Тим не менш, членство в Європейському Союзі або НАТО залишається далекою мрією, незважаючи на ініціативу Порошенка закріпити бажання України приєднатися до цих блоків у Конституції країни. Такі прагнення мають високу ціну, включаючи тривалий конфлікт з Росією, що призвів до втрати Криму і Донбасу, а також понад 10 000 життів.

На внутрішньому фронті протягом останніх п’яти років прогрес також поєднувався з невдачами. Реформи в енергетичному секторі, зменшивши залежність України від Росії, потягли за собою значне підвищення витрат на комунальні послуги. Тим часом заробітна плата так і не наздогнала інфляцію, а зусилля, спрямовані на боротьбу з корупцією через судову та правову реформу, значною мірою зайшли в глухий кут. На цьому тлі Зеленський є протестним кандидатом проти влади; у такій ситуації його свіже обличчя і нестача політичного досвіду не є слабкістю для багатьох виборців, а радше позитивним знаком того, що він може щось змінити.

Зеленський

Зеленський

Україна і протистояння Росії із Заходом

Вплив ЄвроМайдану також сягнув далеко за межі України, давши імпульс всій Євразії та Заходу. Хоча Революція Гідності не була першим підтримуваним Заходом виступом біля російських кордонів (їй на початку століття передувала хвиля кольорових революцій, в тому числі і в Україні), вона була, безумовно, найжорстокішою і найтривалішою з точки зору її наслідків. Для Росії ЄвроМайдан являв серйозну загрозу її стратегічним інтересам і став найбільшим конфліктом між Москвою і Заходом після холодної війни, який принципово змінив спосіб взаємодії між ними.

Прикладом може служити перша реакція Росії на події в Києві. Замість того, щоб провести офіційне військове вторгнення в Україну, Росія посилала «маленьких зелених чоловіків», або неідентифікованих військовослужбовців, до Криму та пізніше до східної України, намагаючись створити політичні рухи для боротьби з ЄвроМайданом і протистояння новому уряду в  Києві. У той час дії Росії виглядали як тонко замасковані, щоб приховати свою підривну діяльність і уникнути провини за пряме військове втручання. У ретроспективі, однак, це були маленькі кроки в напрямку глибокої зміни російської стратегії на щось інше — гібридну війну.

Звичайно, гібридна війна — це не нова концепція для Росії або інших держав, вона відома з часів античності. Однак спосіб, у який Москва вела гібридну війну, зазнав істотної еволюції та переосмислення після ЄвроМайдану. Хоча Росія раніше використовувала гібридну тактику в обмеженому часі для досягнення лише деяких цілей, так, як це було під час російсько-грузинської війни в 2008 році, Москва збільшила її обсяги після ЄвроМайдану в 2014 році. Російські засоби і методи розширилися від цілеспрямованих вбивств та інших таємних операції до кібератак та дезінформаційних кампаній. Усі вони були розроблені — з різним ступенем інтенсивності та ефективності — для послаблення української держави та підриву її зусиль, спрямованих на наближення та інтеграцію із Заходом.

Гібридна війна

Гібридна війна

Використовуючи Україну як майданчик, Росія застосувала гібридні методи ведення війни до інших прозахідних країн на колишній совєтській периферії, таких як Молдова і Грузія, щоб підірвати їхні зусилля, спрямовані на інтеграцію із Заходом. Росія розширила свою політичну підтримку для промосковських партій, таких як соціалісти в Молдові, і збільшила економічну підтримку для сепаратиських територій, таких як Абхазія та Південна Осетія. Росія також пішла далі: вона почала використовувати свої вдосконалені інструменти для підтримки євроскептичних партій в Німеччині та Італії та створення цілих армій ботів на платформах соціальних медіа з кінцевою метою розпалювання хаосу на Заході. Звичайно, сфера застосування російських інструментів була різною в залежності від країни. Москва не хотіла кидати воєнний виклик таким державам, як Сполучені Штати або Франція, але вона була готова проводити кібератаки і втручатися в їхні політичні системи під час важливих виборів.

Глобальне відлуння ЄвроМайдану

Тривале протистояння Росії із Заходом також мало значний вплив на взаємодію Москви з рештою світу. Через рік після ЄвроМайдану Росія втрутилася в сирійський конфлікт, надіславши на Близький Схід військові сили для підтримки уряду Башара аль-Асада проти повстанців, яких підтримували США і Захід. Як і в Україні, військове вторгнення Росії до Сирії почалося з невеликої і неофіційної присутності перед вжиттям набагато більш потужної сили. Це втручання Росії також продемонструвало, що Кремль готовий і прагне кинути виклик Заходу не тільки на постсовєтському просторі, але і в таких регіонах, як Близький Схід.

Революція гідності

Революція гідності

Сьогодні з’являються ознаки того, що Москва може ще більш глобально використовувати гібридну війну. Застосування Росією найманців поширилося на такі регіони, такі як Африка (в тому числі Лівія та Центральноафриканська Республіка) чи навіть Венесуела. Більше того, Росія могла посилити свою військову присутність у Венесуелі, особливо після того, як російські військові літаки нещодавно прибули у Каракас, доставивши туди більш ніж 100 військових і радників. Якщо це так, то втручання Росії у Венесуелу буде подібним до попередніх гібридних втручань в Україні або Сирії, як з точки зору тактики, так і цілей — для посилення своїх позиції та впливу у випадку важливих переговорів з США.

ЄвроМайдан не тільки переорієнтував зовнішню політику України на Захід. Рішучість, з якою це відбулася, означає, що такі зміни, скоріше за все, ще довго зберігатимуться після нинішніх виборів.

Гібридна стратегія Росії наштовхнулася на стіну

Тим не менш Захід не був повністю пасивним перед гібридною російською діяльністю. Сполучені Штати та Європейський Союз посилили санкції проти Росії, тоді як НАТО зміцнило свою військову присутність у східноєвропейських прикордонних з Росією країнах для їх захисту і посилення оборони проти Москви. На додаток до звичайної підготовки члени НАТО і такі країни, як Україна, подвоїли свої зусилля, спрямовані на зміцнення та інтеграцію засобів кіберзахисту і протидії онлайн-пропаганді та дезінформації. Такі зусилля призвели до падіння ефективності дій Росії, оскільки Захід працював над тим, щоб збільшити витратність російської гібридної тактики Росії і зменшити її результативність.

Що стосується України, то незважаючи на суспільне розчарування через нерівномірність прогресу в реформуванні та незмінність повсякденних труднощів для багатьох громадян, країна все ж таки зазнала серйозної трансформації за останні п’ять років, що важко не побачити зі стратегічної перспективи. ЄвроМайдан не тільки переорієнтував зовнішню політику України з Росії на Захід, але і стимулював рішучість, з якою це відбулося. Отже цей процес, скоріше за все, триватиме далеко поза рамками цих виборів. Незважаючи на те, хто стане переможцем виборів, усі провідні кандидати підтримують продовження зусиль на шляху західної інтеграції; фактично жоден проросійський кандидат не мав реальних шансів на вихід у другий тур. Це, в кінцевому підсумку, є показником відходу від поляризації України перед ЄвроМайданом, коли країна була рівномірно розподілена між проросійськими і прозахідними силами. Більше того, це також свідчить про недосконалість гібридної тактики, яку використовує Росія.

НАТО

НАТО

Зрештою мотивація стратегії гібридної війни Росії значно глибша, ніж протидія ЄвроМайдану і відображає труднощі Москви у безпосередній конкуренції зі Сполученими Штатами та Заходом. Навіть з огляду на те, що протистояння Росії проти Заходу посилювалося протягом останніх п’ятнадцяти років, Москва страждає від низки притаманних їй вад, включаючи ресурсозалежну економіку, яка не може конкурувати з такими країнами, як Сполучені Штати або Китай. Крім того, дедалі більше даються взнаки демографічні проблеми. Як наслідок, Росія для досягнення своїх стратегічних цілей вдалася до гібридної стратегії, що постійно розвивається і поширюється. Мабуть Україна більше, ніж будь-яка інша країна продемонструвала як ефективність, так і обмеженість даної російської стратегії і це навряд чи зміниться, навіть якщо Москва вдосконалить свою стратегію і просуне її набагато далі.

Statfor

(скорочений переклад з англійської мови Ярослава Вербицького)

Be the first to comment on "Україна являє собою приклад гібридної війни Росії"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*