«Washington Post»: Захід заплатить за пасивний підхід до планів Путіна щодо Білорусі

МінськМінськ

Після поразки в холодній війні Кремль відмовився змиритися з втратою контролю над країнами Центральної та Східної Європи. Вже понад 20 років Москва готується до реваншу. У 2007 році, під час Мюнхенської конференції з питань безпеки, Путін вперше публічно оголосив про свої божевільні неоімперські плани. У серпні 2008 року Росія здійснила безпосередню військову агресію проти Грузії. Відразу після цього Кремль зосередився на прихованій війні проти України, поставивши своїх агентів на ключові посади, а під час Революції гідності в 2014 році зважився на пряме вторгнення, анексувавши Крим і південно-східну частину Донбасу. Після Грузії та України настав час для Білорусі…

Анна Епплбаум, публіцист та історик, спеціаліст зі східних справ і дружина колишнього міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського опублікувала на сторінках «Washington Post» статтю, в якій попереджає про наслідки непродуманої східної політики.

Епплбаум нагадує американським читачам, що Лукашенко вже майже чверть століття фальсифікує вибори в Білорусі, контролює медіа та економіку, розправляється з політичними опонентами, а іноді вбиває їх.

«Washington Post»

«Washington Post»

Протягом двадцяти років, підкреслює журналістка, в Білорусі не відбулося ніяких кардинальних змін, проте змінилася Росія та апетити Владіміра Путіна, який потребує геополітичних успіхів, щоб приховати слабкість російської економіки та падіння своєї популярності.

Радість після окупації Криму минула, операція в Сирії є дуже складною, а захоплення наступної частини української території вимагає від Росії використання великої військової потуги. Путін може на це зважитися, але, можливо, що до того часу він приєднає до Росії Білорусь. На думку журналістки, «поміркованою» формою анексії Білорусі є поступова економічна експансія. А радикальною формою поглинання буде створення абсолютно нового політичного суб’єкта «на чолі з одним президентом».

«Ці двадцять років Лукашенко залишався при владі завдяки тому, що він цілком усвідомлював, звідки дме вітер. Якщо Росія висуне йому пропозицію, від якої не можна відмовитися, він і не стане відмовлятися», — пише Анна Епплбаум. Журналістка стверджує, що вплив Заходу на Мінськ менший, ніж раніше, а інтерес до Білорусі також нижчий.

На думку Епплбаум, Путін може спробувати відновити Совєтський Союз, розпад якого він колись назвав «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття».

Олександр Лукашенко

Олександр Лукашенко

«Наша апатія має певну ціну. Йдеться не тільки про те, що білоруси можуть опинитися на порозі втрати своєї незалежності, а й про те, що Москва може стати на межі перетворення у столицю імперії, яка загарбує та керує багатьма країнами», — пише журналістка.

«Для Путіна Білорусь є ключовим стратегічним напрямком і ключем до Центральної та Східної Європи, — нагадав на своїй сторінці у Facebook Костянтин Машовець, український військовий експерт і координатор групи «Інформаційний спротив». — Якщо Лукашенко здасть Білорусь (неважливо як: сам або внаслідок «перевороту»), а до цього все їде, то зі стратегічної точки зору становище України різко погіршиться. По суті, у військово-стратегічному відношенні ми ще до широкомасштабного вторгнення опинимося у напівоточенні. Ворогу буде достатньо перерізати комунікації на захід та заблокувати з моря підходи до наших портів (і те, й інше він цілком здатний зробити). Далі — справа техніки. У російському Генштабі досить чітко вирахували, що по суті ключем до України, як, до речі, й до всього регіону, є Білорусь. Її захоплення, аншлюс чи назвіть як хочете, цілком здатне поставити Україну у військовому відношенні майже у безвихідь. Навіть примарні надії на більш-менш тривалий організований опір в такому випадку будуть марними. Дійсно білоруси самі воювати з українцями не будуть. Для Хуйла це був би найбільш оптимальний варіант. Так би мовити союзники у відповідності до ОДКБ і т. д. Знову ж таки, формально це виглядало б як «міжнародна підтримка» політики Кремля. Але в Кремлі чітко зрозуміли, що цього не станеться. Саме тому в цьому році вони різко активізувалися саме на білоруському напрямку. Адже гіпотетичний успіх Кремля у цій «точці» фактично здатний докорінним чином змінити геополітичну ситуацію у військовому відношенні у всій Східній Європі на його користь. Простіше кажучи, згідно з теорією оперативного мистецтва, це «шверпункт» всієї Східної Європи…».

«Інформаційний спротив»

«Інформаційний спротив»

Варто нагадати, що, відповідно до військової стратегії, шверпункт є напрямком головного удару, який має на меті повну поразку ворожого війська. Білорусь є ідеальним плацдармом для удару по Україні, Польщі, країнам Балтії. Іншими словами, Білорусь є ключовим бастіоном у війні Кремля проти держав Балтійсько-Чорноморської вісі.

Москва боїться створення Міжмор’я. Кремль намагається будь-якою ціною не допустити формування союзу країн Центральної та Східної Європи, здатного зупинити російську експансію на Захід. Створення регіонального альянсу країн Центральної та Східної Європи означало б кінець мрій про відновлення Російської імперії.

Після падіння Берлінського муру і розпаду СССР Росія заклала ряд геополітичних «годинникових бомб» у Балто-Чорноморському регіоні. Серед них: Калінінградська область на Балтійському морі, відірване від Молдови Придністров’я, анексований український Крим на Чорному морі, окупована частина Донбасу, окуповані грузинські регіони Абхазія та Південна Осетія. Крім того, Росія обплутала Білорусь мережею своїх агентів і втягнула Мінськ у власний військово-політичний блок. Як наслідок, Польща та країни Балтії стали найбільш загроженими країнами Центральної та Східної Європи.

У 2017 році Росія та Білорусь провели масштабні військові навчання під назвою «Запад-2017». У грудні того ж року німецька газета «Bild», посилаючись на військових аналітиків, заявила, що російська армія та підлеглі їй білоруські збройні сили під час маневрів «Захід-2017» відпрацьовували масовану атаку на Європу. Відповідно до сценарію, вторгнення «почалося» із захоплення так званого Сувалкійського перешийку і відсікання балтійських країн від решти держав НАТО. Наступним кроком була «нейтралізація» з повітря та захоплення військових баз на території Польщі та інших теренах «східного флангу» НАТО. Даний сценарій також передбачав окупацію країн Балтії.

Падіння Берлінського муру

Падіння Берлінського муру

Приватне розвідувальне агентство Stratfor, яке називають «тінню ЦРУ», опублікувало звіт, в якому наголошується: «Балтійські держави і Польща відкриті для Росії. […] Ці країни не є у безпеці значною мірою через військову силу Росії, про що свідчить історія російської окупації, яка тривала з XVIII до XX століття».

Stratfor прогнозує, що маневри «Запад-2017» є прелюдією до широкомасштабного конфлікту з НАТО. За попередніми оцінками експертів, російське військове угрупування, що нині створюється, до 2020 року буде повністю переозброєне і готове до масованого вторгнення до сусідніх країн. Судячи зі складу військових з’єднань та створеної для них інфраструктури, глибина вторгнення запланована в межах 500 км.

Кремль дозрів до глобального конфлікту і загрожує НАТО війною. Він вважає, що країни-члени Північноатлантичного альянсу, побоюючись ядерного бомбардування, не посміють протистояти російській агресії в Центральній та Східній Європі.

Один з найближчих соратників Путіна, секретар Ради безпеки Російської Федерації Ніколай Патрушев 2 січня 2016 року в інтерв’ю виданню «Російская газєта» погрожував: «Ми будемо вести війну в Центральній та Східній Європі». Він також заявив, що російська армія вторгнеться до балтійських держав: «Ми візьмемо їх повністю, швидко і без втрат», — заявив він.

Уїнстон Черчілль

Уїнстон Черчілль

«Забути минуле означає погодитися з його поверненням», — сказав колись Уїнстон Черчілль.

Агресивна політика Росії привела світ до краю прірви. Москва з маніакальною наполегливістю намагається знищити повоєнну систему глобальної безпеки, підірвати єдність євроатлантичного блоку, відновити контроль над країнами колишнього соціалістичного табору та реалізувати стратегію завоювання Європи, тому немає альтернативи більш тісній військовій співпраці між країнами Східної Європи, для чого, перш за все треба, відкинути взаємні історичні образи, які підживлює Кремль.

Олесь Рахманний

Be the first to comment on "«Washington Post»: Захід заплатить за пасивний підхід до планів Путіна щодо Білорусі"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*