ЄС витратив чималі гроші, щоб об’єднати континент, проте результату немає

Мелісса ЛаБоззетта «Шматок Європи»Мелісса ЛаБоззетта «Шматок Європи»

Європейський Союз витратив майже 1 трильйон доларів на об’єднання континенту, прокладаючи  шосейні дороги та залізничні колії у місцях, де до того в найкращому випадку були гравійні шляхи. У нинішніх  доларах витрати на це у вісім разів перевищують суму, в яку обійшовся план Маршалла для відновлення Європи після Другої світової війни. ЄС реконструював аеропорти та мости, громадський транспорт та басейни, ремонтував замки та середньовічні церкви, проте не купив любові.

Європейських лідерів передусім дратує те, що деякі з найбільших отримувачів фінансування нині є осередками невдоволення, яке висловлюють виборці, занепокоєні культурним та політичним тиском, що супроводжує європейську інтеграцію та загрожує зближенню всередині блоку.

Відремонтований дитячий садок у місті Лапи (Польща) розташований біля яскравого синього рекламного щита, на якому написано: «Профінансовано Європейським Союзом». ЄС субсидіює одну п’яту частину бюджету Лапи, реконструює систему каналізації та будує офісний комплекс для стартапів. Тим часом місцеві жителі гаряче підтримують керівну націоналістичну партію Польщі, яка стверджує, що ЄС порушує польський суверенітет, принижує поляків та загрожує релігійним цінностям.

«Це треба поважати», — сказала мер міста Лапи Урсула Яблонська, яка сидить на своєму робочому місці між прапором ЄС та розп’яттям. Вона розповідає, що не знає, за що б проголосувала, якби у Польщі було проведено референдум, подібний до Brexit. «Я мушу брати в розрахунок наші національні цінності», — пояснює вона.

Починаючи з 1970-х років, згідно з програмами, що називаються інтеграційними фондами, ЄС переслав через кордони величезні суми грошей. У період з 2000 по 2020 рік ЄС має намір витратити біля 858 млрд євро (992 млрд доларів США) на потреби регіонів або країн, чий обсяг виробництва на людину становить менше 90% від середнього показника в ЄС.

Польське місто Лапи

Польське місто Лапи

Ці дії говорять про амбіції, такі ж великі, як і їхня ціна: перетворити на політично та економічно об’єднану Європу континент націй, поділених травмами ХХ століття. Грошові надходження дали змогу модернізували інфраструктуру, підвищити рівень життя у найбідніших регіонах, зменшити бідність та відкрити нові ринки.

Невдоволення частково обумовлене економічними потребами, які це фінансування не в змозі задовольнити, враховуючи те, що гроші розподіляються між 28 членами ЄС. До цього додаються дебати з таких питань, як суверенітет, культурна ідентичність та повага. Дискусії відбуваються на території, що починається з невеликих міст у найбагатших країнах Європи (включаючи Велику Британію та Францію), та простягається далі до відсталих регіонів у посткомуністичних країнах, які швидко розвиваються, таких як Польща та Угорщина.

Багато з них амбівалентно ставляться до проектів розвитку і остерігаються негативних явищ, які їх можуть супроводжувати.

«Місцеві жителі не виявляють прихильності до всіх цих нововведень», — говорить Нік Сміт, законодавець з Уельсу, чиї виборці в 2016 році проголосували переважно за вихід Британії з ЄС.

Найбільшим одержувачем коштів з інтеграційних фондів ЄС у континентальній частині Франції є Норд-Па-де-Кале, який колись був промисловим центром з розвинутою вугільною, сталеливарною та текстильною промисловістю. У парламенті його представляє Марін Ле Пен, яка посіла друге місце на президентських перегонах та виступає за проведення у Франції референдуму щодо виходу з ЄС.

Норд-Па-де-Кале (Франція)

Норд-Па-де-Кале (Франція)

Інтеграційні фонди не зупинили Brexit — британські виборці проголосували за вихід країни з блоку. Нинішній семирічний бюджет ЄС, який розрахований до 2020 року, передбачає виділення 2 млрд з інтеграційного фонду для фінансування Західного Уельсу та Валлійських Долин — регіону, в якому розкидані сталеливарні заводи та селища шахтарів, що колись процвітали.

Багато місцевих жителів стверджують, що фінансування ЄС було затьмарене недоліками членства, включаючи зобов’язання приймати мігрантів з інших країн ЄС. Виборці міста Бланоу Гвент віддали перевагу Brexit з 62% «за» та 38% «проти». Це був найвищий показник в Уельсі за вихід з блоку.

«Гроші, в яких ми отримали свою частку, були дуже важливими для порятунку Уельсу, — говорить Кен Салліван, шахтар на пенсії. — Проте Велика Британія стала настільки відкритою для іноземців, що інші культури отримали змогу легко її перемогти».

Майбутнє ЄС все ще полягає в дотриманні рівноваги при розподілі біженців, що вносить особливо відчутний розбрат між державами-членами. Єврочиновники висловлюють занепокоєння з приводу того, що відбуватиметься надалі, якщо грандіозні грошові вливання протягом десятиліть європейського оптимізму не зможуть відродити згасаючі громади або об’єднати континент. Зростання націоналізму відзначається серед менших, східних країн, на противагу до більших західних держав.

Уельс (Велика Британія)

Уельс (Велика Британія)

Це впливатиме на обговорення майбутнього семирічного бюджету ЄС, яке розпочнеться у 2021 році. Кошти інтеграційного фонду, які становлять більше однієї третини бюджету ЄС на 2014-2020 рр. в 1 трильйон євро, знаходяться загрозою скорочення. Надходження з Британії почнуть зменшуватися після її запланованого виходу з ЄС наступного року, що змусить Брюссель скоротити витрати або вимагати від європейських столиць збільшення внесків.

Чиновники розглядають можливість переміщення десятків мільярдів євро у вигляді допомоги зі сходу Європи на південь, який переживає економічну стагнацію, у тому числі до Італії, яка є одним із засновників ЄС і де зараз прийшов до влади новий євроскептичний уряд, що викликає додаткову невпевненість у майбутньому блока.

«Це суто політичне, а не фінансове питання», — зазначив президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер під час квітневої конференції ЄС з питань політики єдності, в ході якої він висловився проти значних  скорочень. «За своєю суттю політика єдності полягає в тому, щоб гарантувати, що життєві шанси в Європі не продиктовані… випадковістю місця народження», — додав він.

Кошти з інтеграційного фонду спочатку надходили до країн середземноморського регіону та Ірландії, а потім до колишніх комуністичних держав, які приєдналися у 2004 році. Найбільш швидкозростаючі європейські економіки залежать від грошових вливань. У 11 з 28 держав Євросоюзу фінансування з боку ЄС становить понад 40 центів у кожному євро з тих коштів, які уряди витрачали на інфраструктуру, землевпорядкування та будівництво у період між 2015-м та 2017-м роками.

Жан-Клод Юнкер

Жан-Клод Юнкер

У деяких місцевостях, зокрема в Західній Європі, Євросоюз надає недостатньо допомоги, а виборці часто погано собі уявляють роль ЄС у поєднанні регіонального, національного та європейського фінансування.

Фінансування з боку  ЄС передбачає додержання суворих правил та умов, які включають комплексне оформлення документів та обмеження щодо тих типів проектів, які дратують одержувачів допомоги. Східноєвропейські націоналісти стверджують, що більша частина грошей повертається до будівельних компаній Німеччини та Франції.

Країни-донори також виділяють кошти для інтеграційного фонду, частково через те, що серед одержувачів є корупція. В Угорщині, де спостерігаються сильні євроскептичні настрої, Агенція боротьби з шахрайством повідомляє, що 47,8 мільйони доларів США були витрачені на модернізацію вуличних ліхтарів за контрактами ЄС, наданими компанії, яка колись належала зятю прем’єр-міністра Віктора Орбана з «серйозними порушеннями», котрі можна кваліфікувати як шахрайство. Зять заперечує звинувачення, а Орбан заявляє, що Угорщина більше не потребує грошей від ЄС.

У квітні партія Орбана вчетверте виграла парламентські вибори, при цьому проводилась кампанія проти Європейського Союзу, який, за його словами, примушує Угорщину примати біженців. «Зупинити Брюссель», — так називалися профінансовані за рахунок державного бюджету пропагандистські брошури, які надсилали виборцям. (На Угорщину, Польщу та Чехію очікує 20%-ве скорочення інтеграційного фонду згідно з поточними планами. ЄС називає це обманом).

Будапешт (Угорщина)

Будапешт (Угорщина)

Кілька одержувачів фінансування з інтеграційного фонду перебувають у безпосередньому конфлікті з донорами, як, наприклад, Польща, котрій виділяється понад 60 мільярдів євро з нинішнього інтеграційного фонду.

Правляча партія «Право і справедливість» проводить чистку серед суддів Верховного Суду (який нараховує 110 членів) під приводом того, що восьмеро з них працювали в комуністичні часи. Євросоюз заявив, що чистка підриває незалежність судової системи, і запустив проти Польщі ніколи до того не застосовувану процедуру, яка може обмежити її право голосу в блоці. Це рішення очікує на розгляд. Брюссель також подав до суду на Польщу, Угорщину та Чехію за відмову прийняти біженців в рамках плану їхнього переселення в ЄС.

Країни-донори, включаючи Францію та Німеччину, хочуть, щоб майбутні витрати були більш тісно пов’язані з підтримкою норм ЄС. Деякі польські виборці та чиновники називають ті умови, які Брюссель планує прийняти, нападом на їхній суверенітет з боку ворожих західних еліт.

У Лапи, місті з 16 000 населенням, яке оточене буряковими полями, у 2003 році мешканці проголосували (2 до 1) за вступ до ЄС. Європейська допомога була покликана компенсувати економічні потрясіння, що трапилися після колапсу комунізму. У 2008 році було закрито старий державний цукровий завод, який щорічно переробляв 370 000 тонн буряків на 60 000 тонн цукру, внаслідок чого 250 робітників залишились без роботи. Фермери, які придбали спеціалізовані бурякові жниварки, спостерігали, як гниє врожай. Місцеві жителі звинуватили Євросоюз у запровадження квот на цукор. У наступному році більшу частину зі своїх 700 робітників скоротив вагоноремонтний завод.

Відкрились іноземні супермаркети, які завдали шкоди місцевим торговцям. Споживачі купували імпортні товари на кошти з грошових переказів, які надсилали молоді люди, які мігрували до заможних польських міст та інших країн.

Логотип PIS

Логотип PIS

Релігійні лідери почали ставити питання про те, чи дотримується Європейське співтовариство тих же цінностей, що і переважно католицька країна. Вони уважно стежили, як Ірландія, інший католицький член ЄС, проголосувала за дозвіл на аборти та одностатеві шлюби. Більшість поляків ще хочуть залишитися в ЄС, проте, як показують незалежні опитування, вони також почувають себе насторожено щодо планів з надання неофіційній столиці ЄС Брюсселю більшої влади.

«Євросоюз вважає за краще, щоб Польща не мала права голосу, а натомість робить все, що йому потрібно, — говорить Тадеуш Бжоско, фермер, який вирощує буряк на околицях Лапи. — Поляки мають власний розум, і ми робитимемо те, що вважаємо за потрібне».

У 2002 році на саміті у Копенгагені, який отримав назву «Єдина Європа», європейські лідери висловили своє бачення того, на що повинні витрачатися гроші. На зборах було припинено трьохрічні дебати на тему, чи має право Польща та 9 інших країн приєднатися до блоку як повноправні члени та отримувати економічну допомогу, подібну до тієї, що раніше одержували Ірландія, Греція, Іспанія та Португалія.

Фінансування розвитку допоможе перетворити поляків на споживачів продукції та послуг із Західної Європи, що частково компенсує витрати на допомогу, стверджували такі прихильники розширення ЄС, як британський прем’єр-міністр Тоні Блер. Тодішній прем’єр-міністр Польщі Лешек Міллер заявив, що кошти компенсують колишню неспроможність Західної Європи порятувати схід від комунізму. «Це було для них переконливо», — зазначив Міллер в інтерв’ю.

Східноєвропейські лідери повернулися додому, розповідаючи, що заручилися обіцянкою отримати гроші. Дехто зараз стверджує, що це створило нереалістичні очікування швидких економічних змін. Серед ентузіастів ЄС Копенгагенський саміт розглядався як крок до політичного союзу в ЄС, що було неприйнятно для тих, хто нещодавно позбувся совєтської гегемонії.

Лешек Міллер

Лешек Міллер

«Це бачення ніколи не поділялось в таких державах, як Польща чи країни Балтії», — пояснює Гюнтер Ферхойген, німецький політик, який контролював розширення ЄС з 1999 по 2004 рік.

У сільській Польщі частка дітей, які можуть відвідувати дошкільні заклади, зросла до 84% з 2% у 1990-х роках, повідомляють польські офіційні особи. Частково завдяки фінансуванню ЄС минулого року продуктивність виробництва на душу населення в Польщі досягла 67%, порівняно з 42% у 1995 році. Країна не зазнавала рецесії з 1992 року.

Прихильні до ЄС поляки знають, що нинішній націоналістичний уряд узяв кредит від Європейського Союзу на видобуток газу, водночас звинувативши його в тому, що місцеві компанії з цієї галузі збанкрутували.

Біля міської площі Лапи, в офісному комплексі, який фінансується ЄС, стартап-компанії можуть орендувати приміщення зі знижкою, а деякі з них отримують гранти від Євросоюзу. Радослав Заремба отримав $6 500 на організацію фотостудії.

Коли 30-річний чоловік розповів своїй матері про грант, вона сказала, що той повинен бути обережним, оскільки вона боїться, що Брюссель захоче повернути назад свої гроші. Так само, як і багато мешканців Лапи Заремба вважає, що «Європейський Союз далеко, він незрозумілий і це страшно».

Лоуренс Норман

(З англійської мови переклав Ярослав Вербицький)

 

Be the first to comment on "ЄС витратив чималі гроші, щоб об’єднати континент, проте результату немає"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*