Українці в США

images

Українська діаспора у Сполучених Штатах Америки належить до національної меншини з високим рівнем організації, освіти і культури.
Масова імміграція з українських земель на Захід має більш як столітню історію, проте, як зазначають дослідники в Україні та США, перші українці проторували шлях до Америки набагато раніше – українські імена можна зустріти як серед засновників першої англійської колонії у Джеймстауні, так і серед учасників Американської революції та громадянської війни.

Перша хвиля української імміграції до США розпочалась наприкінці ХІХ століття. Спочатку більшість новоприбулих знаходили роботу на вугільних шахтах і металургійних заводах штату Пенсільванія, тому цей регіон і став осередком перших українських іммігрантів. Решта влаштовувались на заводах на Північному сході США – у Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Коннектикуті.

Як і в інших країнах, куди емігрували українці, центром їхнього духовного та суспільного життя в Америці стала церква. У 1884 році до Пенсільванії прибув священик з Галичини Іван (Джон) Волянський, який у 1885 році організував перше в Америці українське братське товариство взаємодопомоги – Братство Св. Миколая. А в 1886 році завдяки зусиллям отця Волянського у м. Шенандоа було зведено будівлю першої Української католицької церкви.

Згодом у Пенсільванії та інших штатах почали виникати численні братські товариства на зразок того, що було утворено І. Волянським. Так, у 1894 році у м. Джерсі-Сіті (штат Нью-Джерсі) був заснований Руський Народний Союз (з 1915 року – Український Народний Союз), який нині є найстарішою та найчисельнішою українською громадською організацією у США.

Друга хвиля української імміграції до США припала на міжвоєнний період (20-30-ті роки ХХ століття) і суттєво відрізнялася від довоєнної. По-перше, різко зменшилась кількість іммігрантів, що було пов’язано з періодом Великої депресії у США, а також вжиттям американськими властями заходів з обмеження імміграції. По-друге, серед українців з’явились перші політичні іммігранти – учасники визвольних змагань в Україні 1918-1920 років.

Переважна частина українців з третьої хвилі імміграції прибула до Сполучених Штатів протягом 1947-1951 років і належала до категорії так званих «переміщених осіб», які після Другої світової війни перебували у таборах для біженців та військовополонених у Німеччині, Австрії, Бельгії, Великій Британії. Цього разу серед прибульців була велика кількість інтелігенції та науковців. Вони сприяли розвиткові українського політичного, громадського, культурного та релігійного життя в діаспорі. Цих іммігрантів об’єднувала відданість ідеї незалежності України й відновлення Української суверенної держави.

Початком четвертої хвилі імміграції до США (так званої «економічної імміграції») можна вважати середину 1980-х років. Спочатку туди прибули декілька тисяч українців з Польщі. А під час горбачовської відлиги чимало українців, користуючись можливістю відвідати родичів в Америці, залишались там на постійне проживання.

Кількісний склад українців у США, місця їх компактного проживання

На сьогоднішній день українська громада є одним із найбільших та найактивніших етнічних осередків у Сполучених Штатах Америки. За останніми статистичними даними в США проживає понад 893 тис. американців українського походження. За неофіційними даними, які фігурують в україномовних виданнях, на теренах США мешкають до 2 млн українців.

Список перших десяти штатів, де станом на 2000 рік проживало найбільше українців (осіб українського походження), виглядає наступним чином: Нью-Йорк – 148 тис. осіб (0,8% від загальної кількості населення штату), Пенсільванія – 122 тис. (1%), Каліфорнія – 83 тис. (0,2%), Нью-Джерсі – 73 тис. (0,9%), Іллінойс – 47 тис. (0,4%), Огайо – 47 тис. (0,4%), Мічиган – 46 тис. (0,5%), Флорида – 42 тис. (0,3%), Вашингтон – 30 тис. (0,5%), Коннектикут – 23 тис. осіб (0,7%).

Громадські організації українців в США

За час перебування в Північній Америці українці розбудували широку мережу громадсько-політичних, релігійних, професійних установ, а також фінансових – кас взаємодопомоги, банків та страхових товариств, сумарний оборотний капітал яких оцінюється в 1 млрд доларів. Загалом в США діють 13 політичних українських організацій, 12 професійних товариств, 29 кредитних спілок, 4 страхові товариства, 3 молодіжних організації, 3 жіночі спілки. Здійснюється видання понад 20 газет, 11 журналів, Інтернет-видання «Брама», ведуть мовлення близько 20 українських радіопрограм та два телеканали.

Велика роль у житті української громади належить церкві. Найбільшою в США є Українська католицька церква, 4 єпархії якої нараховують понад 400 тис. греко-католиків. Друге за величиною місце посідає Українська православна церква, яка має в більш ніж ста православних парафіях понад 200 тис. віруючих. Спостерігається щорічна тенденція до збільшення парафіян православної церкви, що можна пояснити збільшенням іммігрантів із Східної та Центральної України за останні 10 років. Стрімко збільшується кількість українських баптистів-євангелістів та баптистів-п’ятидесятників. На Заході США, на узбережжі Тихого океану, за останнє десятиліття оселилося майже 50 тис. вихідців з України. Здебільшого всі вони належать до баптистів-п’ятидесятників.

Найстарішою українською організацією у США є Український Народний Союз (УНС), який було засновано у 1894 році, що за статутом є страховим товариством і на даний час нараховує у своєму складі понад 60 тис. членів.

Страхові товариства, організовані вихідцями з України наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть, створили фінансову базу для громадської активності українців Америки. З другою хвилею імміграції були започатковані кредитні кооперативи (так звані «кредитівки»). Нині активи найбільших українських кредитівок становлять сотні мільйонів доларів.

Українська громада в США утримує розгалужену мережу шкіл. Переважно це недільні або суботні школи українознавства при церквах.
Найбільш помітними українськими науковими інституціями США є Наукове товариство ім. Т. Шевченка та Українська вільна академія наук.

Сучасна українська імміграція в США

Важливою проблемою сучасної української імміграції у США є значна кількість осіб, які працюють у цій країні нелегально. Упродовж десятка років нелегальні іммігранти живуть і трудяться за океаном, не маючи жодних політичних прав, позбавлені соціального захисту.
За своїм характером сучасна імміграція має економічний характер. Основною причиною, через яку українці прибувають до США, є прагнення покращення свого матеріального становища. У цьому сучасна хвиля імміграції найбільше схожа із першою хвилею української імміграції. Однак за своїм соціальним та освітнім рівнем ця хвиля імміграції якісно відрізняється від трьох попередніх. Серед вихідців першої хвилі імміграції кількість письменних осіб становила лише 1%, третя хвиля імміграції, що вважалася найбільш свідомою і освіченою, складалася у переважній більшості із осіб з початковою освітою – 54,54 %, кількість українців з вищою освітою становило 4,12%, лише 9% іммігрантів з України мали спеціальну освіту.

На тлі цієї статистики четверту хвилю імміграції впевнено можна назвати інтелектуальною, адже практично кожен українець, який іммігрував до Сполучених Штатів Америки, володів середньою освітою, і значна частина іммігрантів мала вищу освіту. Новоспечені іммігранти, намагаючись влитися в закордонне суспільство, часто не знаходили спільної мови з представниками «старої» імміграції. У багатьох із них світогляд залишився радянський, а розмовна мова – російською. Ця четверта хвиля викликала шок у «старої» української діаспори, оскільки вона не очікувала такого байдужого ставлення до української мови, культури, традицій. Крім того, сьогоднішні причини еміграції з України відрізняються від колишніх. Так, попередні покоління залишали Батьківщину, котра перебувала під владою чужинців, а тепер українці мають власну державу. Об’єктивно держава зацікавлена у кваліфікованих, працьовитих, патріотичних кадрах, однак не може знайти їм достойного застосування.

Таким чином, четверта хвиля української імміграції певним чином повторює першу – заробітчанську. Однак, на відміну від першої, в окремих випадках до 90% іммігрантів становлять жінки, які прагнуть прогодувати свої сім’ї.

Сьогоднішніх представників четвертої хвилі української імміграції в США можна віднести до двох груп.

До першої належать ті, хто має громадянство іншої країни. Більшість емігрантів виїхали у зв’язку з матеріальними негараздами. Вони прагнуть адаптуватися в іншій країні, стати справжніми американцями. Мало у кого цей процес йде безболісно.

Часто ностальгія підсилюється конфліктом «батьків і дітей» (адже діти, на відміну від батьків, швидко адаптуються до нових умов і асимілюються).

До другої групи належать ті, кому важче адаптуватися у нове суспільство, і кого ностальгія мучить особливо сильно. Проте, лише незначна частина з них починає об’єднуватись в українські іммігрантські організації.

Сучасні українські емігранти, за словами В. Ісаїва, «мають середню спеціальну або вищу освіту, мають сучасні фахи, яким не змогли знайти застосування в Україні, й змушені були емігрувати». Цю ж думку підтримують й самі сучасні українські іммігранти, зокрема, організатор українського телеканалу у США І. Афанасьєв теж вважає, що особи, які приїхали з колишнього CPCP, добре підготовлені у розумінні освіти, легко опановують професії, якими американці не люблять займатися, багато хто з них стає фахівцями комп’ютерного програмування.

І. Афанасьєв зазначає: «Якщо раніше, приїжджаючи до США, людина повинна була 5-10 років займатися важкою й малопрестижною працею, аби «стати на ноги», то сьогодні досить двох років ретельного навчання, щоб мати цілком пристойний і гарантований заробіток».
Заробітчани – найчисленніша складова четвертої хвилі. Ці люди зберігають українське громадянство та збираються обов’язково повернутись на Батьківщину. Вони навчились важко працювати – 10-16 годин на добу. Повертаючись в Україну, вони несуть нову трудову етику, впорядковують українське суспільство навколо себе, стають своєрідними «центрами кристалізації» нової України.

Роман Кухаренко

Be the first to comment on "Українці в США"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*