Світлана Скорик: «В Румунії дуже мало емігрантів з України…»

07.10._2012

Активістка української громади Румунії Світлани Скорик веде у «Фейсбуці» популярну серед наших співвітчизників сторінку «Українці в Румунії». Ця держава хоча і межує з Україною, але на загал ще недостатньо відома пересічним громадянам нашої країни.

– Пані Світлано, розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Які причини спонукали вас переїхати з України до Румунії? Чи не шкодуєте ви про свій вибір?

– Я є засновником туристичної фірми UKRROM, яка спеціалізується на поїздках в Румунію. Перший раз приїхала до цієї країни у 2000 році. Румунія мені одразу сподобалась, а згодом наша фірма вирішила зайнятися просуванням румунського туристичного продукту в Україні. З часом виникла необхідність створення власної, так званої приймаючої сторони, і ми відкрили свій офіс в Румунії. Це й спонукало мене переїхати жити за кордон. Для ведення бізнесу в Румунії необхідно мати дозвіл на проживання і право на роботу. Ця клопітна процедура вимагає витратити певну кількість часу і грошей. Не знаю чи зважилася б я на це зараз… Можна сказати, що я була першопрохідцем у даній сфері й тому нині можу допомагати в оформленні документів тим українцям, які приїздять на постійне місце проживання або для ведення власного бізнесу.

Про свій вибір не шкодую. Отримавши дозвіл на постійне проживання в Румунії (його можна одержати через 5 років тимчасового мешкання), я маю усі ті ж права, якими користуються румунські громадяни: наприклад, можу подорожувати до будь-якої країни Європейського Союзу без візи. Проте я не відчуваю необхідності виїздити куди-небудь з Румунії, щоб провести свою відпустку. Якщо хочеться на море — я обираю Констанцу; мені також не потрібно вирушати взимку до Австрії: тут є чудові гірськолижні курорти; я не планую відвідувати Карлові Вари, бо в Румунії джерел мінеральної води в два рази більше; також не маю потреби в угорських термальних водах: в країні, де я мешкаю, їх достатня кількість.

А як не згадати про історію, легенди, саксонські міста румунської Трансільванії, старовинні палаци і замки, гірські серпантини, чудові вина і неймовірно красиву природу!.. У Румунії є все для життя і відпочинку.

Приймати румунське громадянство я не хочу, бо в такому разі потрібно буде відмовитись від українського, а це мене не влаштовує. Чекатиму того часу, коли Україна запровадить подвійне громадянство.

– Чи не важко вам було адоптуватися на новому місці, вивчити румунську мову?

– Важко було знайти словник, бо наразі румунська не є достатньо популярною в світі. Насилу розшукала розмовник і з ним почала вивчати мову. Спочатку спілкувалась англійською, але кожен день вивчала хоча б по одному румунському слову. Попервах мені не дуже подобалась ця мова, я не була впевнена, що зможу вимовити нею хоча б одне речення. Уявіть собі, що є слова, які починаються на «и». Згодом здала екзамен з румунської на 9 (максимальна відмітка 10). Викладачка зізналася, що не може поставити 10, бо ніхто не повірить у такий рівень моїх знань, оскільки деякі румуни і на 3 не знають своєї мови.

Загалом люди в Румунії доброзичливі, тому адоптуватися не було проблемою. Хочу дати пораду майбутнім мігрантам: приїхавши в будь-яку країну, не варто починати «качати свої права». Повноцінно інтегруватися можна тільки поважаючи менталітет, мову та законодавство тієї країни, до якої переїхав жити. Наявність позитивного досвіду, звичайно, вітається, але не варто нав’язувати свої ідеї і намагатися підлаштувати оточення під себе. Особисто я змінилася, перебуваючи в Румунії: стала більш толерантною, спокійною, менш метушливою. У цій країні не метушаться: тут люблять себе, працюють для того, щоб добре жити, а не навпаки. Полюбляють збиратися великими компаніями на вихідних, гучно відзначають весілля, іменини, хрестини і т. д. Використовують будь-який привід, щоб зібратися і добре розважитися.

– Чи спілкуєтеся ви з емігрантами з України? З якими проблемами вони найчастіше стикаються і як їх вирішують?

– В Румунії дуже мало емігрантів з України. Особисто я знаю тільки декілька осіб. Ця країна не є привабливою для імміграції. Самі румуни масово емігрують в більш розвинені європейські країни. Румунією традиційно цікавляться молдавани, але й вони, отримавши громадянство, виїздять у Велику Британію, Італію, Іспанію та ін. Хоча українці, яких я знаю, задоволені своїм рішенням.

Румунія — дуже красива країна. Тут доволі різноманітний ландшафт: є гори Карпати, які тягнуться з півночі країни на південь, чорноморське узбережжя, дельта Дунаю. У Румунії також є все для того щоб бути багатою і процвітаючою державою: нафта, газ, золотоносні копальні та ін. Проте також існують і негативні чинники, наприклад корупція, з якою зараз активно бореться румунське суспільство.

– Чи сприяє Румунська держава розвиткові мов та культур національних меншин, зокрема української?

– Так, держава фінансує українські організації. Приміром, існує представницька організація української меншини — Союз Українців Румунії (СУР), який отримує кошти з державного бюджету. Інша справа, як СУР їх використовує. Через пасивну позицію керівництва Союзу, а також небажання румунської сторони вживати конкретних заходів щодо популяризації та заохочення представників української національної меншини до здобуття освіти рідною мовою, українське шкільництво в Румунії продовжує перебувати у стані стагнації та занепаду.

У результаті того, що українці в Румунії обмежені в можливості отримувати освіту рідною мовою українська громада втрачає свою національну ідентичність, якась її частина поступово перестає вживати українську мову, цікавитися культурою, традиціями тощо. І чим далі, тим більше румунізується.

Зараз у Румунії майже відсутні школи, в яких усі предмети викладаються нашою рідною мовою. Ситуація вимагає, аби директорами українських шкіл були саме українці, а не румуни, як це практикується сьогодні, і щоб вони призначалися обов’язково на основі конкурсів. Ще однією важливою умовою успішного викладання української мови є студіювання учителів з Румунії в школах України.

Офіційний Бухарест частково визнає наявність проблем у сфері забезпечення прав української національної меншини, однак намагається перекласти усю відповідальність на Союз українців Румунії, який, за словами румунських посадовців, «отримуючи з державного бюджету понад мільйон євро щорічно, дуже мало робить для того, щоб етнічні українці усвідомлювали свою ідентичність». Однак, фінансуючи СУР, а не українську громаду, румунські урядовці забезпечують собі досить дієвий, але прихований інструмент маніпулювання ситуацією у вигідному для себе напрямкові.

Крім того, СУР займається дискримінацією емігрантів з України, не приймаючи їх до своїх лав. Посольство України в Румунії не захищає належним чином права та інтереси українців за кордоном, що воно зобов’язане робити. Наведу такий приклад: я звернулася до посольства з приводу оформлення закордонного паспорта, бо закінчується дія старого. Мені запропонували поїхати для оформлення в Україну, мотивуючи, що так буде простіше для мене. Проте чи дійсно це простіше? Виникає питання: хто мені дасть довгострокову відпустку для такої поїздки і хто її профінансує? Може посольство? Одним з основних завдань даної установи є полегшення вирішення проблем українців, які знаходяться в Румунії, але цього не робиться.

Коли до Румунії приїздив міністр закордонних справ України Павло Клімкін, то нікому, крім членів СУРу, не запропонували прийти на зустріч з ним. Така позиція українського МЗС не зовсім зрозуміла. Адже Міністерство закордонних справ України повинно опікуватися та допомагати нам, закордонним українцям. Ми ходимо на вибори до посольства, ми маємо питання до міністра… Однак нас не існує ані для посольства/консульства, ані для СУРу, керівництво якого навіть української мови не знає.

Якось я запропонувала організувати безкоштовні курси української мови. Мені потрібно було лише приміщення, але ця ідея нікого не зацікавила. Також ми, румунські українці, намагаємося організувати волонтерську допомогу Україні — країні яку ми любимо і за яку болить серце. Проте коли ми звернулися до Союзу українців Румунії з проханням надати транспорт і приміщення для складування речей, нам відмовили в цьому. Для них допомога українській армії не є пріоритетом! Це дуже прикро.

– Чи не остерігаються пересічні румуни напливу емігрантів після вступу країни до ЄС?

– Як я вже зазначала, Румунія не є країною, привабливо для мігрантів. Навпаки: зараз в Румунії спостерігається гостра нестача робочих рук у зв’язку з великим відтоком місцевого населення в більш розвинені країни Євросоюзу.
Через мій акцент румуни помилково вважають, що я з Молдови (хоча моя румунська мова далека від молдавського суржика) і дуже дивуються, дізнавшись, що з України, оскільки в Румунію, крім молдаван, зазвичай мало хто приїздить на постійне місце проживання. Іноді цікавляться, чи я часом не з Чернівців, а почувши відповідь, що з Києва, роблять квадратні очі та, здається, не вірять. Киян в Румунії вже точно немає… ну крім одного заблукалого.
07.10._2012Інтерв’ював Роман Кухаренко

Be the first to comment on "Світлана Скорик: «В Румунії дуже мало емігрантів з України…»"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*