Росія хоче «обміняти» Україну на Венесуелу

Чавес, Болівар та МадуроЧавес, Болівар та Мадуро

Росія придумала новий небезпечний наратив: Вашингтон повинен «обміняти» Україну на Венесуелу.

Це останнє ноу-хау Москви у війні проти України. Інавгурація Володимира Зеленського, як нового Президента України, не зупинила спроб Росії знищити незалежність, демократію та територіальну цілісність України. Тепер росіяни намагаються «розвести» Вашингтон.

Мова йде про те, що Білий дім повинен дати Кремлю свободу дій в Україні. В обмін на це Москва не заперечуватиме проти ліквідації Вашингтоном корумпованого і кримінального режиму Мадуро. У рамках цього наративу Вашингтон повинен продовжити дію договору «Новий СТАРТ» на п’ять років та поновити переговори з Москвою щодо контролю над озброєннями.

(«Новий СТАРТ» (англ. New START) — двосторонній договір між Росією і Сполученими Штатами щодо подальшого взаємного скорочення арсеналів розгорнутих стратегічних ядерних озброєнь. Договір був підписаний президентами Дмітрієм Медведєвим та Бараком Обамою 8 квітня 2010 року в Празі і набув чинності 5 лютого 2011 року. Договір розрахований на 10 років з можливим продовженням за взаємною домовленістю сторін на 5 років. Договором передбачено скорочення ядерних боєзарядів до 1550 одиниць, міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і важких бомбардувальників — до 700 одиниць. — Примітка перекладача).

Звіт Мюллера

Звіт Мюллера

Росіяни вважають, що Президент Трамп, виправданий у звіті Мюллера, тепер має можливість поліпшити відносини з Москвою. Не випадково Путін поширює цей наратив. Тому Вашингтон мусить прагнути поліпшити двосторонні відносини і витягти їх з нібито небезпечного тупика, в якому вони опинилися. Як стверджується, проти цього можуть виступати лише незговірливі представники ЗМІ, дрімучі русофоби та зовнішньополітичні коментатори.

На жаль, даний підхід є морально невиправданим і стратегічно катастрофічним. Згадаймо, що підрозділи російські армії (у тому числі так звані сепаратисти, які дійсно є допоміжними московськими силами в Україні) вторглися в Крим і на Донбас та здійснили найбільш кричущу агресію з часу вторгнення Саддама Хусейна у Кувейт в 1990 році. Безперечно, що Путін намагається залишити ці «сепаратистські» сили на Донбасі та в Криму, щоб знищити будь-яку основу існування незалежної української держави.

По-друге, Москва в односторонньому порядку і свідомо порушила Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності.

(Договір між СССР та США про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (англ. Intermediate-Range Nuclear Forces Treaty) був підписаний Михайлом Горбачовим та Рональдом Рейганом у Вашингтоні 8 грудня 1987 року. Учасники договору взяли зобов’язання не виробляти, не випробовувати та не розгортати балістичні та крилаті ракети наземного базування середньої (1000-5500 км) і малої (500-1000 км) дальності. Сторони повинні були протягом 3 років знищити всі пускові установки та ракети наземного базування з радіусом дії 500-5500 км, включно з ракетами як у європейській, так і в азійській частині СССР. Це була перша в історії домовленість про реальне скорочення наявних озброєнь. — Примітка перекладача).

Підписання договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності

Підписання договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності

Тим часом посол Антонов у Вашингтоні (який домовлявся про договір «Новий СТАРТ») стверджує, що вся нова ядерна зброя, яку Путін демонструє, щоб залякати США та їхніх союзників, не має відношення до договору «Новий СТАРТ» і тому не підлягає обговоренню. Саме лише втілення в життя того, що виявилося одностороннім і погано розробленим договором, не забезпечить ані безпеки, ані контролю над озброєннями. Натомість це ще більше послабить нашу можливість стримування, нічого не давши взамін.

По-третє, стосовно Венесуели йдеться не стільки про російські військові сили, скільки про кубинські, які не пов’язані жодним двостороннім російсько-американським договором. Таким чином, цей наратив по суті є свідченням ослаблення безпеки США та глобальних позицій Америки.

По-четверте, що б не думали про звіт Мюллера, його висновки не дають підстав для покращення відносин з Москвою. Зовсім навпаки. Остаточно підтвердивши факт російського втручання в наші вибори, він виправдовує американські дії у відповідь. Нинішня адміністрація справедливо збільшила підтримку оборони України; розширила і продовжила санкції проти Росії; виступила проти російських дій в енергетичній сфері; скористалася своїм законним правом виходу з Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, який розірвала Москва; започаткувала потужний процес перебудови армії і бореться з Мадуро — маріонеткою Москви і Гавани у Венесуелі. Дійсно, політика Мадуро більш ніж достатньо виправдовує гуманітарну інтервенцію у Венесуелу для порятунку її громадян, які перебувають у пастці, влаштованій урядом, котрий побив усі рекорди корумпованості.

Соціалізм у Венесуелі

Соціалізм у Венесуелі

Дійсно, Адміністрація Трампа повинна посилити тиск на Мадуро, передусім оголосивши війну широкомасштабній наркоторгівлі, за рахунок якої існує зграя рекетирів Мадуро, яка маскується під уряд. У будь-якому випадку схоже на те, що тиск США збільшуватиметься швидше, ніж здатність Мадуро витримати його. Ми вже бачимо, що його власні ряди стають дедалі більш неспокійними, нелояльними та обмірковують перехід на інший бік.

Москва проштовхує цей наратив, оскільки знищення України зруйнує довіру до США в Європі та НАТО. У той же час Росія буде вести переговори про фінансову компенсацію в разі якщо вона залишить Венесуелу. При цьому вона мало що втратить. Крім того, «обмін» України на Венесуелу зруйнує як Україну, котру ми зобов’язалися підтримувати, так і європейську безпеку. Одночасно визнається право Росії втручатися в справи Латинської Америки. Це визнання легітимізує подальші загрози для латиноамериканських країн від бойовиків та наркоторговців, яких підтримує Москва.

Венесуела вже більше десяти років служить базою для створення загрози для нашого союзника — Колумбії. Ця загроза не припиниться в разі якщо Москва облаштує свою базу у Нікарагуа, який є іншим латиноамериканським союзником Москви. Отже цей обмін дасть мало або нічого Вашингтону, але потягне за собою величезні втрати для нього.

Прихильники цієї цинічної угоди, такі як Путін, вважають, що великі держави можуть просто розпоряджатися іншими країнами як пішаками під час шахової гри. Це переконання, звичайно, суперечить усьому, що відстоює США. Більше того, такі угоди узаконюють неприховану агресію, імперіалізм у формі розподілу сфер впливу та необмежене застосування сили. Такі явища в нашій політиці щодо Венесуели явно відсутні.

Біженці з Венесуели

Біженці з Венесуели

«Обмін» України на Венесуелу підриває гарантії безпеки, які США надає нашим союзникам. Він також не сприятиме припиненню довготермінової інформаційної війни, яку веде Москва і яка має на меті підірвати й корумпувати нашу власну демократію і демократії наших союзників тут, у Європі та в Латинській Америці. Хоча Путін цілком міг би отримати користь та несправедливу вигоду від цього «обміну», США та їхні союзники лише б зазнали втрат. Облуда, яка притаманна цій запропонованій Кремлем угоді, може добре сприйматися в Москві і серед людей, які або занадто цинічні, або наївні, щоб усвідомити серйозність та вагу даного питання. Але ми повинні відкинути цю пропозицію російського керівництва та його прихильників, які в кінцевому рахунку є вовками в овечій шкурі. Їхні ідеї є дійсно поганими, і їхній час не повинен прийти ніколи.

Стефан Бланк, доктор філософських наук, старший науковий співробітник Американської ради з питань зовнішньої політики, який працює в сфері геополітики та геостратегії країн колишнього СССР, Росії та Євразії; колишній професор з досліджень національної безпеки Росії та з питань національної безпеки США в Інституті стратегічних досліджень військового коледжу американської армії; екс-стипендіат Мак-Артура у військовому коледжі США.

(З англійської мови переклав Володимир Паламарчук)

Be the first to comment on "Росія хоче «обміняти» Україну на Венесуелу"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*