Про Папу без купюр…

ватиканПапа Римський з колорадською стрічкою, отриманою з рук російського комуніста

Значний інформаційний резонанс в українському патріотичному середовищі викликала «здадницька» поведінка щодо нашої держави одного з найвпливовіших світових релігійних лідерів — Папи Римського Франциска. Нещодавно, 5 травня, у самий розпал росіянського «побєдобєсія», понтифік здивував наших співгромадян черговим екстраординарним вчинком — під час аудієнції у Ватикані з представниками РФ, на прохання депутата Держдуми від КПРФ Павла Дорохіна, Франциск урочисто одягнув на себе георгієвську стрічку — кривавий символ перемоги сталінізму у Другій світовій війні.  «Я сказав Папі, що через п’ять днів у нас велике свято — День перемоги (…). Просив Папу бути разом з нашим народом і в знак солідарності надіти георгіївську стрічку», — коментує це сам депутат (до слова представник тієї самої безбожної сатанинської секти, яка колись була найбільшим ворогом Святого Престолу).

Звичайно ж, обуренню прихильно налаштованих до католицизму українців не було меж, — соціальні мережі одразу вибухнули хвилею священного гніву. Однак він незабаром так само миттєво вщух, коли з’явився офіційний коментар Ватикану з приводу цієї події. Так, за словами директора папського прес-центру кардинала Ломбарді, Франциск «не міг знати, що таке георгіївська стрічка — за межами колишнього Совєтського Союзу вона невідома». Подібні речі під час аудієнцій Папи трапляються досить часто, і заздалегідь передбачити наміри учасників практично неможливо, зазначив він. Таки «признання»,  як не дивно, повністю заспокоїло нашу громадськість, переконавши її у невинуватості Папи.

понтифік

Франциск та Кіріл

Взагалі з боку патріотично налаштованих українців можна було неодноразово спостерігати таке благоговійне «прощення» будь-яких «грішків» понтифіка по відношенню до нашого народу.  Типовим прикладом можна назвати відому зустріч між ним і патріархом Московським Кірілом, яка відбулась 12 лютого цього року на Кубі. Гостру критику зокрема, викликали пункти 25, 26 і 27 спільної Декларації обох релігійних лідерів, які стосувалися Української греко-католицької церкви, конфлікту в Донбасі та ситуації з Українською православною церквою Київського патріархату. Голова останньої патріарх Філарет навіть прирівняв подібні дії до Мюнхенської угоди 1938 року, коли наївні західні демократії «піддались на провокацію» кровожерливого Гітлера, аналогом якого, на думку глави УПЦ КП, зараз є московський патріарх.  Серед патріотів же загалом міцно утвердилася думка, що понтифік скоїв «велику помилку», побратавшись з Кірілом, цим гебістом в рясі й слугою сатанинського путінського режиму, який мріє загарбати Україну, а згодом і весь цивілізований світ. Зробив він це, як зазвичай кажуть, від власної непоінформованості, незнання реального стану справ, невиправданих ілюзій стосовно Москви і т. д., в чому дехто навіть робить винуватим українське посольство в Ватикані.

Питання про те, чи може колишній високопоставлений єзуїт, який має у підпорядкуванні одну з найширших в Європі розвідувальних мереж й цілі когорти професійних аналітичних відділів про щось не здогадуватися, залишимо на їх совісті. Не вдаючись до докладного аналізу стосунків між головою двох релігійних громад в цілому й зустрічі на Кубі зокрема (цьому необхідно присвятити окрему статтю), зупинимо увагу на причинах такої відверто дитячої постановки питання. Якщо придивитись ближче, стає зрозумілим, що судорожні намагання українських патріотів знайти виправдання діям Папи базуються на уявленні про нього як представника справжньої традиційної західної духовності, яка століттями протистоїть азіатсько-візантійському деспотизму, уособленням якого є московське православ’я.

мігранти

Понтифік та біженці

Деякі заяви Франциска щодо України (наприклад засудження Голодомору як геноциду чи благословення воїнів АТО) тільки скріпили симпатії до цього релігійного діяча. Римо- і греко-католицькі маси з нетерпінням чекають його візиту в Україну, як раніше чекали на візит понтифіка Іоанна Павла ІІ. Проте, якщо дещо вгамувати емоції й охоплений ірраціональними релігійними почуттями розум, та уважніше придивитись до фактів, то образ Франциска постає перед нами, м’яко кажучи, не в дуже привабливому вигляді. Кажучи «перед нами», я передусім маю на увазі людей з нормальним традиціоналістичним світоглядом, справжніх глибоко віруючих християн й католиків зокрема, образити віру яких автор аніскільки не ставив собі за мету.

Отже, пропонуємо Вам ознайомитись з підбіркою найбільш характерних та показових висловлювань Папи Франциска з приводу насущних релігійних, ідеологічних й суспільно-політичних питань.

  1. Франциск і Дональд Трамп.

Папа Римський Франциск заявив, що американський мультимільярдер Дональд Трамп, який претендує на посаду президента США від Республіканської партії, веде себе не по-християнськи, пропонуючи побудувати стіну на кордоні між США і Мексикою. Про це понтифік повідомив в Мексиці, передає АВС News.

На питання журналіста про Трампа: «Чи може хороший католик голосувати за цю людину?», Франциск відповів: «Людина, яка думає тільки про те, як будувати стіни, а не зводити мости, не може бути християнином».

Трамп, в свою чергу, заявив, що понтифік захоче побачити його президентом США, коли бойовики терористичного угруповання Ісламська Держава здійснять атаку на Ватикан. Позицію Франциска він назвав «ганебною».

  1. Франциск і близькосхідні біженці.

Глава Католицької церкви Папа Франциск активно закликає європейські католицькі громади прийняти по одній родині біженців з країн, охоплених війною і заворушеннями. «Кожна парафія, кожне релігійне товариство, кожен монастир, кожен храм Європи приймає одну сім’ю», — сказав Франциск перед молитвою до Богородиці, яка відбулася на площі Святого Петра в Римі у вересні 2015 року. Римський понтифік заявив, що першими сім’ї біженців візьмуть дві церковних парафії в Ватикані.

іудей

Папа і євреї

  1. Франциск і содоміти.

Під час свого візиту до Бразилії в липні 2013 року Франциск відверто виступив на захист осіб нетрадиційної орієнтації, чим шокував громадськість. Він, зокрема, закликав інтегрувати цих людей у суспільство, оскільки, нібито, згідно з канонами Римо-католицької церкви, гомосексуальність «не вважається гріхом». «Якщо людина — гомосексуаліст, але шукає Господа і має добру волю — то хто я такий, щоб судити її?», — відзначив Папа. Згідно з цією настановою, всі священики-геї мають бути прощені, а їхні гріхи — забуті.

  1. Франциск і євреї.

Чи не найбільш одіозним, з точки зору традиційних столітніх підвалин Ватикану, є відношення Франциска до євреїв та іудаїзму, які свого часу вважались для католицької верхівки ворогом №1.  Так, в ході свого візиту до головної італійської синагоги він визнав незаперечну вищість євреїв як нації-«первопроходця» над всіма іншими християнськими народами. «Ви — наші старші брати і сестри по вірі, — сказав Франциск, звертаючись до єврейської громади. — Ми всі належимо до однієї родини, родини Бога, який веде нас і захищає як свій народ». Але це ще на апофеоз папських залицянь перед «богообраними». Наприкінці 2015 року Ватиканом був оприлюднений революційний програмний документ, де вперше зафіксована офіційна відмова від місіонерської роботи серед іудеїв. Відтепер євреї — згідно з католицькою доктриною — єдиний народ на Землі, котрий не потребує для порятунку душі «благої вісті» християнства. Виходить, не дивлячись на те, що юдеї не вірять в Ісуса, католицькі богослови визнають порятунок євреїв «теологічно безперечним» і оголошують цей кричущий парадокс «нерозв’язною божественною таємницею». Мовляв, якщо Всевишній обіцяв врятувати євреїв, він сам впорається з цим завданням — без допомоги християн.

До того ж понтифік гостро виступає проти будь яких проявів антисемітизму, до яких, за його твердженням, відноситься навіть словесна критика держави Ізраїль.

 

Віктор Чорномаз

 

 

Be the first to comment on "Про Папу без купюр…"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*