Наприкінці року Україна визначиться зі своїм геостратегічним вибором

С.М. Чайка «Зруйнування Січі»С.М. Чайка «Зруйнування Січі»

Пару тижнів тому єврокомісар, відповідальний за енергетику, Марош Севчович, перебував у Москві. Він звернувся до Олександра Новака, який наглядає за вуглеводневим сектором, з ключовим питанням, яке полягає у продовженні угоди про транзит російського газу через Україну. Позиція Росії жорстка. Вона не тільки не хоче довгострокового контракту, який вимагають в Києві, а й зменшення обсягів газу, які будуть проходити через українські мережі. Київ хоче, щоб вони були не менше 60 млрд кубометрів, а Росія вважає, що це забагато. Звичайно, вона сподівається, що будуть запущені обидва потоки — Північний і Турецький, і ніхто в Європі сьогодні не має ніяких сумнівів щодо цього. Крім того, росіяни останнім часом зайняли більш жорстку позицію, вимагаючи, щоб Україна підписала новий транзитний контракт з угодою, яка передбачає скасування штрафів, накладених на «Газпром» міжнародними арбітражними судами у зв’язку з його монополістичною політикою в Україні (мільярди доларів).

Нині майже всі упевнені, що незважаючи на перешкоди, які застосувала Данія, запланований на кінець  цього року термін введення в експлуатацію Nord Stream 2 не відкладатиметься. До того ж не можна нічого певного говорити про можливі американські санкції, тому що ми маємо справу, принаймні на даний час, із погрозами, а не з реальними діями.

Марош Севчович

Марош Севчович

Повертаючись до переговорів, їх єдиним наслідком було повідомлення про те, що вони відкладаються до кінця вересня, тобто до закінчення парламентських виборів в Україні (липень) та утворення нового уряду. Це суттєва зміна у планах. Спочатку передбачалося, що другий, після січневого, раунд переговорів про продовження транзитної угоди відбудеться в червні. Тепер, як стверджують російські спостерігачі, вересень також дуже невизначений, оскільки термін повноважень нинішніх єврокомісарів закінчується в останній день цього місяця, але звичайно вже на початку вересня відомо, хто буде наступником. А в таких реаліях важкі розмови не ведуться і сторони не йдуть на компроміси з важливих питань. На практиці це означає, що переговори пройдуть майже в останню хвилину, тобто в другу половину жовтня, а може і в листопаді.

Як недавно писав Bloomberg, нинішня заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль (фактично перший заступник міністра Клімкіна, адже вона виконувала його обов’язки під час його відсутності) вважає, що вірогідність «чорного сценарію» зростає. Зеркаль має авторитет і в команді Зеленського, адже саме вона відразу після електорального успіху нинішнього президента одержала пропозицію стати його радником, яку однак не прийняла. (Вважається, що Зеркаль була більше зацікавлена ​​в роботі відповідно до своєї освіти, тобто юриста, що спеціалізується на міжнародному праві). Вона також зазначила, що, на її думку, всі європейські країни, включно з Україною, вже готуються до цього сценарію, про що свідчить зростання закупівель газу.

І дійсно, кілька днів тому «Газпром» опублікував інформацію про рівень продажів в Європі. Незважаючи на те, що європейські підземні газосховища заповнені на 53%, з початку травня по 15 червня російський гігант продав 23,4 млрд кубометрів, як і в попередньому році, коли встановив свій європейський рекорд. Перший квартал був набагато слабшим, тому що європейські клієнти закупили у «Газпрому» газу на 6,3% менше, ніж минулого року. За словами представників російської компанії, міжнародні покупці також несуть відповідальність за збільшення закупівель, які сьогодні, коли газ дешевий, заповнюють газосховища, розраховуючи на осіннє зростання цін.

Олена Зеркаль

Олена Зеркаль

На даний час ціна газу в голландському хабі TTF складає 11,3 євро за 1 МВт-год, або біля138 євро за 1000 кубометрів. Різниця між поточним рівнем цін та грудневими становить 7,5 євро за 1 МВт-год, що є досить значною цифрою. Якщо б транзит не був продовжений, то прибуток, який можна отримати за рахунок наявності газу у своїх газосховищах міг виявитися ще більшим. У той же час, звичайно, стоїть питання про те, як довго будуть тривати перерви у постачанні. Підраховано, що для реалізації жорстких контрактних зобов’язань «Газпрому» може забракнути від 10 млрд до 15 млрд кубометрів газу. Але мова йде про цілий рік. Окремим питанням є те, як буде фінансово почуватися «Газпром», в якому середня річна ціна на газ (і згідно з цим припущенням будувався бюджет) оцінювалася в 200 євро за 1000 кубометрів. У цьому випадку цікавим є ставлення України. Здається, що нещодавній візит міністра енергетики США в Київ, де він брав участь в інавгурації Зеленського, наштовхує на думку про те, що Київ не має наміру пом’якшувати свою позицію.

Як стверджують експерти, реверс американського скрапленого газу в Україну є технічно можливим. Тому ми можемо стати свідками цікавої ситуації,  коли Україна та США практично реалізуватимуть іншу стратегію, ніж Німеччина. У цьому випадку ключовим питанням залишається ціна. Хоча американці зможуть запропонувати поставки за конкурентними цінами, такі країни, як Словаччина, чий прем’єр-міністр нещодавно провів переговори з даного питання в Москві, також можуть зробити для себе хороший вибір. Такий тип конкурентного тиску має бути чинником, що сприяє зниженню цін на газ у Європі, а в довгостроковій перспективі діятиме на користь нашої економіки і на послаблення Росії.

Варто також звернути увагу на візит Зеленського до Німеччини та Франції. Він має очевидний зв’язок із спробою відновити так званий Мінський формат. Українські ЗМІ пишуть, що у зустріч, яка фактично призвела до повернення колишнього президента Кучми до контактної групи (зустріч із Зеленським) брав участь зять колишнього президента, олігарх Віктор Пінчук. І в цьому контексті вони нагадують про статтю, яку останній опублікував у The Wall Street Journal в останній день 2016 року. У той час він запропонував не вести переговорів з Росією, тому що все одно не буде досягнуто згоди. У справі повернення Криму Москва не хоче вести переговорів, тому вимагати поставити це питання на порядок денний є контрпродуктивним. Але він також запропонував Україні публічно заявити, що вона має намір відмовитися від прагнення приєднатися до Європейського Союзу і на не окреслений термін відкласти вступ до НАТО.

The Wall Street Journal

The Wall Street Journal

Українські політологи звертають увагу на те, що Москва останнім часом дуже чітко підкреслювала, що вона не є учасником конфлікту на Донбасі, а Київ повинен шукати рішення шляхом прямих переговорів з «народними республіками». Нещодавно російська преса писала про наслідки оголошеної два місяці тому і раніше підготовленої «паспортизації», тобто підривної операції, що полягає в видачі російських паспортів українським громадянам, які живуть на Донбасі. Проте її результати на даний час доволі скромні. 14 червня було видано перші 64 паспорти, але спостерігачі зазначають, що було подано лише 7,5-8 тисяч заяв на видачу паспорта РФ. Один з експертів (Денис Денисов) заявив, що з такими темпами не вистачить і 100 років, щоб завершити цю справу і доповнив свою заяву твердженням, що якби місцева влада дійсно була готова до паспортизації, то вже мала б електронну базу даних на 300-400 тисяч осіб. Іншими словами, програма розгортається повільно. Серед причин можна назвати особливості місцевої бюрократії, складні процедури або навіть корупцію. І, мабуть, всі ці пояснення частково вірні. Проте головною причиною є те, що сама Росія, яка, за словами Путіна, «з гуманітарних причин» почала цей процес, не наполягає на його прискоренні.

Цікаво, що під час прес-конференції в Парижі президентів Макрона і Зеленського мав місце цікавий ляпсус. До речі, важко назвати їхню бесіду зі ЗМІ конференцією, оскільки було задано лише два питання. Одне з них стосувалося відновлення переговорів у т.зв. Мінському форматі. Отже Макрон сказав, що він цінує і вітає готовність Зеленського «зробити жест щодо сепаратистських республік». Час від  часу у ЗМІ з’являються запевнення, що Київ поступиться і погодиться на формат прямих переговорів з Донецьком і Луганськом. Після слів Макрона втрутився Зеленський, хоча він відповідав на це питання раніше, і зауважив, що може сталася помилка під час перекладу, оскільки він не казав, що готовий до розмови, а лише підкреслив необхідність переговорів у Мінську, які, що потрібно пам’ятати, не передбачають участі сепаратистів. Але ця невелика різниця думок, здається, свідчить про тиск з боку Парижа і Берліна, якому піддається Київ. Варто також звернути увагу на друге запитання, яке було поставлене на прес-конференції безпосередньо Макрону. Йдеться про інтерв’ю минулого тижня для одного з швейцарських телеканалів, в якому він висловився за повернення Росії до групи країн G7 з її наступним перетворенням на G8 (але слід пам’ятати, що Франція очолює цю групу на умовах ротації). Тоді він сказав, що якщо буде прогрес у переговорах у Мінську, тоді потрібно буде розглянути питання про повернення Росії. Цього разу Макрон спритно уникнув відповіді на запитання журналіста на дану тему і завершив конференцію.

Париж

Париж

Іншими словами, неозброєним оком можна побачити, що Київ знаходиться під тиском. «Партнери» Меркель та Макрон зацікавлені в тому, щоб він зайняв «більш гнучку» позицію щодо Донбасу. У випадку якщо почнеться газова криза, Захід разом з Росією отримають додаткові важелі впливу на Київ.

Що стосується економіки, то після першого кварталу Польща стала найбільшим торговим партнером України, посунувши вбік Росію. Тепер справа полягає в тому, щоб і надалі скорочувати торгівельні зв’язки з РФ, що водночас означатиме і скорочення впливу Кремля в Україні.

Станіслав Іщенко

Be the first to comment on "Наприкінці року Україна визначиться зі своїм геостратегічним вибором"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*