Гітлер та Пілсудський: як знайшли порозуміння лідери народів, що ворогували протягом тисячоліття

німціСоюзники

Як відомо, історія — суперечлива та складна наука, хоча складність гуманітарних наук має дещо інший вимір, ніж, наприклад, складність наук точних, таких як математика чи фізика.

До того ж якщо математичні істини залишаються такими впродовж століть, то далекі історичні події дуже часто оцінюються з точки зору сьогочасної швидкоплинної кон’юнктури, а не закономірностей та логіки того часу, в якому вони безпосередньо мали місце.

Прикро, що нинішні непрості для нашої країни часи деякі закордонні політикани намагаються використати для того, щоб ще більше їх ускладнити, для чогось витягаючи із «бабусиної скрині» на світ божий старі історичні образи, яких між усіма народами, що мають спільний кордон може назбиратися чимало, особливо це стосується тих націй, котрі самі періодично ставали об’єктом агресії з боку зажерливих сусідів.

У цій статті йтиметься про деякі аспекти німецько-польських міждержавних стосунків, про котрі тепер воліють не згадувати, а саме як знайшли між собою порозуміння Адольф Гітлер та Юзеф Пілсудський — лідери народів, що ворогували між собою протягом тисячі років.

німці

Військовий огляд на Мокотовському полі у Варшаві на День Конституції 3 травня 1936 року. Президент Польщі Ігнацій Мосцицький вітає німецького військового аташе полковника Богіслава фон Студніца. Ліворуч від президента — міністр військових справ генерал Тадеуш Каспжицький. Перший праворуч — британський військовий аташе.

Нині є широковідомим «пакт Молотова-Ріббентропа», який засвідчив союзницькі відносини між СССР та Німеччиною, проте не всі знають, що першим зовнішньополітичним успіхом Гітлера був «пакт Пілсудського-Геббельса».

Цікаво, що ініціатором укладення цього договору була польська, а не німецька сторона. Уряд Третього рейху сприйняв таку пропозицію із зацікавленістю. Стимулом для активізації відповідних переговорів став вихід Німеччини з Ліги Націй (організація-попередниця ООН), що відбулося 19 жовтня 1933 року. Юзеф Пілсудський вірно оцінив тодішню політичну ситуацію. Його розрахунок на те, що, враховуючи міжнародну ізоляцію, німці не заперечуватимуть проти того, щоб зняти взаємну напруженість та покращити свої стосунки з поляками — цілком виправдався.

Пілсудський через польського посла в Німеччині надіслав Гітлеру усне послання, в якому схвалював прихід до влади Націонал-соціалістичної партії та її зовнішньополітичний курс. Також польський диктатор з повагою висловився про німецького фюрера, відзначивши його зусилля в налагодженні німецько-польських відносин та гарантуванні непорушності кордонів, які на той час склалися між двома державами. Пілсудський також вказав на важливість подолання протиріч між двома народами та звернувся до очільника Третього рейху з проханням взяти в цьому процесі активну участь.

поляки

Польський маршал Едвард Ридз-Смігли тисне руку німецькому аташе полковникові Богіславу фон Штудніцу на параді з нагоди Дня незалежності у Варшаві 11 листопада 1938 року. Через місяць після захоплення польськими військами Тешинської Сілезії.

Гітлер із захопленням прийняв послання, оскільки розглядав польський жест як можливість демонстрації миролюбних намірів, в яких у світі стали сумніватися після виходу Німеччини з Ліги Націй. Менше ніж за 12 днів німецька сторона підготувала проект пакту про ненапад, який надала полякам. Ті, в свою чергу, внесли необхідні правки і 26 січня 1934 року між Польщею і Німеччиною було укладено угоду, яка була підписана 15 червня 1934 року в присутності німецького посла в Польщі фон Мольтке, диктатора Пілсудського, імперського міністра пропаганди Геббельса і польського міністра закордонних справ Бека. Глава польського МЗС залишиться на своєму посту до вторгнення Німеччини в Польщу і весь цей час в його кабінеті висітиме портрет людини, якій Бек безумовно поклонявся — Адольфа Гітлера.

Як відомо, в окупації Чехословаччини разом з Німеччиною активну участь брала Польща, за що Гітлер подарував полякам Тешинську Сілезію, куди польські війська вступили в жовтні 1938 року.

Юзеф Пілсудський помер 12 травня 1935  року. Німцям було про що шкодувати, адже недарма Гітлер говорив, що війни проти Польщі не було б якби на її чолі стояв Пілсудський, який із задоволенням надавав коридор до совєтського кордону, визнавав Данциг німецьким і взагалі всіляко підтримував німецьку політику.

На похорон Юзефа Пілсудського приїхала численна німецька делегація на чолі з Германом Герингом, який йшов за труною в першому ряду.

поляки

Зустріч Гітлера і міністра закордонних справ Польщі Бека в 1935 році.

У зв’язку зі смертю Пілсудського Адольф Гітлер оголосив в Рейху всенародний траур і надіслав телеграму польському президенту, де писав:

«Я глибоко зворушений звісткою про смерть маршала Пілсудського і висловлюю Вашій Високоповажності та польському урядові мої щирі співчуття. Польща втратила в покликаному в вічність Маршалі творця своєї нової країни та її найвірнішого сина. Разом з польським народом і німецький народ оплакує смерть цього великого патріота, який через своє всеохопне співробітництво з німцями зробив велику послугу не тільки нашим країнам, а й надав неоціненну допомогу в заспокоєнні Європи».

Дружині Пілсудського Олександрі Гітлер писав:

«Сумна звістка про смерть чоловіка, Його Високоповажності маршала Пілсудського, дуже глибоко мене вразила. Вельмишановна пані та її родина, прийміть запевнення в моєму глибокому співчутті. Образ померлого я навічно збережу в своїй вдячній пам’яті».

поляки

На похорон Пілсудського приїхала поважна німецька делегація на чолі з Германом Герінгом, який йшов за труною в першому ряду.

Схоже, що Гітлер не перебільшував з приводу щирості своїх почуттів, бо навіть наказав організувати в берлінському кафедральному соборі месу біля символічної труни Пілсудського. Після відспівування німецька почесна варта віддала труні військові почесті.

Подейкують, що це був останній раз, коли Гітлер брав участь в богослужінні. Про глибоку прихильність Гітлера до Пілсудського свідчать і його слова, сказані 1 вересня 1939 року: «Якби Пілсудський був живий — війни б не було!».

Коли в у 1939 році німці зайняли Краків біля могили вождя Пілсудського була виставлена ​​почесна варта.

Із щоденника рейхсміністра пропаганди доктора Геббельса:

«18 серпня 1935 року. Фюрер щасливий. Розповів мені про свої зовнішньополітичні плани. вічний союз з Англією. Хороші відносини з Польщею. Проте розширення на Сході.

29 грудня 1935 року. Спогади про Пілсудського. Життя бійця! Що за час, в якому живуть такі люди! Я прямо гордий, що є сучасником цієї великої людини».

поляки

Гітлер наказав організувати у Берлінському кафедральному соборі месу біля символічної труни Пілсудського.

Німці виявляли рідкісну прихильність до даного діяча. Однак і Польща була прихильною до Гітлера. Там навіть існував закон, який захищав ім’я Гітлера від образ і він діяв.

Якби польські керманичі, які прийшли до влади після смерті маршала Пілсудського проявили більше політичної мудрості та менше шовіністичної пихи, то цілком можливо, що історія взаємин між обома державами, а разом з тим, що найважливіше — історія Європи та світу — склалася б зовсім по-іншому.

Тарас Осадчий

2 Comments on "Гітлер та Пілсудський: як знайшли порозуміння лідери народів, що ворогували протягом тисячоліття"

  1. Автор спільно з москалями звинувачує польське керівництво у розв’язанні війни?

  2. Поляки разом з Гітлером приймали учась у нападі на Чехословаччину та поділу її земель. Забрали собі Тешинську область.

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*