Джим Салім: Ми завжди схилятимемо наш уряд до того, щоб він займав конструктивну та дружню позицію стосовно України

index10

Пропонуємо увазі наших читачів ексклюзивне інтерв’ю з Джимом Салімом (Jim Saleam) — головою Першої Австралійської партії (Australia First Party, веб-сайт: http://australiafirstparty.net/) — однієї з чільних правих політичних сил Зеленого континенту.

index1

– Коли була утворена Ваша партія? Яка її мета та задачі?

 
– Перша Австралійська партія має довгу історію. У початковій своїй версії вона була заснована в 1996 році й розділилася у 2007-му. Партія зазнала змін відразу після своєї реєстрації як політичної сили. Вона також успадкувала довгу історію націоналістичної боротьби, яка нараховує кілька десятиліть, відповідну ідеологію та членство. Партія прагне об’єднати усі націоналістичні та патріотичні сили. Наші цілі викладено у Електоральній та Громадській Програмі Співтовариства. Ми виступаємо за незалежну Австралію, усі багатства якої мають перебувати під австралійським управлінням, а не гобалістично-капіталістичним контролем. У нашій країні мусить панувати наша європейська культура та особлива національна ідентичність.

 
– Як саме Ви берете участь в політичних процесах, які відбуваються в Австралії?

 
– Перша Австралійська партія зазвичай перебуває в межах виборчого процесу. За останні декілька років ми брали участь у місцевих та федеральних виборах. Місцеві вибори були для нас успішнішими, бо на них виборці більш схильні віддавати свої голоси партії, яку у наших мас-медіа завжди називають «екстремістською». Наші показники: 9,55%, 9,37%, 7,1%, 6%, 5,27% і так далі, за різний часи і в різних місцевостях. Існує невелике, але постійно зростаюче коло прихильників націоналістичної ідеї. Наша партія також проводить свої кампанії, які зорієнтовані на інтереси місцевих громад, серед яких: право власності на землю, біженці, житлове будівництво і подібні питання, спільні форуми та інші ідейно-культурні заходи. Наша партія тимчасово втратила федеральну реєстрацію, але ми впевнені, що відновимо її найближчим часом. Ми зберігаємо реєстрацію для участі у місцевих виборах.

 
– Як взагалі розподіляються симпатії австралійців між різними політичними напрямками? Кого зараз більше підтримують?

 
– У політичній системі Австралії найбільш активними є дві партії, які періодично замінюють одна одну. Дехто вважає, що це відмінні політсили, але насправді вони практично не відрізняються. У нас також спостерігається велика політична мішанина з усіляких нових партій, які перебувають на початковому етапі організації. Деякі з них вибудовують свою діяльність навколо екологічних питань, а інші переймаються податковою реформою. Ліві тут дуже слабкі, але вони компенсують це вуличною політикою та намагаються залякувати людей, налаштованих патріотично та націоналістично. Останнім часом з’явилася ціла низка нібито патріотичних груп, проте багато з них мають досить дивні пріоритети на зовнішньополітичній арені, включно з підтримкою Ізраїлю (можливо це наслідок національних дебатів щодо ісламського тероризму).

 
– За якими критеріями в Австралії оцінюють успіхи чи прорахунки правлячої партії?

 
– Загалом уся наша політична система обертається навколо економічних аспектів. Іноді вона фокусується на деяких актуальних питаннях, таких як забезпечення безпеки кордонів. Тобто так само, як у Західній Європі. Маятник гойдається вперед і назад між двома партіями. Таку політику можна назвати облудною.

 
– В Європі про Австралію побутує чимало штампів. Що, на Вашу думку, європейці повинні знати про австралійців у першу чергу? І чому ми могли б повчитися одні в одних?

 
– Я розумію, що українські націоналісти, мабуть, не надто багато знають про нашу країну, і їхні знання, ймовірно, пов’язані з міграцією українців до Австралії після Другої світової війни і до останнього часу це також є тим, що середній австралієць взагалі знає про Україну. Що стосується мене, то коли я був молодий, то мешкав у місті, де по сусідству жили також українські мігранти, і я із задоволенням дізнавався від них про деякі аспекти української ідентичності та історії. Я завжди розумів, що українська незалежність була гідним ідеалом, беручи до уваги трагічну історію України в період з 1914 року до смерті Сталіна. Я думаю, що загалом багато європейців (і я б не здивувався, що багато українців також) мають деякі труднощі в розумінні того, ким є ми, австралійці. Досить сказати, що наскільки я знаю, українці належать до великої слов’янської частини білої раси, але з власною ідентичністю, і для українців значним кроком уперед є усвідомлення того, що усі ми є народами спільного європейського походження, але з унікальною ідентичністю.

 
– Загальновідомо, що сучасна Австралія є високорозвиненою країною. Яка роль у цьому належить Політиці Білої Австралії (White Australia Policy), яка проводилася з 1901 до 1973 року та обмежувала приплив до Австралії іммігрантів неєвропейського походження? Чому ця політика була скасована?

 
– Скасування Політики Білої Австралії була частиною лібералізації, яка прокотилася усіма європейськими країнами після 1945 року. Вона була поступово зруйнована різними нібито правовими (!) засобами, з брехливими запевненнями, що це лише є своєрідною модифікацією. Дана політика була скасована в рамках процесу, який змінив динаміку нашої правлячої еліти та зробив її більш здатною адаптуватися до інтернаціоналізації, а згодом і глобалізації. Я вважаю це зрадою.

 
Я висловлюся дещо патетично: я мав велику честь бути народженим в «Білій» Австралії і я дуже сподіваюся, що мої діти колись помруть в «Білій» Австралії.

 
– Зараз в Західній Європі дедалі гучніше лунають голоси про хибність політики мультикультуралізму. Які особливості має австралійський мультикультуралізм?

 
– Австралійський мультикультуралізм був хитро впроваджений. Коли він був проголошений в 1971–1973 роках, то йшлося виключно про європейців. Це був засіб для гуртування європейців, запобігання міжрасовій мішанині та потрапляння чужих культурних елементів в австралійське середовище. Пізніше він був видозмінений, щоб залучати інші етнічні групи. Така політика продовжується донині, створюється імідж Австралії як мультикультурної країни. Власне проблема полягає в тому, що деякі з культур настільки чужі стосовно як основної, так і інших культур, що усе це являє собою так би мовити зоопарк. Мультикультуралізм також став ідеологією поза критикою, він постійно розхвалюється в засобах масової інформації і нині пропагується в системі освіти.

 
– Які причини та наслідки міжетнічних зіткнень в Австралії 2005 року?

 
– Ви, очевидно, маєте на увазі те, що ми називаємо Громадянським Повстанням в сіднейському районі Кронулла у 2005 році. Це стало результатом більш ніж десятирічного тероризування людей європейського походження (у тому числі були випадки домагання молодих жінок) з боку чоловіків близькосхідного походження. Я чимало писав про це. У кінцевому рахунку це обернулося підйомом патріотизму, що тривало тиждень або більше, певними безладами та цілеспрямованим насильством з боку наших опонентів. Це стало переломним моментом в австралійських расових відносинах. Таким чином уряд витратив величезну суму грошей намарно, тобто на проповідування терпимості та різноманітності, що також стало об’єктом масованої пропаганди з боку ЗМІ. Як і раніше, я цілком на боці австралійців, які тоді повстали.

 

– Чи задовольняє Вас економічна політика, яка зараз проводиться в Австралії? Якщо ні, то як її можна було б поліпшити?

 
– Нашу країну на даний час можна вважати повторно колонізованою як глобальною економічною системою в цілому, та і певними азійськими країнами (особливо Китаєм). Це означає, що через низку угод про вільну торгівлю та вільне пересування капіталу, й більшою чи меншою мірою робочої сили, ми перебуваємо в досить складному становищі. Домоволодіння, земельні ділянки, підприємства та фермерські господарства скуповуються. Безперечно Австралія повинна бути включена в систему міжнародної торгівлі, але при цьому необхідно дотримуватися політики, яка б гарантувала знаходження величезних багатств країни в руках наших людей.

 
– Зараз європейці та люди європейського походження в різних країнах світу стикаються з багатьма викликами, серед яких можна виділити погіршення демографічної ситуації, атаку на традиційні родинні цінності, пропаганду різноманітних збочень, намагання зруйнувати національну ідентичність. Як, на Ваш погляд, слід боротися з такими небезпеками? Чи можливо це робити в межах нинішнього диктату ліберальної демократії?

 
– В основному я згоден з вашою оцінкою деяких з проблем, з якими стикаються європейці. У кожній країні необхідно побудувати потужну партію, яка була б пов’язана з базовими структурами усіх патріотичних середовищ та використовувала усі наявні методи боротьби (вибори, вуличний рівень, соціальні та культурні структури) проти нинішніх господарів життя. Я згоден з вами, що ліберальна демократія — це диктатура. Вона поширюється державними інституціями, а тому панує в умах людей. Ми повинні запровадити свою систему понять, змінити правила гри в нинішній політичній системі, критикувати її за будь-якої можливості, вказувати на її зв’язок з глобалістичним капіталізмом та його лицемірством. Ми також повинні акумулювати зусилля суспільства, спрямовані проти цієї системи.

 
– Як, на Ваш погляд, позитивно чи негативно, впливає на політичні та економічні процеси в Австралії певна географічна ізольованість Вашої країни-континента.

 
– Австралія, безперечно, це країна-континент і нам треба ґрунтовно вивчати геополітику як науку. Я не так давно видав у співавторстві брошуру «Правдива основа австралійської незалежності», де розглядається проблема ефективного уникнення спроб втягнення нашої країни у Новий світовий порядок та глобалістичну економіку. Наша ізоляція є позитивним чинником на шляху досягнення цієї мети, але не треба її переоцінювати. Австралія розташована занадто близько до Азії, щоб дозволити собі розслабитися. Оскільки Австралія відкрита до Азії, ми перебуваємо в смертельній небезпеці «затоплення». Наші лідери тепер стверджують, що ми є «частиною Азії». Нашою метою повинно бути «позиціонування себе поза Азією», якщо можна вжити такий дещо абсурдний та негеографічний вираз.

 
– Нині в Україні багато говориться про засилля корупції, особливо в середовищі політиків, але нічого не робиться в цьому напрямку. Чи існує корупція в Австралії? Якщо «так», то як у Вашій країні з нею борються?

 
– Австралія тоне в корупції. Ми, націоналісти, жартуємо, що існує цілий політично-кримінальний клас зрадників, які готові продавати нашу країну будь-якому імперіалізму. Причому багато хто з цих негідників не забуває і про власні меркантильні інтереси. Проте ще гіршим є те, що у нас настільки розповсюджена сексуальна та економічна злочинність, що це не вкладається в голові. Австралія має давню традицію побутування усього цього, що нагадує таку хворобу, як рак, який викорінився у нашому політичному середовищі.

 
– Ми, українці, вдячні австралійцям за підтримку, висловлену нашій країні, яка стала жертвою військової агресії Росії. Як Ваша партія бачить подальший розвиток австралійсько-українських відносин? Які, на Вашу думку, спільні проекти могли б посприяти взаємовигідному співробітництву між нашими країнами?

 
– Австралійські націоналісти були засмучені конфліктом між Росією та Україною. Більшість з нас вважають необґрунтованими претензії Росії до України, але ми вважаємо, що Росія стурбована «західним» проникненням в Україну. На нашу думку, скидається на те, що певні сили намагаються підкорити собі прагнення українців до свободи та спрямувати його в бік НАТО, Єдиного економічного співтовариства (ЄЕС), МВФ та Ізраїлю. Звичайно, нинішній український уряд підтримує цей політичний напрям. Я думаю, що ця позиція в дійсності є антиукраїнською. Якщо далі розвивати цю думку, то я вважаю, що якщо українські націоналісти поборють вищезазначені глобалістичні сили, то це може викликати зміни у позиції Росії. Чим більший пресинг влади здійснюватимуть справжні націоналісти, тим більша ймовірність того, що майбутній новий уряд України зможе домовитися про взаємоприйнятний мир з Росією.

 
Ми завжди схилятимемо наш уряд до того, щоб він займав конструктивну та дружню позицію стосовно України. Можливо, в майбутньому націоналістичний уряд Австралії матиме пріоритетом приязні стосунки з Україною.

 
Вільна Україна поза межами НАТО і ЄЕС, разом з потужними ресурсами, якими володітиме український народ, буде маяком для націоналістів усіх країн. Це може надихнути народ Великої Росії на те, щоб спонукати своїх політичних лідерів налагодити більш приязні відносити з Україною.

 
Дякую Вам за пропозицію дати це інтерв’ю.

Інтерв’ював Роман Кухаренко

Коментар Глобал Аналітик. Ми вирішили опублікувати це інтерв’ю без купюр, хоча не усі думки, висловлені у ньому, поділяємо. Звичайно, дуже наївною є оцінка паном Салімом російсько-української війни як боротьби Росії проти світового глобалізму чи його переконання, що успіхи українців можуть надихнути росіян на щось хороше. На жаль, подібної позиції дотримуються не лише австралійські, але й деякі європейські праві політичні сили. Усе це свідчить лише про те, що ми поки що програємо російським пропагандистам на світовій арені й таким чином у нас є широке поле для діяльності.

Be the first to comment on "Джим Салім: Ми завжди схилятимемо наш уряд до того, щоб він займав конструктивну та дружню позицію стосовно України"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*