Росія формує європейське лобі противників санкцій

НАТОвська парасолькаНАТОвська парасолька

Міністерство природних ресурсів Росії повідомило, що за станом на кінець 2017 року обсяг розвіданих родовищ нафти становить 9,04 млрд т. Ці дані відрізняються від опублікованих на Заході. На думку аналітиків ВР, резерви становлять 14,5 млрд т. Нині Росія щоденно видобуває в середньому 1,45-1,55 млн т на добу. Це мабуть втішна новина для російської еліти, тому що, як стверджували кілька років тому аналітики зі Сколково (російського відповідника Силіконової долини), котрим було поставлено за мету знайти альтернативний (до експорту сировини) шлях розвитку Росії, немає нічого, що могло б замінити паливно-енергетичний сектор. Тому вся робота, пошуки та розповіді про те, що Росія позбудеться залежності своєї економіки від видобутку енергоресурсів, повинна розглядатися як видавання бажаного за дійсне. Правда досить жорстока — іншого шляху розвитку для Росії немає.

Попутно слід зазначити, що оцінки Міністерства природних ресурсів РФ можуть бути свідомо заниженими, щоб обійти санкції США проти російського нафтового сектора. Про це прямо сказав в інтерв’ю для веб-порталу «Знак» незалежний російський експерт Міхаіл Крутішин. На його думку, найкращим прикладом для підтвердження цієї тези є маніпуляція у зв’язку з родовищем Сахалін-3. Спочатку «Газпром» повідомив, що Південно-Кірінське родовище, яке там знаходиться, містить майже 500 мільйонів тонн нафти. Але оскільки воно розташоване на великій глибині й в прибережному шельфі, то американці запровадили проти нього санкції. Потім «Газпром» опублікував новий аналіз, що нібито там лише 6 мільйонів тонн нафти, і тому Сахалін-3 не варто заносити у чорний список. Потрібно також звернути увагу на це інтерв’ю з іншої причини.

Сахалін

Сахалін

Крутішин дуже тверезо оцінює ефективність санкцій проти Росії, і не тільки м’яких європейських, але й американських. Про європейські він багато не говорить, що є досить симптоматичним. З іншого боку, на його думку, американські — це, насамперед, своєрідний театр, аудиторією якого, з одного боку, є виборці, а з іншого — наївні союзники. Насправді, якщо відділити риторику від реальних дій, то вплив санкцій виявиться набагато меншим, ніж передбачалося. Це важливо, тому що в багатьох країнах в цьому відношенні домінує магічне мислення — особливо стосовно газопроводу «Nord Stream 2», головною особливістю якого є ірраціональне переконання, що Вашингтон запровадить санкції та заблокує його будівництво. Ні, не заблокує.

Принаймні так вважає російський аналітик, який не є прихильником нинішньої кремлівської команди. На його думку, ця команда проводить політику, яка є досить недалекоглядною і, отже, може бути згубною. Він звертає увагу на інший відомий факт, що більшість російських запасів вуглеводнів знаходяться в районах, де їх видобувати важко з технічної точки зору, а з точки зору економіки — це просто дорого. На його думку, прибутковість видобутку в багатьох розвіданих місцях (він вважає, що це стосується 70% досліджуваних російських ресурсів) починається з ринкової ціни на нафту на рівні 80 доларів за 1 барель. Головною загрозою для Росії є не американські санкції, а недалекоглядна політика російської влади, яка призведе до виснаження більш доступних дрібних родовищ і занедбання розробки більш складних територій. Оскільки, відокремлюючи Росію від світу, путінська команда відрізає її від необхідних капіталів і технологій. А тоді прогноз саудівського спадкоємця престолу, який повідомив, що після 2035 року Росія зникне зі світового експортного ринку нафти може виявитися реальним, головним чином через те, що підготовка родовища до видобутку триває щонайменше 7 років, а втрачений час неможливо швидко надолужити.

 «Nord Stream 2»

«Nord Stream 2»

Варто відзначити дещо інше: якщо вірна теза про те, що санкції не досягають політичних цілей, оскільки не послаблюють фундаментально російську економіку, а лише сповільнюють її зростання, однак вона все ще добре тримається, і тому Росія не змінює свою поведінку на міжнародній арені, чому тоді їх взагалі запроваджують?

Здається, що однією з основних цілей санкцій є створення умов для іноземних компаній, які в енергетичному секторі є постачальниками нових технологій та капіталу, щоб вони заробляли на бізнесі з Росією. Треба пам’ятати, що йдеться не тільки про російську економіку і ведення бізнесу на Сході, а й про те, як Захід досі заробляв на вивезенні капіталів з Росії. Згідно з оцінками, представленими аналітиками Bloomberg, за останні 25 років, Росія експортувала не менше, ніж 750 мільярдів доларів капіталу. Хтось на цьому непогано заробив. Останній звіт американського мозкового центру CSIS (https://www.csis.org/features/kremlin-playbook-2) вказує на те, що такі країни, як Австрія, Нідерланди та Італія зробили прибутковий бізнес з «відмивання» незаконних капіталів. Але до цього процесу були залучені провідні фінансові інститути з Німеччини (Deutsche Bank), Данії (Danske Bank), не кажучи про такі невеликі країни, як Кіпр, Мальта та Словенія.

Іншими словами, одним з ключових елементів антиросійських санкцій є здійснення такого тиску на російську еліту, щоб вона поділилися доходами від експлуатації власних ресурсів із західними компаніями.

Bloomberg

Bloomberg

Звичайно, не треба з цього робити надто поспішних висновків, наприклад, що запевнення у підтримці України з боку Заходу є лише фікцією. Це не так, але варто пам’ятати, що в західній політиці щодо Росії є свої особливості.

Нині видається, що санкції Заходу починають досягати своєї головної прихованої мети, тобто політика Росії не змінюється, але в економічному плані вона вимушена трохи поступатися місцем західним компаніям. Останнім часом існують принаймні кілька прикладів, які не потрапили в заголовки, але їх варто відзначити.

На початку березня контрольований Геннадієм Тимченком «Novatec» оголосив про підписання угоди, згідно з якою французька державна нафтохімічна компанія «Total» купить 10% у проекті «Arktyka LNG». Загальна вартість угоди становить 2,25 мільярда доларів, але важливіше те, що французи взяли на себе зобов’язання стосовно фінансування проекту (1,75 мільярда доларів) із загальною вартістю біля 21 мільярда доларів. Французький капітал і технологічна підтримка мають ключове значення для реалізації проекту. Восени минулого року керівництво «Novatec» повідомило російській владі про можливість затримки в інвестиційному плані і подало заявку на фінансування з бюджету (15 млрд доларів), а Леонід Міхельсон, співвласник і президент компанії, заявив в інтерв’ю, що труднощі із залученням капіталу є одним з трьох найбільших бар’єрів у реалізації проекту (два інших — підготовка родовищ для експлуатації та потужності для завантаження у порту Мурманська). В цілому важливим чинником є не стільки участь французів, бо цього можна було очікувати від минулорічної зустрічі президентів Путіна і Макрона в Санкт-Петербурзі за участю президента «Total», скільки дещо інше.

«Total»

«Total»

У Росії формально діє процедура одержання згоди на участь іноземного інвестора у капіталі компаній паливно-енергетичного комплексу, що перевищує 25%. А в результаті угоди «Total» контролюватиме 27% компанії (французи вже мають 19,4% акцій). Найбільший російський банк, Сбербанк, надав «Novatec» кредит під акції французів. У російському законодавстві існує положення, згідно з яким заставні акції не розглядаються як частка в капіталі. Договір діє протягом 3 років, і, на думку фахівців, за цей час власники «Novatec» не тільки завершать проект, але й знайдуть інших інвесторів, а значить 40% капіталу компанії опиниться в руках іноземних фірм. Тому через три роки і після допуску нових акціонерів частка акцій «Total» впаде. Ця спритна процедура, звичайно, не була б можлива без згоди на вищому рівні.

У політичному плані це означає надсилання чіткого сигналу: Москва має намір допустити у свій газовий і нафтовий сектор інвесторів із Заходу, але в першу чергу з Європи, оскільки найбільші надії покладає на політику ЄС. Операція «Total» – «Novatec» – Сбербанк повинна вважатися формою коригування, без прямого перегляду, російської політики захисту власного гірничодобувного сектора та застосування на практиці того, що можна назвати селективним протекціонізмом.

7 лютого у Кремлі з Путіним зустрівся глава ВР Роберт Дадлі. У зустрічі взяв участь голова «Роснєфти» Ігорь Сєчін. Це була перша, з 2013 року, довга розмова між керівником ВР та президентом Росії. Прес-секретар Кремля Пєсков, коли його запитали про тему переговорів, сказав лише про «перспективи подальшої співпраці». Подальшої, бо ВР є акціонером «Роснєфти». Як припускає російська економічна преса, в даному випадку може йтися про план спільної експлуатації родовища, розташованого на крайній півночі (в північній частині Таймирського півострова), поклади в якому оцінюються в понад 160 млн т нафти.

British Petroleum

British Petroleum

Власником концесії для її експлуатації є невелика російська компанія, заснована Едуардом Чудайнатовим — попередником Сєчіна на посаді керівника «Роснєфти», а потім його близьким співробітником. Компанія мала багато проблем із залученням необхідного капіталу для побудови інфраструктури, яка б дозволила розпочати роботу. За оцінками Чудайнатова, для початку видобутку буде потрібно біля 5 мільярдів доларів, але його компанія, яка за 9 місяців минулого року наростила лише 2 мільярди доларів обороту, занадто мала, щоб просити банківський кредит. Вона подала заявку на фінансування з бюджету, але їй відмовили. Тепер, як можна припустити, російська влада хоче допустити до проекту «перевіреного партнера», яким є ВР. Компанія не має великих проектів на етапі реалізації, і при цьому володіє немалими  грошима. Минулого року вона отримала понад 6 млрд доларів прибутку.

Проте загрозу можуть становити санкції з боку США. Варто відзначити, що Москва почала проводити політику селективного протекціонізму — вона допускає і запрошує інвесторів з європейських і арабських країн (Катар, Саудівська Аравія) та дискримінує американські компанії. Іншими словами, йдеться про створення європейського лобі проти санкцій. Прем’єр-міністр Медведєв і міністр закордонних справ Лавров відвідують столиці держав, які в цьому відношенні можуть підтримати політику послаблення (Софія, Люксембург, Рим). До Москви приїздять прихильники зближення з Росією (Австрія, Мальта), а Путін займається більш важливою справою — формує бізнес-лобі європейських супротивників санкцій.

Ярослав Вербицький

Be the first to comment on "Росія формує європейське лобі противників санкцій"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*