Помилка Мальтуса

images2

Уявлення про майбутнє у песимістів та оптимістів кардинально відрізняються, але їх об’єднує переконаність у тому, що динаміка історичного розвитку має нелінійний характер. Це означає, що зміни проходять дедалі швидше і до того ж в геометричній прогресії: протягом останніх 10 років може статися більше змін, ніж їх сталося за 100 попередніх років. Очевидно, все залежить від самого темпу змін, подібно до того, як швидкість збільшення заборгованості банку залежить від відсотків, під які видавався кредит.

Протягом більшої частини історії людства ступінь його розвитку ніколи не вимірювався величиною і якістю матеріального достатку. Едмунд Фелпс, американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки 2006 року за «аналіз міжчасового обміну в макроекономічній політиці» у своїй книзі «Масове процвітання. Як інновації знизу створюють робочі місця; виклики та зміни» показує нелінійний характер прогресу на прикладі дуже конкретного показника: реальних зарплат, вимірюваних за допомогою споживчого кошика, який можна наповнити за зароблені гроші. Виявляється, що англійський робітник в 1800 році заробляв менше, ніж його попередник в 1200 році! Протягом цього періоду можна бачити певні коливання, але, загалом і в цілому, 600 років в історії Великої Британії були періодом економічної стагнації.

Неможливість вирватися із замкнутого кола злиднів, описану Фелпсом, двісті років до того розглядав британський економіст і піонер демографічних досліджень Томас Роберт Мальтус. Він знайшов для неї пояснення, яке представив у 1798 році в трактаті «Досвід про закон народонаселення». Мальтус стверджував, що людство розмножується в геометричній прогресії (експоненціально), а виробництво продовольства зростає в арифметичній прогресії (лінійно). Навіть скромних знань арифметики вистачить для розуміння того, що перший фактор набагато важливіший за другий. Відповідно до цього твердження, суспільство ходить по колу: коли зростає рівень життя — збільшується народжуваність. У результаті починає відчуватися брак продовольства та спостерігається скорочення зайнятості населення. Таким чином, продовольство дорожчає, а реальні доходи працівників зменшуються. Найбільш незаможні верстви населення впадають у злидні: народжуваність падає, а бідноту косять хвороби. Через деякий час ринок праці, який перестає зазнавати на собі надмірного тиску безробітних, стабілізується, рівень оплати зростає, збільшуються доходи, підвищується народжуваність.

Мальтус помер в 1794 році в той час, коли починалася зовсім інша епоха: у Великій Британії за період від 1820-го до 1870 року середній достаток зріс на 63%, а за наступні 43 року — на 76%. США розвивалися ще швидше: 95% і 117%, відповідно. Але це виглядає не так переконливо, як темпи розвитку, продемонстровані Китаєм після 1978 року, коли його національний дохід подвоювався, в середньому, кожні 7 років.

Де ж Мальтус помилився або чого він не знав? Його помилка полягала в переконанні, що зростання добробуту завжди пов’язане зі збільшенням дітонародження. Тим не менш, добробут виявився найефективнішим контрацептивом. Наприклад, у багатьох країнах на одну жінку припадає 1,6 дитини, а в бідних — майже вдвічі більше. У результаті після стрімкого зростання народонаселення, яке в 1963–1970 роках становило 2,1% щорічно, після 1970 року настало його різке уповільнення до 1,0%–1,2%.

Мальтус помилився тому, що не знав про зміни, які викликає промислова революція і пов’язаний з нею технічний прогрес. Заміна ручної роботи на машинне виробництво, а мускульної сили — на енергію, яка отримується з викопних енергоносіїв, абсолютно змінила економічну ситуацію. У традиційному суспільстві кожна пара рук була важливим чинником, тому економічний потенціал, як окремих сімей, так і цілих народів, вимірювався дітонародженням. Але чим більше економічний розвиток починав залежати від технічного прогресу, тим більшого значення набула якість, в порівнянні з кількістю. Простий підрахунок показує, що державі набагато вигідніше мати одного справді освіченого громадянина, ніж десятьох, які з гріхом навпіл закінчили ПТУ.

Олесь Рахманний

Be the first to comment on "Помилка Мальтуса"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*