МВФ — допомога чи кабала?

грошіМВФ

МВФ та Україна

Економіка грає життєво важливу роль в добробуті пересічних громадян, а її вплив з точки зору соціальних, політичних і психологічних аспектів — величезний. Кожна українська сім’я, як осередок суспільства, прагне до щасливого життя з хорошими соціальними стандартами. А їй зазвичай пропонують змиритися зі своїм жебрацьким існуванням, «бо лише так можна дочекатися світлого майбутнього».

Оскільки нинішній уряд внаслідок низки як об’єктивних, так і суб’єктивних причин не в змозі задовольнити державні потреби, він періодично звертається до Міжнародного валютного фонду (МВФ) по гроші. Хоча той факт, що до МВФ потрібно звертатися як до єдиного джерела вирішення проблем є спірним.

Як повідомила прес-служба Національного банку, Міжнародний валютний фонд перерахував Україні третій транш у розмірі 1 мільярд доларів.
Українська влада розраховує до кінця поточного року отримати ще один транш від МВФ в розмірі $1,3 млрд, але організація висунула нові умови. Для того, щоб отримати черговий транш, МВФ вимагає підняти пенсійний вік, ускладнити систему виплат житлових субсидій та опрацювати механізм підвищення тарифів на газ і опалення.

валютний фонд

Той факт, що до МВФ потрібно звертатися як до єдиного джерела вирішення проблем є спірним

На думку голови одеської обласної організації ВО «Свобода», депутата Верховної Ради України VII скликання Павла Кириленка, мета діяльності Міжнародного валютного фонду полягає не в тому, щоб зміцнити українську економіку, а в тому, щоб одержати хороші відсотки за ті кредити, які надаються.

«Якщо заглибитися в економічні показники, то стає зрозуміло, що знайти таку країну, якій би допоміг МВФ — марна справа, — говорить Павло Кириленко. — Там, де погоджувалися на його вимоги, усе закінчувалося економічними кризами. Нинішня влада вкрай неохоче говорить про умови, на яких Україні виділяють кожен черговий транш, бо у людей можуть виникнути цілком обґрунтовані підозри, що їх хочуть закабалити. Ті самі субсидії, через які з бюджету до кишень олігархів перекачуються астрономічні суми також виконують роль засобу закріпачення громадян. Субсидіювання — це не лише приниження особистості, коли необхідно виправдовуватися, чому ти купив зайву пару чобіт або штанів, невже такий багатий? Тоді для чого тобі субсидія? Людина, яка одержує субсидію є значно більш керованою, бо постійно перебуває під страхом позбавлення цієї субсидії, в результаті чого її сім’ї буде вкрай важко вижити. Тому субсидіювання можна також розглядати як засіб пригнічення політичної активності громадян. А така активність має тенденцію лише до зростання і до цього є об’єктивні причини.

Внаслідок корупції, розкрадання державної власності, відвертого непрофесіоналізму спостерігається стагнація української економіки. Через це багато чесних підприємців, не пов’язаних з незаконними схемами, вважають за краще «піти в тінь». У результаті цього податки не надходять до Пенсійного фонду. Щоб якось його наповнити для громадян придумують все нові відрахування до ПФУ. Крім того, через сильну інфляцію уряд мусить індексувати зарплати і пенсії. Однак МВФ в цьому не зацікавлений. Він вимагає, щоб видаткова частина бюджету була мінімальною. Стає очевидним фактом, що слідувати рекомендаціям МВФ означає остаточно добити нашу економіку».

Вовк в овечій шкурі
Те, що МВФ — це вовк в овечій шкурі, вже відомо навіть найбільш «наївним» країнам, які повірили в нібито філантропію Фонду і понабирали на ґрунті цієї віри кредитів. Сумних прикладів «допомоги» МВФ більш ніж достатньо: Греція, Пакистан, Югославія, Аргентина, Руанда, Сомалі, Мексика і так далі. В обіймах МВФ виживають тільки найсильніші гравці.

вівця

Вовк буває схожим на вівцю

На своєму офіційному сайті МВФ позиціонує себе як «організацію 187 країн, які працюють над стимулюванням глобального валютного співробітництва, забезпеченням фінансової стабільності, сприянням міжнародної торгівлі, підвищенням зайнятості та стійким економічним зростанням, а також — зниженням рівня бідності в усьому світі».

 
Згідно з цим визначенням, МВФ — благодійна організація, яка надає допомогу бідним. Однак на ділі це не зовсім так. Багато економістів вважають, що після Ніксонівського шоку (скасування конвертованості долара в золото) МВФ перестав відповідати своєму функціональному призначенню, і його слід було закрити.

долари

Після скасування конвертованості долара в золото МВФ перестав відповідати своєму функціональному призначенню

Чимало експертів вважають, що якщо країна підписала резервну угоду з МВФ, її економіка, яка і так перебуває в глибокому занепаді, не оговтається від заходів жорсткої економії і ніколи не зможе вирішити своїх проблем. На користь своїх доводів вони наводять найбільш яскраві випадки: так багато африканських країн, які з 1945 по 1980-ті роки мали стійку економіку, після залучення капіталу МВФ прийшли в занепад. В Аргентині також стався економічний спад після виконання усіх запропонованих заходів жорсткої економії.
Для порівняння, становище Греції також погіршилося після застосування антикризової програми МВФ, але, з іншого боку, унікальність її ситуації полягає у величезній різниці між боргом і ВВП та відсутністю власної валюти, яку можна було б девальвувати.
Тобто спершу погіршення економічної ситуації змушує країни постукати в двері МВФ, який потім видає кредити на дуже невигідних умовах. Ці так звані заходи жорсткої економії провокують вуличні протести, депресію та безробіття.
Наприклад, рівень безробіття серед грецької молоді на сьогодні підскочив до 50% і продовжує триматися на цьому рівні.

З початком економічної кризи число самогубств в Греції збільшилося на 35% за останні два роки. Тим часом прем’єр-міністр Ціпрас організував референдум, щоб народ зміг вибрати своє майбутнє, і суспільство сказало «ні» заходам жорсткої економії.

маніфестанти

Вуличні протести в Греції

Таким чином нерозумно чекати якихось поліпшень від МВФ або будь-якого іншого кредитора — у них немає чарівної палички, щоб все виправити. Світ сповнений випробувань, тому нам треба мати рішучість, щоб подолати опір корумпованої державної системи та змусити її працювати на економічний добробут усіх українців, а не купки олігархів. Іншого шляху немає і не буде.

Наша сусідка Туреччина не так давно пройшла через жорсткі економічні реформи, встала на ноги і почала розвиватися. Туреччина погасила свій борг перед МВФ в 2008 році і в даний час сама видає позики тим країнам, яким вони необхідні. Як бачимо, переламати ситуацію цілком можливо. Щоправда турецька політична еліта в першу чергу дбає про державні інтереси, а не про офшори з «рошенами».

Східноєвропейський досвід
Як заявив екс-віце-прем’єр і екс-міністр фінансів Болгарії Симеон Дянков в одному зі своїх інтерв’ю, більшість країн Євросоюзу, які провели успішну податкову реформу, робили її всупереч вимогам Міжнародного валютного фонду.

чиновник

Симеон Дянков

«Перш за все, хочу нагадати, що МВФ історично помилявся в питанні податкової реформи в нашому регіоні. Ряд країн, в першу чергу Естонія, Словаччина, Болгарія, коли вони радикально змінювали податкову систему, чули від МВФ, що реформи не спрацюють. Мовляв, не треба їх проводити. Ці країни не послухалися МВФ і в підсумку провели успішні реформи», — заявив Дянков.
Втім, він підкреслив, що значно знижувати податкове навантаження можливо тільки у випадках, коли економіка зростає, а не падає. Бізнесу для того, щоб виходити з тіні потрібно відчувати зростання, тобто збільшення доходів. «Це чиста психологія. У Болгарії ми істотно знизили ставки — до 10%, разом з податком на прибуток. Але ми зробили це тоді, коли економіка демонструвала відчутне зростання», — пояснив Симеон Дянков.
Дянков порадив Україні менше слухати Міжнародний валютний фонд в частині реформи податкової системи. Коментуючи можливість того, що Фонд взагалі не дасть грошей, якщо Україна все-таки почне радикальну податкову реформу, екс-віце-прем’єр і екс-міністр фінансів Болгарії заявив: «Цього боятися не варто. Я співпрацював з МВФ, а також п’ятнадцять років — зі Світовим банком. Так ось, люди, які там працюють — дуже консервативні в своїх рішеннях. Вони побоюються радикальних реформ, говорячи при цьому: «Ні, у вас нічого не вийде!». Але в нашому регіоні, особливо в країнах які відстають на шляху реформ, слід чинити радикально. Інакше ми ніколи не наздоженемо Європу».

купюри

Гривню треба прив’язати до євро

Що стосується інфляції, то, за словами Дянкова, з нею можна легко впоратися, якщо вдатися до політики currency board. Гривню треба прив’язати до євро. І сказати: з завтрашнього дня євро буде коштувати, скажімо, тридцять гривень. Тобто, слід прив’язати національну валюту до євро раз і назавжди. Треба прийняти закон, поки існує Єврозона, гривня буде прив’язана до євро. «МВФ також не схвалює такий підхід. Але Естонія і Болгарія його застосували. І за два-три місяці інфляція впала до нуля», — сказав Дянков.

Наостанок трохи історії

Після Другої світової війни світ перебував у руїнах, що не могло не відбитися на міжнародній торгівлі. З усіх учасників Другої світової лише США вийшли з неї з мінімальними втратами. Щоб подолати занепад і побудувати нову здорову глобальну економічну систему, на Бреттон-Вудської конференції в Нью-Гемпширі (США) в липні 1944 року зібралися 730 делегатів з 44 країн. Там і народилася ідея створення МВФ.
Для цього була розроблена основа угоди — Хартія МВФ — остаточний варіант якої був підписаний першими 29-ма державами 27 грудня 1945 року. Ця дата сьогодні вважається офіційним днем ​​створення МВФ.

гроші

Ідея створення МВФ народилася в липні 1944 року

МВФ має повноваження на створення і надання своїм членам міжнародних фінансових резервів у формі «Спеціальних прав запозичення (СПЗ)». Фінансові ресурси Фонду формуються головним чином за рахунок передплати («квот») його 188 держав-членів, загальна сума якої в даний час складає близько 293 млрд доларів США. Квоти визначаються за формулою, виходячи з відносних розмірів економік держав-членів.

Основна фінансова роль МВФ полягає в наданні короткострокових кредитів членам, які зазнають труднощів з платіжним балансом. Свій вплив на економічний курс тієї чи іншої країни МВФ здійснює на основі простого принципу: надає кредити (вигідніші, ніж будь-який комерційний) в обмін на строго певний курс проведення економічної політики. Між урядом країни і МВФ підписується «Лист про наміри». У цьому документі чітко обумовлюються всі передбачувані економічні заходи.
При цьому комісари МВФ строго стежать за виконанням кожною країною взятих на себе зобов’язань. У даному випадку говорити про повний суверенітет держави не доводиться, бо її економічна і соціальна політика підконтрольна МВФ.

 Тарас Осадчий

 

Be the first to comment on "МВФ — допомога чи кабала?"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*