«Кожному за потребами?» — Критика марксистського колективізму

Карл МарксКарл Маркс

Карл Маркс вважається одним з найвпливовіших економістів і мислителів ХІХ століття. Щоправда сам «ощасливлювач людства» за усе своє життя не зміг ощасливити навіть свою родину, чи хоча б забезпечити її матеріально. Усе життя Карл Маркс був утриманцем Фрідріха Енгельса, вірніше вони обидва жили на утриманні батька Енгельса, котрий був крупним капіталістом й, зрозуміло, класовим ворогом трудящих. І схоже, що гроші, зароблені «кривавим потом» простих німецьких трудівників не дуже-то пекли руки «борцю за світле майбутнє робітничого класу».

Тим не менше, створена Карлом Марксом концепція ідеального, тобто комуністичного, суспільства надихала і продовжує надихати незлічену кількість не обтяжених зайвим інтелектом, переважно молодих, людей, впевнених, що їхня місія в житті полягає в поліпшенні існуючого світа.

Одним з провідних гасел, які особливо полюбляють марксисти, є відоме: «Від кожного за здібностями, кожному за потребами». Ця цитата з роботи «Критика Готської програми» Маркса.

енгельс

Карикатура на Карла Каутського

Дане формулювання можна розкласти на дві частини.

Перша визначає, які вимоги мають бути висунуті усім членам колективізованого комуністичного суспільства. «Від кожного за здібностями …» — означає, що, в залежності від індивідуальних особливостей працівника, необхідно призначати йому завдання, адекватні його можливостям.

Друга говорить про те, як повинні розподілятися обмежені матеріальні блага. Відповідно до постулатів марксизму, кожен повинен одержати стільки, скільки йому потрібно, щоб утримувати себе і свою родину.

Такий спосіб управління людськими масами та ресурсами повинен бути, на думку Маркса, найефективнішим і найсправедливішим. Не вивищувати сильних, не дискримінувати слабких. Кожен мусить мати стільки, скільки потребує, щоб без страху дивитися в майбутнє. Проте це не спрацювало…

енгельс

Сучасний Карл Маркс

Ґрунтуючись на вищезазначеному принципі, постала низка невеликих громад, які прагнули адаптувати революційні ідеї німецького економіста. Жодна з них не витримала випробування часом. Чому так сталося? Причин можна назвати принаймні кілька. Блискуче гасло «Від кожного за здібностями, кожному за потребами» виявилося утопією, яку неможливою реалізувати, і не тільки через «погану» та «егоїстичну» людську природу, а й тому, що воно спирається (так само як решта марксистської економічної теорії) на помилкові засновки.

Почнемо з того вельми сумнівного «Від кожного за здібностями…». Чому сумнівного? В умовах ринкової економіки про те, наскільки кваліфікованим є працівник свідчить продуктивність його праці. Іншими словами, чим більше він виробить, і чим кращою буде якість продукту, виробленого ним, тим він буде більш цінним для потенційного роботодавця. Звичайно, те ж саме стосується ринку послуг. Тут мірилом може бути швидкість в обслуговуванні клієнтів і рівень їх задоволеності. З огляду на свою продуктивність працівник може розраховувати на різноманітні заохочення. Це може бути збільшення платні, просування по кар’єрних східцях або просто одержання більше вільного часу, зекономленого за рахунок швидкої і ефективної роботи.

комуністи

Маркс та Енгельс

Давайте тепер подумаємо, як би виглядала «кар’єра» гіпотетичного працівника в комуністичній утопії. Незважаючи на свою продуктивність, він не міг би розраховувати на жодні додаткові прибутки. Навпаки: робочий колектив, бачачи великий потенціал працівника, наклав би на нього ще більше обов’язків тільки тому, що він в змозі їх виконувати. Крім того, оскільки не діють жодні ринкові механізми, збільшення зусиль не приводить до підвищення рівня життя. Які ж будуть наслідки? Жодному з членів «комуністичного раю» не вигідно працювати більш продуктивно, тому що це тягне за собою тільки негативні наслідки для кожного окремого працівника у вигляді додаткового обсягу роботи, який належить виконати.

Зауважимо з чим ми тут стикаємося. Сумлінність, ефективність, продуктивність, точність, винахідливість, творчість, — усі ці якості, які багато хто вважає чеснотами, стають тягарем, тому що замість того, щоб полегшувати життя, утруднюють його. У той час як тим, хто працює повільно, невміло і недбало, не треба остерігатися будь-яких наслідків, тому що, відповідно до марксистського правила, робота і отримання благ — відділені одне від одного.

Люди зазвичай намагаються одержати максимально можливу кількість благ за найнижчою вартістю. Чи це погано? Звичайно, ні. Можна навіть стверджувати, що саме ця якість є рушійною силою прогресу. Нові винаходи, удосконалення, методики, все це має на меті:

А. Полегшення праці

Б. Підвищення її комфортності

В. Підвищення продуктивності

ленін

«Вперед до комунізму!»

Люди намагаються шукати більш ефективних способів роботи та відмовляються від застарілих і неефективних. Той же механізм використовує шукач роботи. Він хоче  знайти працю, в якій зусилля, котрих він докладає, будуть адекватними винагороді. Він також прагнутиме виконувати свої обов’язки настільки ефективно, наскільки це можливо, з тим, щоб заощадити побільше свого часу, або, наприклад, сподобатися потенційному роботодавцю, і, отже, в результаті заробити більше.

Зверніть увагу, що в суспільстві, яке б використовувало марксистське гасло, найкращим способом для особи отримати якомога більше, при мінімальних витратах, буде створити собі імідж некомпетентного працівника, а все для того, щоб, наприклад, отримати від начальства найменший обсяг обов’язків. Чи довго така система могла б існувати?

Перейдемо тепер до другої частини гасла: «…кожному відповідно до його потреб». Але перш ніж ми проаналізуємо її, треба дати собі відповідь на питання: що таке суспільство? Це сукупність окремих осіб, які, незважаючи на деякі загальні характеристики, докорінно відрізняються один від одного. Кожна окрема особистість має свої потяги, страхи, бажання і точно так же… потреби. Очевидно, що для того, щоб задовольнити потреби людини, в першу чергу необхідно їх вивчити. Уявлення про те, що якась офіційна установа може безпомилково визначити те, чого потребує кожна людина — не відповідає дійсності.

комуністи

Комуністичний плакат 1920-х років

Більш того, в своїй роботі Маркс навіть не пояснює, що він має на увазі під потребами. Чи це є засоби, необхідні для існування, або, можливо, якісь більш широкі прагнення? Чи дитяча іграшка є потребою або просто капризом? Як їх відрізнити один від одного? Багато питань, а відповідей немає.

Якось в Інтернеті з’явився текст, автор якого нібито збирався вирішити проблеми, пов’язані із з’ясуванням людських потреб. На його думку, час від часу в певному співтоваристві мусить збиратися рада, яка складається з усіх членів громади. Цей громадський орган вислуховував би кожну окрему людину, яка б розповідала про свої потреби. Потім Рада обговорювала б обґрунтованість претензій прохача, а потім виділяла б йому потрібну кількість матеріальних благ.

Для того, щоб зрозуміти абсурдність цієї схеми розподілу благ, повернімося до зазначеного вище. Як ми знаємо, люди хочуть мати якомога більше за найнижчою ціною. На противагу цьому, один з основних законів економіки говорить, що людські потреби неможливо задовольнити. Задовольняючи одну потребу, ми створюємо іншу. Знаючи це, уявімо, як виглядало б засідання такої Ради. Кожна людина хотіла б отримати якомога більше. Тому поставали б проблеми, з якими довелося б мати справу, і кожен прохач намагався б переконати членів Ради в своїй правоті. Далі було б ще гірше. З’явилася б корупція та кумівство: «Підтримай мене, а я тобі віддячу…» і так далі. Відзначимо ще один дуже важливий аспект. На вільному ринку збагачення одних не означає зубожіння інших, а навпаки: дуже часто збільшення багатства однієї особи дає хороші наслідки для всієї спільноти. У комуністичному суспільстві приватну власність було б скасовано, а тому вся власність стала б спільною. Що це означає? Якщо я отримаю більше, то ти отримаєш менше. Це призвело б до загальної заздрості між окремими людьми. Яке суспільство могло б вижити, якби було засноване на корупції, заздрощах та працівниках, які б вдавали з себе невдачників?

колчак

Білогвардійський плакат 1920-х років

Незважаючи на такі явні вади гасла, сформульованого Марксом, прихильники соціалізму і комунізму всю провину покладають на людство та на його зіпсутість, яка викликана виключно «гнилою капіталістичною системою». Згідно з ідеєю марксизму, між капіталізмом і комунізмом має бути перехідний період, тобто соціалізм. У цій системі люди мусять виховуватися доти, поки вони не стануть «гідними», щоб жити в «комуністичному раю». У той час як в будь-якій іншій сфері життя такі міркування розглядалися б як абсурдні, незрозуміло чому в політиці та економіці вони мають своїх прихильників. Чому абсурдні? Тому що вони передбачають, що спочатку необхідно створити теорію, а потім пристосувати до неї реальність. Уявімо собі, що ми йдемо до чоботаря, щоб забрати взуття. Майстер з гордістю представляє свою роботу. Незважаючи на гарний зовнішній вигляд, виявляється, що всередині форма взуття абсолютно не прилаштована до людської стопи. Після зауваження чоботар обурюється і каже, що в такому випадку ми повинні піти на пластичну операцію, щоб мати змогу ходити в цьому взутті. Безглуздість? Скажіть це комуністам…

Крім того, відзначимо, що в перехідному (соціалістичному) режимі хтось повинен керувати, а ротації найвищого щабля правлячої комуністичної партії не передбачається. Які тоді ми маємо гарантії, що людина, яка керує країною (зазвичай пожиттєво) є чесною, відповідальною, фаховою, а не пихатою та зарозумілою, як, наприклад, «великі» теоретики комунізму Ленін, Троцький, Сталін, Мао. Усі вони вважали себе такими, що здатні поліпшити цей світ, а наслідками їх високої думки про себе був терор, голод і смерть десятків мільйонів невинних людей.

Фредерік Бастіа в першій половині ХIХ століття писав: «Негідники ті, які вважають себе настільки великими, а людей настільки малими… ті, які хочуть усе поліпшити. Самих себе поліпшіть — цього завдання вам вистачить!».

політик

Фредерік Бастіа

Як ми бачимо, принцип «від кожного за здібностями, кожному за потребами» не тільки неможливо реалізувати; в самих своїх основах він просто несправедливий. Відповімо собі в такому разі на питання про те, чи існує суспільний устрій, при якому кожен отримує стільки, скільки він заслуговує, і при якому важка і ефективна праця винагороджується? Не існує ніяких сумнівів в тому, що найближчим до цього ідеалу є капіталізм вільного ринку. Це єдина система, яка дозволяє повною мірою реалізувати себе особистості та уможливлює обрання нею своїх власних цілей і послідовне їх досягнення. Але що найголовніше — це єдина система, яка повністю відповідає людській природі.

На жаль, в Україні немає вільноринкового капіталізму. Після проголошення незалежності у 1991 році замість того щоб будувати суспільство народного капіталізму, де середній клас, як в скандинавських країнах, становить 80%, а в Польщі 2/3 комуністична верхівка, яка не була відсторонена від влади, викинувши на смітник вже неактуальні праці Маркса-Енгельса-Леніна, заходилася будувати свій персональний комунізм  шляхом пограбування державної, тобто загальнонародної, власності. Сьогодні правлячий олігархат в Україні приступив до фінальної фази побудови кланової держави поліцейсько-карального типу.

Протиставити цьому ми можемо лише випробувану ідеологію українського націоналізму та свою політичну активність.

Тарас Осадчий

Be the first to comment on "«Кожному за потребами?» — Критика марксистського колективізму"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*