Геополітичний розподіл Європи на Північну та Південну зберігатиметься і надалі

index

images

Економічна, а особливо боргова, криза в Європейському Союзі підняла нові питання, які стосуються її внутрішніх проблем і загальної економічної політики. У минулому Європу було прийнято ділити на Західну і Східну (іноді до неї також додавали і Центральну), але сьогодні дедалі частіше ми чуємо, що Європейський Союз, а якщо бути більш точним — єврозону, можна умовно розділити на Північну та Південну Європу.
Нині Європейський Союз включає в себе 28 країн, а єврозона — 19, серед яких: Ірландія, Австрія, Бельгія, Естонія, Латвія, Литва, Греція, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словенія, Словаччина, Франція, Фінляндія та Німеччина. Введення єдиної валюти, що було реалізоване поступово, повинно було стимулювати торгові та фінансові зв’язки країн зони євро, допомогти забезпечити їх зростання, але сьогодні ми бачимо іншу картину: одна Європа тоне у боргах, а інша Європа рятує країни, які потопають в борговій кризі. Це — Південна і Північна Європа.
Економічна нестабільність характерна для таких південних європейських країн, як Греція, Португалія, Іспанія та Італія, хоча з економічними труднощами свого часу стикнулася Ірландія і, частково, Франція. Значно більш стійкими до кризових явищ є держави Північної Європи, серед яких: Німеччина, Естонія, Словаччина, Швеція, Данія, Голландія, Бельгія. Також до цієї групи можна віднести і Литву, яка ефективно впоралися з економічною кризою, яка сталася в 2009 році.
Якщо попередній європейський розподіл на Захід і Схід був заснований на ідеологічній, культурний та географічній спільності, то новий розподіл повністю їх ігнорує і базується на суто економічних критеріях. З точки зору культури Німеччина і Фінляндія або Естонія і Бельгія суттєво відрізняються, хоча всі вони відносяться до Північної Європи. Крім того, з цих країн географічно на півночі розташовані лише Фінляндія та Естонія.
Такі ж невідповідності виникають якщо розглядати європейський Південь. Таким чином, сьогоднішні європейські країни на Південь і Північ розділяють чисто економічні та соціальні чинники. Країни Північної Європи характеризуються розвинутою податковою системою, економічною стабільністю, більш пізнім виходом на пенсію громадян. У країнах Південної Європи на пенсію виходять раніше, там більш низькі податки. Наприклад, у Німеччині пенсійний вік становить 67 років, а в Греції — 63 роки. Крім того, у Південній Європі громадяни нерідко приховують свої доходи від оподаткування, там немає сформованої культури заощаджувати гроші. Тому зрозуміло, чому країни Південної Європи досить часто живуть за рахунок кредитів.
Нині нестабільність економічної ситуації на Півдні Європи широко висвітлюється у світових ЗМІ. Можна стверджувати, що ці публікації і заклали основу для дискусій про новий розподіл Європи. Адже ані Італії, ані Іспанії не вдалося забезпечити відчутного економічного зростання, скоротити борг і безробіття. Народи цих країн сподіваються, що нові політичні сили, які свого часу прийшли до влади, будуть в змозі вирішити економічні проблеми, що дозволить скоротити дефіцит державного бюджету, реструктуризувати банківський сектор, реформувати ринок праці, і ситуація ніколи не дійде до такого стану, як в Греції. Економіку ж цієї південноєвропейської країни нині рятує так звана трійка, яка складається з Європейської комісії, Європейського центрального банку та Міжнародного валютного фонду. Найбільш важливим джерелом фінансування для Греції залишається Німеччина, яка є найсильнішою економікою Європи.
Греція, звичайно, незадоволена втручанням в її внутрішнє життя, але їй доведеться з цим змиритися, оскільки нестабільність в цій країні викликає занепокоєння у всьому Європейському Союзі. Ймовірне банкрутство грецької держави негативно позначиться на всій економіці ЄС і завдасть шкоди усій світовій економіці. Тому, починаючи з 2010 року, країни єврозони намагаються зробити все можливе, щоб допомогти Греції. Наприклад, 9 травня 2010 року був створений Європейський фонд фінансової стабільності (EFSF), чия основна мета — забезпечити фінансову стабільність в Європі шляхом надання фінансових послуг в країнах зони євро.
За останні кілька років економічна ситуація в Греції найгіршою була у 2011 році. Безробіття тоді досягло 14%. 26 жовтня 2011 року було прийнято рішення надати цій країні новий кредит в 100 млрд євро від Європейського Союзу і Міжнародного валютного фонду. Крім того, частина банків і приватних кредиторів погодилися списати 50% боргу Греції, який становить близько 350 млрд євро. Завдяки цим заходам до 2020 року Греція, як очікується, зможе зменшити державний борг до 120% ВВП. Умовою надання цієї допомоги Греції була вимога зменшити апарат державного управління, соціальні витрати, освіту та інші видатки, реформувати банківську структуру і ринок праці. Також передбачається, що Греція в разі прийняття будь-яких радикальних реформ консультуватиметься з Європейською комісією. Природно, що грецькій владі не подобається такий контроль ззовні. Крім того, більшість жителів також не хоче приймати політику жорсткої економії, яку вимагають впроваджувати країни-донори.
Європейський Союз намагається запобігти краху Греції, тому що тоді під загрозою опиниться не тільки економічна, а й політична стабільність усього ЄС. Грецьке банкрутство може актуалізувати усі минулі та нинішні розбіжності, які існують між країнами Європейського Союзу. Знайти спільне рішення досить складно, тому що всі країни, насамперед, прагнуть забезпечити інтереси свого населення. Як Німеччина, так і Франція заявили, що грецький колапс або вихід із зони євро тільки ще більше ускладнить економічне становище Європейського Союзу. Але критики відзначають, що на практиці Німеччина не схильна погоджуватися з рішеннями, пропонованими іншими країнами Європейського Союзу, такими, як введення загальних єврооблігацій або збільшення повноважень Європейського центрального банку. Основною вимогою з боку Німеччини до Греції є зменшення видатків бюджету і обсягів кредитування і реформування системи соціального забезпечення. Ці вимоги до Греції також підтримують інші країни Північної Європи, такі як Словаччина, Естонія, Фінляндія та Нідерланди.
Однак, немає ніякої впевненості в тому, що Греція залишиться останньою жертвою кризи. Якщо грецька криза почне розповзатися, то першою на черзі може виявитися Португалія.
Португалія, як і її «колега по нещастю» — Греція, була змушена піти на заходи жорсткої економії, в підсумку з 2010-го по 2014 рік дефіцит бюджету скоротився на 9,7 млрд євро, витрати — на 5,2 млрд євро, а доходи зросли на 4,5 млрд євро.
Був дуже сильно скорочений державний сектор: за 4 роки число співробітників центрального уряду, регіональних та місцевих органів влади зменшилося більш ніж на 70 тис. осіб.
Однак МВФ вимагає від влади Португалії продовжити скорочення витрат, оскільки поточні результати все ще не вписуються в плани Фонду. Проте продовження політики «жорсткої економії» може обернутися для нинішніх властей країни повною втратою контролю. Справа в тому, що безробіття за час реформ досягало рівнів, які у Португалії ніхто і ніколи не бачив.
У першому кварталі 2013 року безробітних було 17,5%. Після цього ситуація трохи покращилася, склавши 13,7% зараз, але це все ще вище 12,4%, які були в першому кварталі 2011 року.
Рівні безробіття досить високі, але все ж не шокуючі. Проте якщо ж оцінити рівень безробіття серед самої активної частини населення країни — молоді, то відразу стає ясно — все дуже погано. У 2015 році безробітними молодими людьми у віці від 15 до 24 років залишаються 34,4%.
Дана проблема посилюється тим, що більшість безробітних не можуть знайти роботу вже понад рік: якщо в 2011 році показник склав 53% від 673 тис. безробітних, то зараз він становить 64,5% від 719 тис. безробітних.
Очевидно, що подібна соціально-економічна обстановка може стати каталізатором соціальних протестів і приходу до влади ультралівих сил. Настільки величезне число безробітних людей — це загроза політичній стабільності в країні.
У тому випадку якщо Греції вдасться виторгувати для себе більш привабливі умови, то громадяни Португалії неодмінно скористаються «прецедентом».
Таким чином нинішня ситуація дає підставу Європі бути розділеною на Північ і Південь. А прикладом найбільш яскравих представників «двох Європ» залишаються Німеччина та Греція. У Німеччині використовується прогресивна система оподаткування: податки можуть доходити до 45% доходу особи. Більшість німців з цим примирилися і до цього призвичаїлися, звичайно, за умови, що ці платежі використовуватимуться для розвитку їхньої країни, а не для порятунку проблемних південних європейських країн. Крім того, майже третина німців вважає, що Греція повинна покинути єврозону, але Лісабонський договір не передбачає можливості для виключення цієї країни із зони євро і Європейського Союзу.

Крім всього вищевикладеного, Європу на дві частини ділить сприйняття владою та суспільством політики жорсткої економії: країни Північної Європи сприймають її як щось саме собою зрозуміле, а південні європейські країни чинять опір. Якщо правляча еліта південних європейських країнах, і найголовніше більшість населення, не зможуть змінити своє мислення, то їм так і не вдасться уникнути боргової залежності, що може призвести до їх примусового чи добровільного виходу з зони євро або навіть з Європейського Союзу.

Нинішня ситуація в Європейському Союзі та зоні євро наочно демонструє, як по-різному правляча еліта Північної та Південної Європи розглядають необхідність економії, будують стратегічні напрямки економічної та соціальної політики. Тому не дивно, що це питання обговорюється дедалі ширше. На жаль, серйозні економічні проблеми не можуть бути вирішені протягом одного року, тому розподіл на Північ та Південь у Європі, скоріше за все, збережеться і надалі.

Олесь Рахманний

Be the first to comment on "Геополітичний розподіл Європи на Північну та Південну зберігатиметься і надалі"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*