Багатство як необхідне культурне благо

images

У літературі можна знайти безліч прикладів того, як засуджувалась жадоба до багатства і матеріальних благ, які протиставлялися значно наївнішій за своїм характером релігійно-етичній літературі середньовіччя. «Уважне прочитання показує, — говорить М. Вебер, — що морального осуду заслуговують не власність та гроші, а заспокоєність, задоволеність досягнутим, насолода багатством, які ведуть до негативних наслідків — до бездіяльності та плотських утіх, що становить небезпеку на шляху досягнення святого життя» . Тут головна відмінність протестантської етики, яка утверджує «дух капіталізму» в земному житті. Щоб бути впевненою у своєму спасінні, людина повинна займатися справами, на які її послав Бог. Не бездіяльність і насолода, а лише діяльність служить примноженню слави Божої, тому головним і найважчим з гріхів є марнування часу. Життя людське надто коротке і дороге, тому воно мусить використовуватися для підтвердження свого покликання.

Вже в XV столітті мислитель, архітектор і вчений Л. Б. Альберті заявляє, що час є найціннішим з усього, що належить людині, навіть більш дорогоцінним, ніж тіло і душа. І не тільки через те, що душа поставлена «нижче» часу життя людини, але й тому, що час оголошено власністю людини, а не Бога. Витрата ж часу на світські розваги, «порожні балачки», розкіш, навіть сон — морально неприпустимо. У «Книгах про сім’ю» Л. Б. Альберті вихваляє багатство як необхідне культурне благо, а гроші — тому, що вони заволоділи всім; їх «дуже люблять великі й малі, духовні та світські, бідні й багаті, ченці і прелати». М. Вебер говорить, що ще не набув широкого вжитку вираз «час — гроші», який знайшов собі місце в трактаті Б. Франкліна, однак в духовному сенсі ця ідея вже значною мірою утвердилась; час неймовірно коштовний, оскільки кожну втрачену годину відібрано у Бога, а не віддано примноженню слави Його.

Поступово сталася антропологізація часу, перетворення його в фактор соціально-господарського буття, який виникає в ході промислового розвитку Західної Європи, де в містах формувалися нові, нетрадиційні вимоги до професіоналізму і поведінки людини як раціонального виробника і споживача, де індустріальною опорою раціоналізму є органічний зв’язок людини з механізмом — машиною.

Утвердження «духу капіталізму і підприємництва» витісняло середньовічне уявлення про час як про силу руйнівну, жорстку, нищівну. З перемогою ідей Відродження і Реформації час стає творчим началом. Ділові люди, бізнесмени змінили уявлення про час. Для Августина на межі ІV–V століть час «протікав» через сьогодення з майбутнього в минуле, а через тисячоліття «ріка часу» сприймається як така, що тече з минулого в майбутнє, що підтримало раціонально-просвітницьку ідею прогресу, яка збереглася до наших днів. Таким чином гроші не є результатом талану чи волі Бога, а підсумком професійної трудової діяльності: методичної, раціональної, прораховуваної, мірної, яка утверджує культуру капіталізму.

Цінність часу, з розвитком нових виробничих відносин, дедалі більше порівнюється з цінністю грошей. Протестантський пієтизм стверджував дух аскетичної релігійності, яка породжувала, у свою чергу, економічний раціоналізм, що обумовлює ціннісне ставлення до часу. М. Вебер наводить типові для того періоду роздуми: «Дорожи своїм часом і піклуйся всякий день більше про те, щоб не втрачати час, ніж про те, щоб не втратити своє золото і срібло». Марнотратство часом є зневага порятунком душі. Завдання полягає в спрямуванні своїх зусиль на фізичну і розумову працю «заради хліба насущного, а не лише як трутень, за рахунок інших, які трудяться в поті чола свого». Тільки через лінь людина не знаходить часу для служіння Богові. Протестантська аскеза спрямована на вдосконалення професійної діяльності, якій потрібно віддавати весь час, за винятком тих годин, коли ви зайняті безпосереднім служінням Богові. Потрібно прагнути знайти своє покликання, заняття, яке заповнить весь час, крім служіння Богу.

Ярослав Вербицький

Be the first to comment on "Багатство як необхідне культурне благо"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*