Інформаційні війни в українському контексті

Інформаційна війнаІнформаційна війна
геополітик

Маршалл Маклюен

Інформаційна війна: стратегія і тактика віртуальних битв

 
Одним з перших у відкритій пресі про феномен інформаційних війн написав М. Маклюен в 1960-і рр. Вже тоді було зрозуміло, що холодна війна провадиться за допомогою інформаційних технологій, оскільки в усі часи війни велися за допомогою самої передової технології. І якщо «гарячі» війни минулого використовували зброю, яка виводить ворогів з ладу по черзі, одного за іншим, то інформаційне переконання за допомогою кіно і телебачення працює за рахунок того, що занурює все населення в новий світ уяви.

Однак найголовніше полягає в тому, що нові інформаційні технології, якщо їх розглядати як зброю, здатні обернутися для людства тотальної катастрофою, оскільки як інструмент політики інформаційна війна означає існування одного суспільства ціною виключення іншого. Наприклад, в концепціях інформаційної війни, яку проти нас веде Росія, суверенної Української держави взагалі не існує, а є аморфна з геополітичного погляду територія, на якій можуть плодитися лише так звані «народні республіки».

У минулому столітті геополітики стали давати дуже вузьку інтерпретацію поняття «інформаційна війна». Ось одне з них: «Інформаційне протиборство як форма геополітичного протиборства є сукупністю відносин інформаційного захисту та інформаційного суперництва геополітичних суб’єктів, які протистоять».

битви

Об’єкт інформаційного протиборства — людина

Тим часом в епоху глобалізації інформаційне протиборство в геополітиці набуває значно ширшого контексту, виходячи за рамки інформаційного суперництва, оскільки битва йде за уми і серця більшості людства. Глобальний контекст інформаційних воєн був розкритий американським футурологом Елвіном Тоффлером в його «Метаморфозах влади» (1990). «Інформаційні війни, — підкреслював Тоффлер, — вирують в наших душах, адже мова йде про те, як люди думають, як приймають рішення та яку використовують систему знань і уявлень. Уява при цьому є настільки ж важливим чинником, як і інформація взагалі».

На наш погляд, більш точним визначенням сучасної інформаційної війни є наступне. Інформаційна війна — це планомірний інформаційний вплив на всю інфокомунікаційну систему противника і нейтральні держави з метою формування сприятливого глобального інформаційного середовища для проведення будь-яких політичних і геополітичних операцій, які забезпечують максимальний контроль над простором.

Правомірне також визначення інформаційної війни як війни громадянської, оскільки інформаційні технології господарюють у нас вдома, змушуючи кожного бути підвищено сприйнятливим до одних ідей, щоб залишатися глухим, сліпим і байдужим до інших. Завдання полягає в тому, щоб нівелювати цілі, погляди і світогляд людей, зсередини руйнуючи соціум. При цьому найбільша небезпека полягає в тому, що «інформаційний ворог» невидимий. У громадській думці склався стереотип, згідно з яким першорядне значення має тільки те, як і ким використовуються засоби масової комунікації. Проте, за дотепним зауваженням Маклюена, «зміст повідомлення засобів масової комунікації схожий на соковитий шматок м’яса, яке приносить з собою злодій, щоб приспати пильність сторожового пса нашого розуму».

брехуни

Російські ЗМІ активно конструюють світ вимислу

Під впливом ЗМІ видимий світ перестав бути реальністю, перетворившись у віртуальний, цілком сконструйований світ вимислу, який створено професійними технологами. І вже саме сприйняття або споглядання символічного світу, а також використання віртуальних технологій, робить людей схожими на віртуальних же персонажів. В епоху інформаційних воєн порочне коло замикається: ті, хто займаються інформаційними маніпуляціями, стають першими жертвами цих безкровних операцій і вже не в змозі відрізнити вигадку від реальності, оскільки брехун повинен вірити в створені ним вигадки. Наприклад, українців — учасників різних політичних шоу на російських телеканалах — найбільше дивує те, що їхні опоненти вже при вимкнених телевізійних камерах, коли брехати, здавалося б, немає сенсу, продовжують з піною на вустах стверджувати, що «російских войск на Донбасє нєт», «Украіна — братская страна» і т. д.

У відповідній літературі пишеться, що будь-який інформаційний фантом, заснований на сенсаційності, викликає спочатку ефект загального засліплення новою яскравою ідеєю, що і лежить в основі маніпулятивних технологій інформаційних воєн. З цієї точки зору створення ефективного захисту від інформаційних технологій (контрсугестії) в значній мірі залежить від того, чи вдасться зберегти рівновагу між зростаючої міццю інформаційних технологій і здатністю людини до індивідуальних реакцій.

Дослідження психологів підтвердили вельми небезпечну тенденцію: молоді люди, які з дитинства перебувають у світі телебачення та інших аудіовізуальних ЗМІ, звикають до глибокого занурення у віртуальний світ, що змушує їх сприймати об’єкти звичайної культури як незначні і навіть нереальні. Електронні ЗМІ, особливо телебачення, здатні створювати одночасно ефект глибокого занурення і ефект заціпеніння. Людина інформаційного суспільства може втратити вміння прогнозувати навіть найближче майбутнє, оскільки в неї надмірно розвивається шаблонність мислення, що робить її слухняним об’єктом інформаційних технологій. Саме тому молодь набагато більш сприйнятливе покоління для маніпуляцій, ніж люди середнього і старшого віку, які сформувалися в культурі письмового тексту.

російські ЗМІ

Інформаційна війна — це перш за все навіювання

Концепція інформаційної війни

 
Концепція інформаційної війни багато в чому виникла за аналогією з ефектом гіпнотичного навіювання (сугестії) стосовно окремої людини. Процес занурення в гіпноз передбачає кілька важливих умов.

— Той, кого гіпнотизують, мусить перебувати в розслабленому стані.

— Необхідно уважно слухати гіпнотизера, не звертаючи уваги на інших.

— Не можна аналізувати слова гіпнотизера, треба лише машинально пасивно повторювати їх.

— Важливо зосередити увагу на будь-якому нейтральному предметі, крім голосу гіпнотизера.

Таким чином, процес гіпнозу супроводжується зануренням в сонний стан, щоб послабити дію свідомості та пам’ять, зберігаючи при цьому контакт з гіпнотизером. При виконанні цих умов людина стає слухняним об’єктом маніпуляції.

інформація

Складові інформаційної війни

Сучасні теоретики інформаційної війни за аналогією до методу гіпнозу пропонують таку концептуальну схему інформаційного протиборства.

1. Розслабити суспільство — переконувати через ЗМІ, що стосовно нього не ведеться ніяких агресивних дій, йому бажають лише добра («остановіть АТО!», «свободу народу Донбаса!»).

2. Змусити суспільство слухати тільки противника, виключивши досвід будь-яких інших країн і народів («словянский союз», «православіє», «общєрускій язик»).

3. Змусити суспільство не розмірковувати над тим, що говорить супротивник, а для цього виключити зі ЗМІ серйозні аналітичні передачі, зробивши акцент на яскравих розважальних шоу («Голос країни», «Міняю жінку», «Розслідування ведуть екстрасенси» і т. д.).

4. Зосередити увагу громадськості на якомусь окремому предметі, крім спрямованого маніпуляційного потоку (наприклад, «распятий хунтой мальчик», «снєгірі»), щоб підсистема захисту, відповідальна за обробку інформації, не виконувала свою функцію.

Мета подібних маніпуляцій — створення пасивного стану суспільної свідомості, при якому зберігається можливість залежності від інформаційного впливу противника.

інформвійна

Інформаційна зброя не має прострових обмежень

Інформаційна зброя: «війна ікон»

 
Питання про те, що являє собою інформаційна зброя, заслуговує на окрему увагу. Багато експертів вважають, що інформаційна зброя — це засоби спотворення, знищення та розкрадання інформації; подолання систем захисту; обмеження доступу окремих користувачів; дезорганізації дії технічних засобів, комп’ютерних систем.
Однак таке вузьке визначення інформаційної зброї не дозволяє уявити весь арсенал сучасних інформаційних засобів. Тому більш точним можна вважати таке формулювання: інформаційна зброя — це використання інформаційних технологій та інформації для руйнівного впливу на інформаційні системи і менталітет противника.

У порівнянні зі звичайною інформаційна зброя має цілу низку нових особливостей. Зрозуміло, важко погодитися з тими авторами, які вважають інформаційну зброю могутнішою за ядерну, оскільки вони мають різні цілі враження. Набагато важливіше, що інформаційна зброя має яскраво виражений наступальний характер, оскільки ефект інформаційного удару закладений в її превентивності.

РФ

Російська пропаганда — одна з найбільш брехливих у сучасному світі

Наступальний характер інформаційної зброї багато в чому визначає обличчя інформаційної війни і дозволяє відразу визначити інформаційного агресора. Наступальність інформаційної зброї дозволяє виміряти потенціал агресивності, якщо визначити обсяг інформації, цілеспрямовано трансльований від однієї країни до іншої.

Вельми інноваційним чинником є та обставина, що довгострокова ефективність інформаційної зброї багато в чому пропорційно обернена до її агресивності: чим м’якіші та «гуманітарніші» методи інформаційного впливу, тим більш вони підступні та руйнівні в історичній перспективі. Комп’ютерні віруси діють безпосередньо і агресивно, але їх можна досить швидко і ефективно знешкодити. Вплив на емоції, почуття і думки людей підступно і непомітно руйнує соціум зсередини, і ці руйнування часто непоправні. Тому важливим фактором застосування інформаційної зброї є принцип її таємного, непомітного використання.

Нарешті серйозною перевагою інформаційної зброї багато експертів вважають її відносну дешевизну в порівнянні з іншими видами озброєнь, оскільки в неї не треба вкладати енергію для знищення противника. Передбачається, що противник має всі необхідні засоби для власного знищення, тому ефективність застосування інформаційної зброї полягає в тому, щоб «допомогти» противнику спрямувати наявні у нього засоби проти самого себе — створити ефект саморуйнування.

битва

Інформаційна війна РФ проти України триває з 1991 року

Інформаційна стратегія

 
Найважливішим принципом ведення інформаційної війни є прагнення агресора безперервно розширювати контрольований інформаційний простір, діючи в обхід сформованих моральних норм і правил, свідомо порушуючи всі соціальні обмеження і розмиваючи моральні установки. При цьому ЗМІ концентрують увагу на одіозних фактах, оприлюднюють конфіденційні відомості з особистого життя публічних політиків, ведуть скандальні «розслідування», свідомо фальсифікуючи інформацію, смакуючи пікантні подробиці. Завдання полягає в тому, щоб активізувати підкіркові шари людського мозку, включивши механізм маніпулювання почуттями та емоціями людей, що є основою управління психологією натовпу.

Одночасно стратегія інформаційної війни передбачає організацію опору інформаційним діям супротивника, включаючи жорстку заборону на поширення альтернативної інформації.

Таким чином, сучасна стратегія інформаційної війни об’єднує новітні інформаційні технології з масованою пропагандою, що покликане забезпечити інформаційне домінування.

воїни

Сучасна людина живе в щільному інформаційному середовищі

Чи можна перемогти в інформаційній війні?

 
Безсумнівно, найважливішим є питання: як виграти в інформаційній війні, стратегії якої стають все більш витонченими і глобальними? Вельми поширена думка, що у війні переможе той, у кого виявляться кращими програмісти. Однак в інформаційній війні, яка ведеться за уми і серця людей, технічні засоби при всій їх показній та зростаючій міці все ж таки є засобом, а не метою. Крім того, чим більше інформаційна система розосереджується в світі, розкидаючи свої мережі, тим більше вона стає технічно вразливою в будь-якій точці цієї мережі. Але не технічний колапс є метою інформаційних воєн, їхня мета — глобальний контроль над простором шляхом контролю над умами людей. Легітимність будь-якої влади, в тому числі інформаційної, — проблема добровільного прийняття цієї влади більшістю.

Ще одна вельми поширена точка зору полягає в тому, що перемогу в інформаційній війні може здобути той, хто постійно атакує і підсилює тиск. Цей важливий висновок виник під впливом поразки СССР в холодній війні, однією з причин якої справедливо називають ідеологічний застій, коли штампи «розвиненого соціалізму як найпередовішого суспільного ладу» перестали концептуально оновлюватися і втратили ідеологічну гостроту. Якщо узяти сучасний російський ідеологічний концепт «рускій мір», то слід відзначити його значно меншу універсальність та більшу примітивність, порівняно з комуністичною ідеєю. Він не стане новим «марксизмом-ленінізмом» через низку причин, а передусім — через хронічний брак нових марксів та ленінів. Тому нівеляція міфу «руского міра» в очах росіян відбудеться досить швидко за історичними масштабами.

давня греція

Геракліт

Однак принцип наступальності та агресивності в інформаційній війні все ж таки має свої межі. Тут доречно згадати про феномен обернення «перегрітого» засобу комунікації на свою протилежність, який досліджував М. Маклюен. У будь-якому засобі комунікації є те, що прийнято називати «кордоном прориву», коли система раптово змінюється і перетворюється в іншу систему. Цей феномен властивий не тільки засобу масової комунікації. Ще древні філософи (наприклад Геракліт) відзначали здатність речей обертатися в свою протилежність в процесі еволюції.

Як відомо, в СССР була створена найпотужніша у той історичний період система комуністичної пропаганди, яка в умовах «залізної завіси» практично монопольно впливала на кожну людину. І така масована пропаганда виявилася під загрозою внаслідок ефекту контрсугестії: суспільство поступово виробило потужний імунітет. Штампам комуністичних гасел сміхова народна культура протиставила анекдоти і частівки про кремлівських вождів. Іншими словами, система «перегрілася» і обернулася в свою протилежність, почавши саморуйнування.

Таким чином, ефект безперервного контрнаступу — двосічна зброя, яка здатна смертельно вразити самого нападника. У зв’язку з цим необхідно нагадати, що кожний новий засіб комунікації — це, крім усього іншого, ще й потужний засіб нападу на інші засоби комунікації. А. Тойнбі, який досліджував  розвиток та загибель цивілізацій, справедливо зазначив: «Коли технології епохи підштовхують в одному напрямку, мудрість цілком може зажадати врівноважити це підштовхування в іншому напрямку. Ефективна відповідь на виклик епохи не може лежати в тій же самій площині, інакше ворогуючі системи просто «підірвуть» одна одну».

рух

ВО «Свобода»

Досить ефективною відповіддю на виклик електронних ЗМІ може бути відновлення особистих контактів з аудиторією, що під час виборчих кампаній широко використовує ВО «Свобода». Не випадково інформаційна епоха, яка тиражує масову культуру, так високо цінує харизматичні пасіонарні особистості. Відомо, що під час політичних виборів виборці голосують за кандидата, а не за партію. Тому сьогодні особливо велика увага приділяється видатним особистостям та їх ролі в історії.

Найглибше до аналізу викликів інформаційної революції підійшов німецький соціальний філософ і психолог Еріх Фромм (1900-1980) в своїй фундаментальній праці «Анатомія людської деструктивності» (1973). Він звернув увагу на те, що людині, як істоті, важливо опертися на певну систему моральних координат — розділити добро і зло, щоб протистояти зовнішнім обставинам. Коли людина чітко ідентифікує себе з певним суспільством, бачить себе частиною якоїсь групи або колективу, вона «обростає моральним корінням», оскільки суспільство пропонує їй певну систему координат, яка допомагає всім колективно вижити в найскладніших ситуаціях. Адже недарма найменше піддаються маніпулюванню люди з чітко вираженою соціальною і політичною позицією, оскільки маніпулятивні дії обернено пропорційні соціокультурній ідентичності, освіченості, груповій солідарності, партійній приналежності. Саме тому у виробленні колективної контрсугестії особливе значення має система виховання і освіти, яка розвиває громадянські якості, патріотизм, любов до Батьківщини.

психолог

Еріх Фромм

Особливу роль у розвитку колективної ідентичності відіграє національна ідея — система ціннісних установок суспільства, в яких виражається самосвідомість народу і задаються цілі особистого і національного розвитку в історичній перспективі. З цієї точки зору перемогти в інформаційній війні може та країна, яка збудує в інформаційному просторі та запропонує своїм громадянам яскравий символічний проект національної ідеї — систему національних пріоритетів, ідей і традицій, які для більшості виявляться більш значимими, ніж будь-які інформаційні впливи та спокуси ззовні.

Саме тому так актуальні сьогодні слова Маршалла Маклюена про переваги традиційних суспільств в інформаційній війні. Його алгоритм перемоги в інформаційному протиборстві залишається актуальним: щоб бути «агресивно ефективними в сучасному світі інформації», необхідно активізувати у свідомості людей національну систему пріоритетів, створити яскравий образ національної ідеї, адаптувати традиції до нових засобів комунікації.

 

Роман Кухаренко

Be the first to comment on "Інформаційні війни в українському контексті"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*