ЄС скасував візи для Грузії. Що далі?

«Грузинські вершники»«Грузинські вершники»

28 березня набуло чинності рішення Європейського Союзу про скасування короткострокових віз для громадян Грузії. У політичному вимірі це, поза сумнівом, є успіхом цієї південнокавказької країни на її шляху до євроатлантичних структур. Безвізовий рух, а раніше набуття чинності Угоди про асоціацію Грузія-ЄС і Угоди про поглиблення зони вільної торгівлі з ЄС рівнозначне реалізації найбільш важливих цілей Східного партнерства щодо Грузії. Прагнення до досягнення цих цілей було рушійною силою внутрішніх реформ в країні. Проте, з огляду на нинішню політичну ситуацію в Європі, Тбілісі не має жодних шансів одержати перспективу членства в ЄС і НАТО. Загалом подальший шлях  Грузії на Захід може опинитися під знаком питання, оскільки грузинам бракує чітко визначеної мети. Існує ризик того, що Грузія — лідер реформ на постсовєтському просторі — залишиться в передпокої Європи, що може призвести до кризи прозахідної зовнішньої політики і внутрішніх потрясінь. На такий сценарій розраховує Росія, яка уважно відслідковує та прораховує усі європейські ініціативи Грузії, але при цьому не сприймає нинішнє зближення Грузії та ЄС як серйозну загрозу для своїх інтересів в регіоні.

єс

Набуло чинності рішення ЄС про скасування короткострокових віз для громадян Грузії

More for more

Починаючи з 28 березня, грузини можуть їздити до країн Шенгенської зони за своїми біометричними паспортами і залишатися там на термін до 90 днів протягом кожного півріччя. Проте це не дає їм права легального працевлаштування. Подорожуючи до Шенгенської зони, вони повинні обґрунтувати і документально підтвердити мету візиту, надати зворотний квиток і довести наявність коштів, достатніх для перебування за кордоном. Через складну економічну ситуацію відразу ж після скасування віз можна очікувати збільшення міграційного тиску з боку грузинських громадян. Проте немає ніяких ознак того, що приплив грузинських мігрантів буде настільки великим, щоб викликати внутрішні проблеми в країнах Шенгенської зони, як це було у випадку Молдови в 2014 році.

Скасування віз є кульмінацією дотеперішнього шляху Грузії до Європи, який ця країна пройшла, починаючи від Революції троянд 2003 року. Її найважливішим етапом було співробітництво з Грузією в рамках реалізації Європейської політики сусідства (2005), Східного партнерства (2009), створення МНЄС (Місії спостерігачів Європейського Союзу) після війни з Росією (2008), і, нарешті, підписання Угоди про асоціацію Грузія-ЄС (2014 рік). У цей період, не дивлячись на численну внутрішню і зовнішню турбулентність, Грузія зробила гігантський стрибок від failed state (англ. «неспроможна держава») до функціональної країни і здійснила програму глибоких внутрішніх реформ, виконуючи рекомендації Європейського Союзу та НАТО. Тому введення безвізового режиму є застосуванням на практиці принципу more for more (англ. «більше за більше»), який є одним з основоположних принципів Східного партнерства. Прозахідному вектору і домінуванню прозахідних настроїв в Грузії не завадила ані війна з Росією, ані втрата Абхазії та Південної Осетії, ані заміна політичного керівництва в 2012 році (команду президента Михайла Саакашвілі на політичному Олімпі змінила «Грузинська мрія»).

Тбілісі

Тбілісі

Грузія виконала умови для скасування віз до Шенгенської зони в грудні 2015 року, але введення безвізового режиму було відкладене через міграційну кризу в Європі. Це призвело до прийняття в ЄС спрощеного механізму відновлення візового режиму для країн, громадяни яких становитимуть міграційну загрозу для ЄС.

Скасування віз, а що далі?

Скасування віз означає здійснення останньої чітко окресленої мети, яку ЄС і Грузія поставили перед собою в рамках Східного партнерства. Таким чином закінчується певний етап у їхніх взаєминах. У зв’язку з цим виникає питання про продовження прозахідної політики Грузії та подальшу політику Брюсселя стосовно Тбілісі.

«Грузинська мрія»

«Грузинська мрія»

Згідно з дотеперішньою стратегією грузинської влади, усі попередні етапи зближення із Заходом (ЄС і НАТО) були лише черговими кроками для досягнення кінцевої мети, якою є вступ до Європейського Союзу і НАТО. У той же час поглиблення внутрішніх проблем в Євросоюзі, міграційна криза і несприятливий політичний клімат (як в ЄС, так і в більшості держав-членів), з точки зору подальшого розширення спільноти, здається роблять обговорення перспектив членства Грузії на даний час політичною утопією. Відсутність перспектив, чітко окреслених наступних етапів може в результаті призвести до пригніченості, ослаблення мотивації, а також — до кризи прозахідного вектора у зовнішній політиці Грузії, а в крайніх випадках стати причиною відступу назад (якщо йдеться про внутрішні реформи).

Додатковою проблемою є той факт, що хоча грузинське суспільство позитивно оцінює реформи, які запроваджувалися, починаючи з 2003 року (ефективна боротьба з корупцією, відновлення функціональності державних установ і т. д.), воно одночасно має великі незадоволені очікування, коли мова йде про матеріальне становище та пов’язує їх з європейською інтеграцією. Можливість вільних подорожей до Шенгенської зони є великою зручністю (як і у випадку угоди про асоціацію Грузія-ЄС), однак це не приведе до помітного поліпшення економічної ситуації в Грузії та умов життя її мешканців (високе безробіття, низький рівень заробітної плати і т. д.). Реальне поліпшення ситуації могло б забезпечити надходження іноземних інвестицій, розвиток вітчизняного виробництва, збільшення експорту (в тому числі на ринки ЄС), і, нарешті, відкриття євросоюзівського ринку праці для грузинів. Проте це мало реально, з огляду на низьку привабливість грузинського ринку, відсутність вкладання місцевого капіталу в розвиток виробництва, неконкурентоспроможність (у тому числі недотримання стандартів ЄС) більшості грузинської продукції, а також відсутність перспектив відкриття ринку праці ЄС для громадян Грузії. Аналогічна ситуація склалася і в Молдові — асоціація з ЄС і запровадження безвізового режиму не потягли за собою поліпшення економічної ситуації, прискорення внутрішніх реформ чи успіхів в боротьбі з корупцією. Крім того, останнім часом там відзначається збільшення проросійських настроїв.

Прапор

Прапор Грузії

Оманливий спокій Росії

Коли між ЄС і Грузією тривали переговори щодо безвізового режиму, здавалося, що Росія може вжити кроків, які ведуть до утруднення цього процесу або принаймні нейтралізувати позитивний ефект скасування віз, наприклад через спроби дестабілізувати внутрішню ситуацію в країні або відмінивши російські візи для грузинів. Той факт, що Москва проігнорувала введення безвізового режиму, а ще раніше — підписання угоди про асоціацію Грузії з ЄС, свідчить про те, що в Кремлі не сприймають цих процесів як серйозну загрозу для своїх інтересів на Кавказі. Росія усвідомлює їх обмежений вплив на геополітичний баланс сил в регіоні та невеликі шанси одержання Грузією членства в євроатлантичних структурах.

Хороший приклад, який ілюструє політику Росії в цьому плані є Вірменія. У 2013 році, за кілька місяців до саміту Східного партнерства у Вільнюсі, Росія заблокувала підписання Вірменією угоди про асоціацію з ЄС і змусила Єреван вступити до Євразійського союзу. У той же час Кремль не зробив ніяких дій, спрямованих на торпедування нової угоди між ЄС і Вірменією (EU-Armenia Comprehensive end Enhanced Partnership Agreement), яка запланована до підписання в травні цього року. Однак в 2013 році ставкою був зрив процесу підписання угоди про асоціацію України та ЄС, і Єреван був використаний в цій грі як інструмент. На даний час Москва не розглядає зближення Вірменія-ЄС як загрозу, усвідомлюючи системну залежність Вірменії від Росії. У подібному вимірі можна побачити ставлення Росії до проєвропейських спрямувань Грузії. Проте якби у Москві помітили серйозність намірів Грузії щодо членства в Балто-Чорноморської вісі (звичайно за умови її формування), то жорстка реакція не забарилася б, оскільки таке міждержавне утворення, на відміну від ЄС, несе в собі реальну загрозу для російського імперіалізму.

Роман Кухаренко

1 Comment on "ЄС скасував візи для Грузії. Що далі?"

  1. Олександр | 08/04/2017 at 04:41 | Ответить

    Вступити в ЄС. Вступити любою ціною. Запроваджувати реформи під диктатом ЄС. Невигідні, непродумані реформи, які не покращують а погіршують. Відкрити ринки для товарів з ЄС, але при цьому нас обкладуть численними квотами і вимагатимуть поставок сировини. Відкрити ринок землі, і транснаціональні корпорації типу Монсанти, чи просто бразильські латифундисти її скуплять. Запровадити гендер, який руйнуватиме суспільство і провокуватиме демографічну кризу і ріст насилля. І все це ради чого? Що нам дасть вступ в ЄС?
    А може краще всім стати націоналістами і подбати про інтереси і благополуччя власної держави, свого народу, своєї нації?

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*