Що таке культурний марксизм?

Культурний марксизмКультурний марксизм

Після невдалих спроб викликати революцію силовими методами марксисти вирішили змінити свою тактику, оскільки зрозуміли, що ключем до успіху є здобуття культурної гегемонії, яке можна здійснити мирним шляхом.

Новий марксизм, котрий називають культурним або антикультурним, є своєрідною мутацією класичного марксизму, кінцевою метою якого є перемога революції, захоплення влади та створення нової людини і нового суспільного ладу. Проте «схема звільнення» залишилася незмінною.

Новий марксизм все ще базується на чотирьох стовпах, а саме на теорії нерозв’язного конфлікту, неминучості революції, революційної ролі пролетаріату (проте новим пролетаріатом вже не є робітники) та провідної ролі марксистів. Змінилися тактика і соціальні групи, на основі яких має відбуватися революція.

Робітники зазнали поразки, більше того — вони стали майже антиреволюційною силою, до того ж робітничий клас в Європі та США зникає, бо виробництво переноситься до Азії, де дешевша робоча сила. Внаслідок ліквідації промисловості на Заході робітничий клас там замінюють працівники сфери послуг. Через це марксисти взялися за пошуки нового пролетаріату і знайшли його серед бунтівної молоді, феміністок, національних меншостей, членів пацифістських рухів, але перш за все сексуальних меншин. Усі ці групи відкрито виступають проти традиційної моделі суспільства і традиційної культури, тому вони ідеально підходять на роль нового пролетаріату.

Енгельс та Маркс

Енгельс та Маркс

Сьогодні ми маємо справу з нав’язуванням ідей і рішень, які 100 років тому марксисти намагалися запроваджувати силою у більшовицькій Росії, в Угорській та Баварській совєтських республіках. Нині цілями ​​марксистів є узаконення абортів, легалізація гомосексуальних відносин, руйнування традиційної сім’ї, сексуалізація дітей та молоді, деморалізація жінок, боротьба з християнською релігією та церквою, руйнування націй.

«Батьки» культурного марксизму Антоніо Грамші та Вільгельм Рейх прийшли до висновку, що революція може перемогти тільки після опанування культури.

Антоніо Грамші звернув увагу на вирішальну роль так званої надбудови, або культури. На його думку, Карл Маркс помилявся, і тому не вдалося змінити так званої бази (економічних відносин) без попередньої зміни надбудови. Грамші створив стратегію опануванняя і переформатування культури. Він запровадив поняття «культурної гегемонії», якої необхідно досягнути мирним шляхом. Усі ключові інституції мусять бути опановані, перебудовані і поставити свій колишній авторитет на службу революції.

Італійський комуніст вважав, що влада реалізовується переважно через культуру. До таких висновків він прийшов на основі власних спостережень. Він був свідком провалу марксистської революції в Західній Європі наприкінці Першої світової війни. Після війни він виїхав до більшовицької Росії та на власні очі побачив новий порядок, створений Леніним та його комісарами. Грамші зробив висновок, що більшовики можуть примусити маси до послуху тільки за допомогою терору, оскільки люди ненавиділи більшовицькі ідеї та псевдовартості. Причиною цього була велика сила надбудови, яка перешкоджала суспільству добровільно прийняти марксистське бачення світу. Тому ключем до перемоги революції було перелицювання культури, здійснення глибоких змін у людській свідомості, щоб народ сам, без примусу, прийняв революцію.

Антоніо Грамші

Антоніо Грамші

На відміну від Антоніо Грамші, називати «батьком культурного марксизму» Вільгельма Рейха не зовсім правильно, хоча він безсумнівно відігравав значну роль у формуванні цієї ідеології. Внесок Рейха в культурну революцію полягає в поєднанні марксизму з психоаналізом. Для Рейха джерелом несправедливості й нещасть була патріархальна організація чоловічо-жіночих відносин, яку необхідно знищити шляхом революціонізації сексуальних відносин. Згідно з Рейхом, сексуальна революція є головною силою, яка зруйнує патріархальну сім’ю, як основу капіталістичної системи. Однак він бачив сексуальну революцію настільки примітивно, що самі комуністи відкинули її.

Еріх Фромм зіграв набагато більш важливу роль, оскільки він надав теорії сексуальної революції наукової форми. Фромм також прийшов до висновку, що сексуальна революція повинна передувати зміні економічних відносин. За його словами, сексуальне рабство було найважливішим інструментом, який капіталістична система використовувала для економічного поневолення. Таким чином звільнення сексуальності повинно було стати ідеальною основою для революції.

У 1923 році марксисти-інтелектуали, пов’язані з комуністичною партією Німеччини, заснували, у Франкфурті-на-Майні Інститут соціальних досліджень, який став відомий як Франкфуртська школа, і був створений за зразком інституту Маркса-Енгельса в Москві.

Франкфуртська школа відіграла ключову роль у формуванні ідеології нового марксизму, який відмовився від фізичного насильства на користь довгострокових, але мирних змін у культурі. Саме вона перетворила марксизм з економічного на культурне питання.

Вільгельм Рейх

Вільгельм Рейх

У свою чергу Антоніо Грамші створив геніальну стратегію оволодіння та трансформації культури і вказав на необхідність знищення християнської церкви і християнських цінностей, які він вважав основними перешкодами на шляху революції. На його думку, церква є інституцією, яка пов’язує селян, робітників, аристократію та духовенство з однорідною культурою. Грамші розглядав християнські цінності та християнську мораль як своєрідну імунну систему Заходу і капіталістичного ладу. Отже марксисти не зможуть здійснити ефективну революцію без дехристиянізації.

На думку Рейха, головним джерелом зла є нібито репресивна природа християнської релігії, яка бореться проти природних людських інстинктів і узаконює аскетизм та феодальні суспільні відносини. Рейх бачив у сексуальній революції інструмент, завдяки якому вдасться впоратися з усіма «обмеженнями», які сформувалися на основі християнських моральних цінностей.

Християнська церква є основним будівельним блоком традиційної європейської культури, тому неможливо змінити цю культуру без її руйнування. Це розуміли і Грамші, і Рейх, а сам Карл Маркс вважав релігію помилковою і небезпечною ідеєю, яку треба усунути.

Франкфуртська школа також почала масовану атаку на християнство. Макс Хоркхаймер і Теодор Адорно висунули карколомну і бездоказову тезу, що нібито християнство і християнські цінності відповідальні за Голокост. На думку співробітників Інституту соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні, виховання людини в християнських цінностях веде до формування авторитарної особистості, схильної до фашистської ідеології та антисемітизму. Таким чином, усіх тих, хто захищає традиційні цінності, сім’ю і християнську віру слід вважати фашистами.

Усе нове — це добре забуте старе

Усе нове — це добре забуте старе

А загальна сексуалізація покликана знищити не тільки християнську мораль, а й сімейні та здорові міжособистісні відносини. Тому не дивно, що марксисти використовують питання сексу, бо завдяки йому вони ефективно борються з християнською церквою, яка є одним з останніх центрів антиреволюції.

Збудження сексуальності у дітей молодшого віку є причиною того, що вони не здатні зосередити свою увагу на навчанні та набутті навичок, які уможливлюють функціонування належним чином у суспільстві. Це також порушує процес виховання та призводить до конфліктів всередині сім’ї, оскільки усі нормальні батьки виступатимуть проти сексуалізації своєї дитини.

Крім дітей та підлітків, об’єктом особливо інтенсивної сексуалізації є жінки. Результатом деморалізації жінок є позбавлення їх здатності бути добрими матерями і дружинами, в результаті чого розпадаються сім’ї, а дітьми від наймолодшого віку займається держава. Це наочно видно на прикладі країн Заходу, де з дитячого садка запроваджується гендерна ідеологія, а батьки, якщо вони протестують проти цієї політики, піддаються переслідуванню і в них навіть відбирають дітей.

Сьогодні величезну силу має поп-культура та кінематограф, які використовуються для накидання мільйонам людей «справедливої» ідеології. Цей вид призвичаювання людини до патології має особливо руйнівний вплив на молоде покоління.

Гендер

Гендер

Сучасні фільми та серіали пропагують гомосексуалізм, розбещеність, насильство, релятивізм, мультикультуралізм. Ще кілька десятків років тому у казках та фільмах чітко висвітлювалась боротьба добра проти зла, позитивні герої були зразками для наслідування — сміливими, шляхетними, готовими до жертв, а негативні герої — лиходіями, що уособлювали зло, яке треба було подолати. Проте сьогодні герої фільмів, яким має співчувати глядач, часто є асоціальними елементами, психопатами, ущербними людьми з різними порушеннями. Межа між добром і злом знищується.

Суто руйнівною силою є гендер, якій містить в собі майже всі марксистські ідеї та прагнення, тобто знищення ідентичності, доведення людини до рівня тварини, руйнація традиційної сім’ї та використання сексуальних меншин як нового пролетаріату.

Головною метою гендерної ідеології є знищення індивідуальності людини і, як наслідок, знищення ідентичності громади. Людина повинна стати бездушним механізмом, який керується егоїзмом та примітивними інстинктами.

Ідеологи гендера бачать причину всякого зла і насильства в здоровій людській сексуальності, в різниці між тим, що є чоловічим та жіночим, і в кожній соціальній структурі, яка є проявом цього поділу. Тому, на їхню думку, чоловіка слід прирівнювати до жінки, зробити їх не рівноправними, а максимально подібними. Таким чином, біологічна стать була відкинута і замінена концепцією соціально-культурної статі. На думку гендерних фахівців, ми не народжуємося чоловіком чи жінкою, а можемо самі вибирати собі стать. Наслідком втілення в життя цих збочених ідей є не тільки антропологічний переворот, а й радикальні соціальні та культурні зміни.

Мультикультуралістки

Мультикультуралістки

Гендерна ідеологія, попри свої абсурдні припущення, нині вважається однією з академічних наук. У 1997 році Європейський Союз проголосив гендерну інтеграцію своєю основною культурною та соціальною політикою. Ця ідеологія також нав’язується через ООН. Ми маємо справу з масованою атакою на традиційну культуру і традиційні цінності.

Хоча Антоніо Грамші створив стратегію, котра визначає, як досягти «культурної гегемонії» і як трансформувати культуру Заходу, але те, з чим ми маємо справу сьогодні, було винайдене не ним. Грамші пояснив, як саме можна опанувати і перебудувати культуру та показав, що ключ до перемоги революції — досягнення культурної гегемонії. І лише в цьому аспекті Грамші є батьком культурного марксизму. Та культурна війна, що розгортається на наших очах, здійснюється марксистами відповідно до стратегії Грамші із застосуванням руйнівних концепцій, створених Франкфуртською школою.

Як зазначалося вище, внесок Вільгельма Рейха у новий марксизм був поєднанням психоаналізу, марксизму та сексуальної революції. Його концепція, однак, була незавершеною і тільки після того, як Франкфуртська школа взяла її до свого арсеналу, вона перетворилася на руйнівну силу, яку марксисти використовують для знищення традиційної культури.

Слід зазначити, що новий марксизм, який відкинув насильство та виступає за мирну культурну революцію, безсумнівно постійно еволюціонує і те, що ми зараз спостерігаємо, є результатом ревізії класичного марксизму. Немає сумніву, що напрямок, в якому еволюціонує марксизм, стає все більш небезпечним. Ті люди, які схвалюють культурний марксизм, вбачають в ньому прогрес та не розуміють, що це той самий більшовизм, тільки в іншій обгортці.

Марксизм можна порівняти з вірусом, який постійно мутує у дедалі більш небезпечні форми.

Станіслав Іщенко

Be the first to comment on "Що таке культурний марксизм?"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*