Чому Захід не зміг адекватно відреагувати на збиття малайзійського авіалайнера на Донбасі?

Сальвадор Далі «Обличчя війни»Сальвадор Далі «Обличчя війни»

Згідно з висновками західних слідчих, Росія повинна нести відповідальність за збиття 17 липня 2014 року в небі над Донбасом авіалайнера Malaysia Airlines Flight 17 (MH17), який летів з Амстердама в Куала-Лумпур. Слідчі припускають, що ракета (9M38), яка була випущена із зенітно-ракетного комплексу «Бук» та потрапила в цивільний літак, була привезена із 53-ї зенітно-ракетної бригади, дислокованої в російському Курську. Про деякі важливі деталі розслідування, нещодавно розповіли: слідчий голландської поліції Вілберт Пауліссен, Дженніфер Харст з австралійської поліції та головний прокурор Нідерландів Фред Вестербеке.

Незважаючи на це, загибель майже 300 пасажирів з різних країн так і не отримала такого ж політичного розголосу, як, наприклад, нещодавня «справа Скрипалів». Також не привернуло уваги соціальних медіа таємниче і дотепер незрозуміле зникнення іншого літака Маlaysia Airlines (рейс MH370 з Куала-Лумпура в Пекін 8 березня 2014 року). Таким чином, виникає питання: чому ми не маємо справи з певним «ефектом MH17» на Заході, який можна було б порівняти зі збиттям в 1983 році совєтським винищувачем авіалайнера Korean Air Lines, рейс 007 (KAL007)?

Фред Вестербеке.

Фред Вестербеке

У 2014 році Захід не знав, як оцінити проблему MH17 в ідеологічному аспекті

Перш за все, найбільша стратегічна розбіжність між оцінкою ситуації з польотом MH17 в 2014 році та згаданим KAL007 в 1983 році, це, в основному, відсутність твердої ідеологічної основи. З огляду на особливості холодної війни, загибель пасажирів південнокорейського Boeing 747-230B  майже ідеально вписувалася в тодішню ситуацію на міжнародній арені з її напругою і антагонізмом між західним та комуністичним блоками. Не кажучи вже про ставлення тодішньої президентської адміністрації у Вашингтоні, яка підкреслювала важливість протистояння совєтський «імперії зла». Нагадаємо, що 1983 рік був роком певного прискорення в міжнародній політиці, яке, крім справи з південнокорейським авіалайнером, включало такі питання, як надання пропозицій щодо стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), військові навчання НАТО у Західній Європі «Able Archer 83» і разом з тим одну з найбільш параноїдальних розвідувальних операцій СССР під кодовою назвою «RYAN/RJAN». Усе це можна доповнити військовою інтервенцією США під кодовою назвою «Urgent Fury» на острів Гренада.

Таким чином, ролі тоді були розписані, а політична і військова напруга стимулювала міжнародний розголос навколо збиття південнокорейського авіалайнера. Слід зазначити, що у випадку MH17 в 2014 році Захід був шокований і дуже заскочений  діями Росії в Україні. Саме тому тогочасні політики були далекі від прийняття ризикованих рішень, беручи до уваги ступінь своєї непідготовленості до такої ситуації через характер попередніх стосунків з Росією.

Сьогодні навіть найбільш ретельна слідча робота, і навіть найкращі докази, яких є набагато більше, ніж це було представлено громадськості (в тому числі завдяки оперативній діяльності спецслужб) не викличе такої самої напруги і не приверне суспільно-політичної уваги до питання MH17, як це було в 1983 році з KAL007. Це може звучати жорстоко, але переміг прагматизм та егоїзм, тому що жертви не знаходилися в потрібний час у потрібному місці. У цьому контекст претензії треба висловлювати не Нідерландам та Австралії, які найбільше працюють над справою MH17, а США. Адміністрація Барака Обами тоді злякалася, завагалася і не захотіла беззастережно підтримати своїх союзників, в результаті чого програла в конфронтації з російською стороною.

1983. На межі апокаліпсису

1983. На межі апокаліпсису

«Зелені чоловічки» ускладнюють пошук відповідальних

Ще одна не менш помітна відмінність — це місце падіння обох пасажирських літаків. У випадку польоту KAL007 машина внаслідок навігаційних проблем залетіла у повітряний простір СССР. У другому випадку MH17 був збитий не над територією Росії (біля 40 км від кордону), а України. Більш того, це сталося в регіоні, де вибухнув збройний конфлікт. Слід ще раз підкреслити, що окупація Криму та вторгнення на Донбас було великою несподіванкою для політиків і громадської думки на Заході. Отже ефект був пом’якшений через побоювання щодо ескалації російської агресії в Україні та, можливо, навіть за її межами, наприклад у країнах Балтії.

Очевидно, що забракло консолідованого та послідовного ставлення європейських та неєвропейських країн до справи MH17. На відміну від тієї ролі, яку відіграли Сполучені Штати у справі KAL007, де чітко простежувалась спільна позиція та була наявна підтримка з боку союзників та зацікавлених сторін. І, перш за все, було цілком зрозуміло, що в 1983 році СССР і його збройні сили несуть відповідальність за збиття південнокорейського Boeing 747-230B. У разі малайзійського Boeing 777-200ER, що виконував рейс з Амстердама в Куала-Лумпур, завдання було не таким легким, тому що в 2014 році на місці збиття де-факто, крім кадрових російських військових, діяли різноманітні воєнізовані утворення: російські добровольці; «козаки»; формування, які приховували своє походження, і сьогодні відомі під назвою «зелені чоловічки».

Таким чином через відсутність узгодженого погляду на тодішню ситуацію в Україні в ЄС, США та міжнародних організаціях переважила спроба спихнути цю справу на слідство, знаючи наперед, що його проведення буде складним і забере багато часу. У той же час необхідно було зберегти всі західні стандарти поведінки. Сьогодні змарнований час вилився в ослаблення ефекту, пов’язаного з оголошеними висновками у справі трагедії MH17.

Залишки збитого малайзійського авіалайнера

Залишки збитого малайзійського авіалайнера

Росіяни були добре підготовлені до кризового реагування

Не можна не помітити ступінь підготовки російської сторони у 2014 році до швидкого реагування на таку кризу, якою стало збиття MH17. Ще раз порівнюючи MH17 і KAL007, слід зазначити, що зараз видно прірву в наративному потенціалі пізнього СССР і сучасної Росії. Росіяни, окупувавши Крим і організувавши на Донбасі «народні республіки», навіть не намагалися повторити сценарій, за яким дів СССР в Чехословаччині в 1968 році. Тоді воєнне придушення Празької весни призвело до серйозних збурень в середовищах, які до того сприяли совєтській зовнішній політиці (в тому числі західні компартії ), а наступні намагання відновити совєтську «м’яку силу» були значно менш ефективними.

У випадку російської діяльності у Криму та на Донбасі помітною є попередня підготовка не тільки розвідки, спецназу або інших військових та воєнізованих формувань, але і пропагандистської машини. До російських інформаційних операцій залучалися ЗМІ, політики, представники бізнесу, знаменитості, дуже ефективний простір соціальних медіа та Інтернету в цілому. Тому не дивно, що після збиття MH17 почався безпосередній «контрнаступ» російських засобів масової інформації та інтернет-тролей. Реакція ТАСС в 1983 році, за часів генсека Юрія Андропова та міністра оборони Дмітрія Устінова, нинішніми російськими експертами зі ЗМІ, політики та дипломатії ймовірно була б оцінена як дуже непрофесійна. Тим більше, що в 2014 році на українському напрямку вже були мобілізовані величезні інформаційні ресурси.

Тому можна навіть висунути гіпотезу про те, що росіяни брали приклад з кризи, викликаної збиттям в 1988 році американцями Airbus A300B2-203, що належав Iran Air (рейс 655). Наприклад, у випадку іранського літака перша оцінка багато в чому грунтувалася на помилці при з’ясуванні того, з чим мав справу Військово-морський флот США: з військовим чи цивільним літаком. У 1988 році Airbus переплутали з Grumman F-14 Tomcat, у випадку з MH17 поширювалась інформація про те, що малайзійський авіалайнер сплутали з українським військовим літаком, який повинен був перебувати над тим же районом.

Кремлівська пропаганда

Кремлівська пропаганда

У поєднанні з фактом проведення військових дій на суші, це мало ослабити фактор доцільності нападу на літак малайзійської авіакомпанії, направити дискусію в бік сценаріїв, пов’язаних з помилкою, а також рівною відповідальністю між «бунтівниками» і «урядовими військами». У кінцевому рахунку до того всього долучили дуже популярну сьогодні теорію змови, навівши наступні тези: «Українська сторона навмисно збила літак, щоб звинуватити сепаратистів»; «Захід хоче вплутати Росію в справу MH17» і т. д. Подібні заяви можна було спостерігати як відразу після збиття MH17, так і після оголошення остаточних результатів діяльності слідчої групи.

Висновки

Перш за все необхідно зазначити, що немає жодної доброї інформації для родин жертв, які вимагають справедливості. За винятком того факту, що експерти і слідчі, ймовірно, будуть в змозі визначити загальний хід подій та зібрати доказовий матеріал, який дозволить покарати винуватих у майбутньому. Проте важко повірити, що після такого тривалого періоду часу з’явиться щось нове у політичній, дипломатичній та мас-медійній сфері, які є ключовими в подібних випадках. Тому, скоріш за все, подані докази не наблизять міжнародне співтовариство до покарання винних у цьому злочині.

Проте не варто недооцінювати висновки розслідування справи з MH17, особливо в довгостроковій перспективі та з огляду на контекст побудови стратегії західних країн. Перш за все, збиття пасажирського літака, разом з окупацією Криму та розпалюванням війни на Донбасі, аж до «справи Скрипалів» включно, в даний час формує нове ставлення Заходу до Росії та її діяльності. «Нова холодна війна» або «холодна війна 2.0» в найближчі роки чинитиме вплив на відносини НАТО і ЄС з адміністрацією Путіна.

Крім того, очевидні докази в справі MH17 стримуватимуть західних прихильників «перезавантаження» відносин з Росією та розвитку з нею економічних відносин. Таким чином, навіть при умові вжиття найскладніших інформаційних заходів російській стороні буде важко повністю перекреслити враження від подій 2014 року, а також пізніших, таких, як спроба отруїти Скрипалів. Крім того, західні політики, які обстоюють необхідність жорсткої позиції по відношенню до Москви, сьогодні мають можливість послатися на конкретний, задокументований випадок. Ймовірно, що цей інструмент використовуватиметься в наступні роки.

На Заході заговорили про нову «холодну війну»

На Заході заговорили про нову «холодну війну»

Сама вага міжнародної гри навколо справи MH17 пересунулась у довгостроковий і стратегічний вимір саме тому, що ніхто ще не досяг ключової переваги, а навпаки — триває очікування, як використати катастрофу малайзійського Boeing 777-200ER. Слідчі показали, що тактично Захід може виграти, представляючи результати довгого розслідування, і зберігаючи при тому спокій. До того ж це розслідування проводилось під політичним тиском у регіоні, де триває збройний конфлікт.

Проте в той же час слід визнати, що російській стороні вдалося багато чого досягти в пропагандистському плані, обмежуючи висвітлення справи у засобах масової інформації, розробляючи альтернативні наративи, відповідно моделюючи обговорення тощо. Тому єдиною не опанованою площиною є стратегічна, а отже — довгострокова. Проте в даному випадку зараз важко говорити про кінцеві наслідки, так само, як важко передбачити, в якому напрямку підуть події, котрі можна окреслити такими термінами, як «нова холодна війна» або «холодна війна 2.0».

Олесь Рахманний

Be the first to comment on "Чому Захід не зміг адекватно відреагувати на збиття малайзійського авіалайнера на Донбасі?"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*