Чого слід очікувати від «слуг народу» або стрибок у незвідане

Віктор Іванов «Сім’я»Віктор Іванов «Сім’я»

Партія Володимира Зеленського «Слуга народу» розгромила конкурентів і з найвищим результатом в історії українських виборів (понад 43% голосів) перемогла на позачергових виборах до Верховної Ради України, одержавши більшість місць у новому парламенті — понад 250 депутатів. Політичний проект зелених (в усіх значеннях), недосвідчених і далеких від великої політики початківців серйозно порушив українську політичну сцену.

Таким чином вперше після того, як Україна проголосила незалежність у 1991 році, одна партія буде правити в парламенті. Ще минулого року штаб-квартира «Слуги народу» розташовувалася на чотирьох квадратних метрах у Києві, партія не мала жодних працівників і жодних коштів на своєму рахунку, принаймні, так подається у торішньому фінансовому звіті цієї політичної сили. Партія, яка до того часу існувала виключно на папері, мала ледве кілька місяців, щоб виставити своїх людей у 199 округах та здобути парламентську більшість, незабаром заповнить всі головні посади в країні, і приведе людей, які ніколи раніше не були депутатами і не факт, що вони зможуть ними бути.

«Це вирок для усіх еліт, які дотепер керували Україною», — говорить Віктор Замятін, політолог з Центру Разумкова в Києві.

Почалося все з того, що навесні 2016 року нікому не відомий  студент Київської політехніки Євген Юрдига заснував «Партію рішучих змін», на яку українська політична сцена не звернула жодної уваги. Потім у грудні 2017 року ця партія змінила назву на «Слуга народу» і на її чолі став адвокат і співвласник кінокомпанії «95 квартал» Іван Баканов. Назва нової української партії звучала так само, як популярний серіал «95 Квартаул», в якому комік Володимир Зеленський зіграв звичайного вчителя історії, який випадково став президентом і намагався змінити Україну. На початку минулого року партія «Слуга народу» була вперше включена до опитувань, і тоді лише 4% виявили бажання проголосувати за неї.

95 квартал

95 квартал

У той час ніхто не міг навіть уявити, що Зеленський стане президентом України, набравши понад 73% підтримки на квітневих виборах. А його друг дитинства Баканов очолить Службу безпеки України (СБУ).

Майже всі аналітики були впевнені, що на мажоритарних округах «Слуга народу» не має жодних шансів, тому що протягом багатьох років там вигравали багаті, міцно вбудовані в існуючу систему влади і часто дуже корумповані люди. Проте аналітики помилилися.

Клімат цьогорічних парламентських виборів найкраще ілюструє ситуація, що склалася в 77-му одномандатному виборчому окрузі в Запорізькій області. Чотири терміни поспіль там вигравав один з найбагатших українців — В’ячеслав Богуслаєв, багаторічний президент корпорації «Мотор Січ», що знаходиться у Запоріжжі. Це підприємство серед іншого виробляє двигуни для літаків і гелікоптерів. Компанія, в якій у 2013 році було понад 27 тисяч працівників, почала зазнавати збитків після початку війни на сході країни, в основному через порушене співробітництво з російським збройним сектором.

Протягом декількох місяців СБУ розслідувала декілька кримінальних справ проти керівництва компанії, а кілька днів тому «Мотор Січ» звинувачували в співпраці з сепаратистами, контрольованими росіянами на Донбасі. 80-річний мільйонер Богуслаєв, якому було присвоєно звання Героя України, програв весільному фотографу Сергію Штепі від партії «Слуга народу».

«Мотор Січ»

«Мотор Січ»

Аналогічна ситуація трапилася і в Полтавській області, де доларовий мільярдер Костянтин Жеваго програв 25-річному Олексію Мовчану, спеціалісту з інформаційних технологій та менеджеру електронної публічної системи торгів Prozorro. Жеваго був депутатом Верховної Ради з 1998 року і здавалося, що завдяки впливам у регіоні він є одним з найсильніших кандидатів. Тим часом партія Зеленського перемогла у всіх одномандатних виборчих округах Києва. Вона внесла в парламент дуже змішане середовище зі списку партій, яке включає в себе для акторів, журналістів, блогерів, юристів, економістів, академічних викладачів і навіть борця у класичному стилі.

Українські аналітики пояснюють успіх «Слуги народу» поганою економічною ситуацією в країні та війною на Донбасі.

Зеленський і його партія від самого початку не озвучували жодної конкретики, лише наголошували, що закінчення війни і звільнення українських ув’язнених є для них пріоритетом. Що стосується економіки, то з виборчої програми ми дізнаємося, що після перемоги на парламентських виборах «Слуги народу» буде розроблено Національну економічну стратегію. Проте без високотехнологічної промисловості, без структурних змін, які неминуче за торкнуть безроздільне панування олігархів, Україна перетвориться на сировинний додаток розвинутих країн світу, таку собі бананову республіку.

«Ми матимемо парламент, який у більшості складатиметься з некомпетентних людей, якщо йдеться про керування країною. Такі настрої у суспільстві, яке хотіло повної зміни політичних еліт, — каже Замятін. — Чи це є успіхом України? Це серйозний виклик і одна велика невідомість».

Київ

Київ

Аналіз імен, внесених до списку партії «СН», дозволяє зробити кілька узагальнень, що характеризують склад цієї частини фракції. Перші двадцять прізвищ у списку виглядають досить непогано: експерти, активісти, адвокати, журналісти — усі з відносно хорошою репутацією. Однак кожна наступна десятка приносить дедалі більше неприємних сюрпризів. Є люди, які підтримували антимайдан, дрібні підприємці, підозрювані в корупційних діях, а також ті, хто у минулому брав участь у проектах Медведчука. Багатообіцяючі прізвища переплітаються з сумнівними. Отже, це скоріше сукупність людей, часто з різними поглядами, а не згуртована група людей, об’єднаних навколо цілі.

Позитивним є те, що в списку «СН» практично немає людей, безпосередньо пов’язаних з олігархічними групами.  У той же час, це переважно погано досвідчені люди, котрі легко можуть стати жертвами парламентських інтриг. Не зрозуміло, наскільки вони будуть ефективними у протидії «старій системі», навіть з добрими намірами. Якщо додати до всіх цих рис маловідомість значної частини депутатів, то можна зробити висновок, що потенціал реформ депутатів, обраних за партійними списками, залишається під питанням.

Набагато гірша ситуація з депутатами «СН», обраними в одномандатних округах. Вони представляють дуже різноманітні особистості та угруповання. Перша група — це дрібні бізнесмени, адвокати чи активісти, відомі лише на місцях.

Інша група — це люди, пов’язані з маловідомими місцевими політиками та бізнесменами з поганою репутацією. Багато з них — колишні політики Партії регіонів. До того ж в одномандатні округа немало своїх людей просунув Ігор Коломойський.

Підготовка до виборів

Підготовка до виборів

Таким чином можна зробити початкову оцінку та узагальнення складу фракції «СН» загалом. Її можна розділити приблизно на три рівні частини. Перші — це люди, досягнення яких та біографія дають підстави для надій щодо проведення реформ. Друга група — депутати з поганою репутацією та очевидною залежністю від олігархів (переважно Коломойського), часто проросійських та антиреформаторських поглядів. Нарешті, ще одна третя частина — це суцільно невідомі люди, від яких ми не знаємо, чого очікувати. Така характеристика фракції означає, що в перспективі фракцію «СН» роздиратимуть внутрішні протиріччя і її керівники змушені будть шукати підтримки у інших партій, таких, як «Голос» та «Європейська солідарність».

«Чому українці вирішили надати повну владу людям, яких вони насправді не знають? Це демократія. Українці після п’яти дуже інтенсивних років, пов’язаних з революцією, війною з Росією, втратою Криму та Донбасу, економічною кризою та всіма цими гігантськими викликами, натиснули кнопку «дуже, дуже глибокої зміни», — каже польський експерт доктор Адам Еберхардт.

Проте в який бік відбудуться ці зміни? Поки що зрозуміло, що політика «Слуги народу» передбачає ту саму орієнтацію на ЄС, але у гірших її проявах. Це дуже чітко простежується через молоде ліберальне оточення Зеленського.

Таким чином замість військових парадів на нас очікують гейпаради, виконання директив комісарів Брюсселя по розселенню мігрантів з Азії та Африки, бо попри все населення України, як і решти східноєвропейських держав, залишається «занадто білим», що суперечить «керівній і спрямовуючій» політиці мультикультуралізму.

У кулуарах ВРУ

У кулуарах ВРУ

Нині відміна України від східноєвропейських країн полягає в тому, що там при владі перебувають націоналістичні, а в деяких випадках просто державницькі сили, які не бояться кинути виклик самому генієві зла Соросу. У нас же «реформатори» перебувають на зарплаті у цього самого Сороса.

На жаль єдиний активний і найбільш продержавницькі налаштований прошарок — українські націоналісти застрягли десь між XIX та XX століттям та поки що не можуть зорієнтуватися у часі, щоб стати рушійною силою змін.

 

Ярослав Вербицький

 

 

Be the first to comment on "Чого слід очікувати від «слуг народу» або стрибок у незвідане"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*