Чи є європейці вільними?

Мартін Каразо Мендес «Європа. Мрії про свободу»Мартін Каразо Мендес «Європа. Мрії про свободу»

«Ти — раб у своїй країні, біла людина. Щороку ти отримуєш дедалі менше плодів своєї праці; щороку важче переносити тягар, який на тебе поклали іноземці; щороку дешева іноземна робоча сила робить твоє майбутнє менш безпечним; щороку ти відступаєш на кілька кроків у світ рабства», — Джордж Лінкольн Роквелл.

Нісенітницею є вірити, що європейці в ХХІ столітті стали вільними. Ми постійно говоримо про те, як неєвропейців пригнічує «расистське біле суспільство» і «біла структура влади», але скільки білих людей фактично перестали вважати, що вони позбавлені власної волі?

Коли ви думаєте про нібито вільних людей, які живуть у нібито «демократичному» західному суспільстві, в першому світі, ви ніколи не подумаєте, що це відносно благополучне населення може бути серед найбільш пригнічених і несвободних людей у ​​світі.

Як і чому європейці невільні?

Джордж Лінкольн Роквелл

Джордж Лінкольн Роквелл

Психологічно ув’язнені

Європейці в усьому світі ментально поневолені ворогом, який контролює засоби масової інформації, наукові кола, Голівуд і музичну індустрію. Ці окупаційні, підривні та маніпулятивні установи продукують отруйні для європейського споживання месіджи, які стосується заперечення існування рас; пропаганди расового змішання, виродження, гомосексуалізму, фемінізму, трансгендерності та всього іншого, що руйнує індивідуальний розум, тим самим нищачи колективний розум, а в подальшому це тягне за собою підточування самої ідентичності тої групи населення, на яку націлена маніпуляція.

Ці отруйні маніпулятори атакують західну мораль, культуру, расову ідентичність, сексуальні норми та природні вроджені розбіжності, щоб зруйнувати суспільство та переробити його згідно зі своїми власними уявленнями. Те, що ви бачите сьогодні, є свого роду антиутопією.

По суті, масова культура була переформатована для того, щоб атакувати суспільство, культуру і людей, які вважаються перешкодою для цілей глобалістичного/юдо-комуністичного/культурного марксизму.

Це ментальне закріпачення було головною метою тих, хто прагне занепаду Заходу, тому що якщо ви контролюєте уми, то ви контролюєте суспільство. Якщо ви керуєте умами мас через всі напрямки громадського впливу, то ви можете переконати ці маси у всьому, навіть нав’язати їм святкування власної соціальної, расової та культурної атрофії.

Нас психологічно переробляють, щоб ми стали ворогами собі і власним гедоністичним бажанням, прищеплюють індивідуалізм та позбавляють ідентифікації щодо того, ким ми є, як колективна расова і культурна група.

Європейці ментально поневолені ворогом

Європейці ментально поневолені ворогом

Фінансово поневолені

Європейці є фінансово поневоленими догмами державної влади, яка нав’язує мультикультуралізм та «різноманіття». Вони фінансово поневолені злочинною практикою лихварства та грабіжницьких податків, накладених їхніми урядами, щоб гасити державні борги, накопичені внаслідок лихварства. Це фінансова і політична система, спрямована на руйнування Західної цивілізації — такої, як вона склалася, і європейської ідентичності — такої, якою вона є, і якою вона була протягом тисяч років. Це фінансова мертва хватка, за допомогу якої людей контролюють, вганяючи їх у постійне боргове рабство.

Через податки, які сплачують працьовиті європейці, ворожа еліта продовжує знищувати їхні нації. Європейці несамохіть фінансують розширення проекту мультикультуралізму за рахунок податків, сплачуваних злочинному, корумпованому і підступному глобалістському істеблішменту.

Європейці не тільки сплачують податки ворожій еліті, яка працює проти їхніх інтересів, але також практично допомагають у власному заміщенні.

Коли будуються нові будинки для масового розміщення мігрантів і в результаті населення збільшується, то європейці сприяють власному заміщенню. Схожі процеси відбуваються з лікарнями, дорогами, в’язницями, громадським транспортом тощо.

За інфраструктуру для примусового мультикультуралізму треба комусь платити та комусь її будувати, і європейці успішно виконують обидві ці задачі. У той же час саме європеєць стає об’єктом демографічного тероризму та геноциду, який спонсорує держава, і який втілюється в життя тією інфраструктурою, за яку він платить і яку будує.

Європейці працюють, щоб сплачувати власні рахунки та одночасно, щоб сплачувати податки урядові, який завозить іммігрантів. Інфраструктура для створення мультикультуралізму оплачується не тільки європейцями, але й будується ними, і це робиться з етичних переконань, через бажання «чинити правильно», «бути хорошим громадянином, який сплачує рахунки», без розуміння того, що саме ця особливість характеру європейця використовується проти нього.

За інфраструктуру для примусового мультикультуралізму треба комусь платити

За інфраструктуру для примусового мультикультуралізму треба комусь платити

Європейці стають до праці з надією, що вони можуть забезпечити краще майбутнє своїм дітям. Однак це надзвичайно наївна ідея, враховуючи, що майбутнє насправді створюється поза приватним сімейним будинком. Люди схильні дивитися на речі скоріше з власної безпосередньої перспективи близьких родинних потреб, а не охоплювати поглядом більш загальну картину, наприклад, яку саме країну і суспільство успадкують їхні діти та онуки.

Це індивідуалістичний і егоїстичний спосіб дивитися на речі. Це дуже лібертаріанський погляд, але насправді це не що інше, як суїцидальна наївність. Сімейний будинок — це мікрокосмос нації. Якщо ви не дбатимете про свою родину, то вона зруйнується так само, як і нація. Якщо нація руйнується, то сім’я стає абсолютно беззахисною. Сильна нація є найкращою формою захисту сімейного вогнища. Тому люди, які спрямовують усі свої помисли на роботу, на поліпшення добробуту сім’ї, повинні також брати до уваги довгострокові наслідки того, що еліта проштовхує мультикультуралізм, який матиме вплив на нації та родини, які майбутні покоління будуть створювати.

Легально обернені у рабство

«Рабом є той, хто не може висловлювати свої думки», — Еврипід.

Європейці поневолені правовою системою, яку руйнівники західних націй використовують для залякування, щоб добитися підпорядкування за допомогою самоцензури. Європейці більше не можуть вільно висловлювати свою думку, не побоюючись репресій від судової системи, що контролюється ворогом. Те, що роблять із Заходом, є зворотнім боком правової системи, покликаної придушувати будь-які прояви інакомислення. Страх позбавлення волі, нападки в ЗМІ та залякування з боку ліваків призводить до самоцензури, що дозволяє незмінно проводити антизахідну програму.

Нами керують антиєвропейські тирани, які застосовують силу закону, щоб придушити все політичне дисидентство.

Намагання примусити найбільші соціальні мережі продовжувати обмеження свободи слова є ще одним прикладом того, що європейці не є вільними. Орієнтація соціальних мереж на цензуру відбувається через ширення пробудження серед європейців і покликана зупинити вільний потік інформації, що веде до цього пробудження.

Еврипід

Еврипід

Френк Елліс у своїй книзі «Політична коректність і теоретична боротьба: від Леніна і Мао до Маркузе і Фока» пише: «Чим є політкоректність, яка викликає такий страх серед людей у ​​вільних і відкритих суспільствах? Дійсно, чи можна вважати справді відкритим і вільним суспільство, в якому люди піддаються значному психологічному тискові, щоби відповідати постулатам мультикультуралізму і фемінізму?».

Саме страх, що на тебе навісять ярлик і затаврують є джерелом контролю над нами з боку наших ворогів. Ця форма психологічного контролю дозволяє нашим ворогам продовжувати дезінтегрувати нашу расу, наші нації та культуру. Без такого контролю вони не змогли б досягти успіху. Це справді руйнівний вплив культурного марксизму, який змушує людей залишатися бездіяльними в той час, коли їхня раса, нація і культура знищуються перед їхніми очима.

Політично невільні

Європейці не можуть вільно політично організовуватися в своїх власних інтересах. Еліта очікує від європейців, що вони приймуть політичні ідеології, які увічнюють тривале нищення європейських націй. Якщо європейці формують політичні партії чи організації, які відстоюють їхні інтереси, то такі структури зазнають регулярних атак з боку політичних, ідеологічних опонентів, засобів масової інформації та правової системи. Якщо виникає політичний наратив, який протистоїть державному примусовому мультикультуралізму, тоді його негайно беруть під приціл сили, які застосовують не лише шельмування, а й насильство. Європейцям забороняється мати власні правозахисні групи, від них очікують, що вони будуть мовчати і голосувати за політичні партії, які діють проти їхніх інтересів.

Ми бачимо цю тенденцію політичного пресингу у всіх західних країнах, і вона проявляється багатьма способами. Існує насильницька репресивна толерантність, яку використовують комуністи, антіфа та анархісти, а також — невпинне висміювання у ЗМІ. Існує «моральне обурення» провідного політичного істеблішменту, котрий виступає єдиним фронтом в разі якщо треба затаврувати як «расистську» будь-яку партію, що не відповідає встановленому нарративу про мультикультуралізм.

Активно діють добре фінансовані організації, метою діяльності яких є виключно боротьба з правозахисними групами білих європейців. Ці організації існують у кожній західній державі. В Америці це ADL і SPLC, у Великій Британії — Hope Not Hate, Searchlight і UAF. Усі вони одержують велику фінансову підтримку та мають ідеологію, згідно з якою західна цивілізація та біла європейська ідентичність мусять бути знищені.

Ліваки

Ліваки

Європейці не можуть раціонально і логічно оцінити довгострокові наслідки масової імміграції та примусового мультикультуралізму внаслідок безперервної обробки їхньої свідомості з боку істеблішменту. Всякий раз, коли європейці бачать, що політична партія починає ставати популярною, відстоює їхні інтереси, вони стають свідками того, як агенти правлячих кіл атакують цю політичну партію з усіх боків і намагаються її знищити.

Право на самовизначення мають усі народи, раси та культури, за винятком європейців. Самовизначення для європейців замальовується нашими ворогами як расистське і несприйнятне, оскільки вони хочуть знищити нашу ідентичність за допомогою расових та культурних маніпуляцій.

Нам не дозволяють жити як європейцям, передавати європейські цінності нашим дітям, нам заборонено існувати без мультикультуралізму, що накидається силою.

Дійсно вільні люди контролюють свою долю. Європейці не здійснюють такого контролю. Якщо згадати аналогію, яку використовував Джордж Лінкольн Роквелл, коли говорив, що американський державний корабель навмисно скеровують на скелі євреї та комуністи, то можна стверджувати, що Європою також керують безглуздо. Без самих європейців та врахування їхніх першочергових інтересів вороги поведуть в небуття Європу та Західну цивілізацію. Вони роблять це тому, що Європа, яка йде правильним шляхом, є загрозою для їхніх глобалістських прагнень абсолютного контролю над ідентичністю знедоленої маси зомбіфікованих споживачів.

«Ніхто не є по-справжньому вільним, усі є рабами багатства, щастя, закону або інших людей, які стримують їх від дій, що узгоджуються з їхньою волею», — Еврипід.

smashculturalmarxism.com

(З англійської мови переклав Ярослав Вербицький)

 

Be the first to comment on "Чи є європейці вільними?"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*