Чи потрібен Україні Нормандський формат?

index

Нормандським форматом називають переговори щодо мирного врегулювання кризи на Донбасі, в яких беруть участь делегації України, Німеччини, Франції та Росії. Вперше представники цих держав приступили до обговорення питання в червні 2014 року в Нормандії, на урочистостях, присвячених 70-річчю висадки союзницьких військ.

Вибір керівництвом України Німеччини та Франції як посередників у конфлікті де-факто з Росією важко пояснити якимось прагматичними міркуваннями. Хоча, з одного боку, німецько-французький альянс є досить впливовим у ЄС, але, з іншого боку, і Німеччина, і Франція ніколи не були не те, що союзниками чи друзями України, а навіть симпатиками. Вони завжди відстоювали російські інтереси, що дуже добре видно з їхнього постійного блокування євроатлантичного вектора зовнішньої політики України.

Згадаймо саміт в Бухаресті, який відбувся 3 квітня 2008 року. Тоді заявку України на приєднання до ПДЧ повністю підтримали США. Почати процедуру вступу України до Альянсу закликав Джордж Буш, виступаючи 2 квітня на відкритті саміту. Цю позицію також підтримала Канада та держави Східної Європи, які самі тільки нещодавно вступили в Північноатлантичний блок (країни Балтії, Польща, Чехія, Румунія).

Проти надання Україні та Грузії статусу кандидата в члени НАТО виступили, в першу чергу, Німеччина і Франція. Канцлер ФРН Ангела Меркель зазначила, що думати про ПДЧ в НАТО Україні ще зарано. У Кремлі тоді тріумфували.

Можливо, ця позиція змінилася з початком російської агресії проти України? Аж ніяк!

12 травня 2015 року член сенату Франції Емері де Монтеск’є в ході зустрічі зі спікером Державної думи РФ Сєргєєм Наришкіним заявив, що Франція і Німеччина абсолютно рішуче налаштовані проти вступу України, Грузії і Молдови в НАТО. «Це була б абсолютна провокація», — зазначив він.

5 лютого 2015 року президент Франції Франсуа Олланд заявив: «Франція не підтримує — вона завжди це говорила, це говорили мої попередники і це кажу я, — Франція не підтримує вступ України до НАТО». Також глава французької держави знову наголосив, що Франція не веде обговорень з питання поставок зброї в Україну.

Наведемо хронологію зустрічей «Нормандської четвірки». Загалом на рівні глав держав зустрічі в Нормандському форматі проходили три рази:

— 6 червня 2014 року в Уістреаме (Франція) під час заходів на честь 70-річчя висадки військ союзників у Нормандії;
— 17 жовтня 2014 року в Мілані (Італія) в ході форуму «Азія-Європа»;
— 12 лютого 2015 року в Мінську.

«Нормандська четвірка» впевнена, що вирішити кризу дозволить дотримання Мінських угод. Мінські переговори лідерів «Нормандської четвірки» з питання врегулювання конфлікту на Донбасі тривали 16 годин. У зустрічі взяли участь президент України Петро Порошенко, канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Франсуа Олланд та президент РФ Владімір Путін.

За підсумками переговорів було розроблено два документи:

— Комплекс заходів з виконання Мінських угод (підписаний контактною групою).
— Заява лідерів чотирьох країн про те, що вони підтримують запропоновані заходи.

Документ, підписаний контактною групою, складається з 13 пунктів:

1. 15 лютого 2015 року о 00 год. 00 хв. (за Київським часом) в Донецькій і Луганській областях припиняються військові дії.
2. Обидві сторони протягом 14 днів після припинення вогню відводять все важке озброєння на рівні відстані від лінії конфлікту. У результаті утворюється зона безпеки, шириною 50-140 км.
3. Режим припинення вогню і відведення важкого озброєння контролюватимуть представники ОБСЄ за допомогою технічних засобів, включаючи супутники, БПЛА, радіолокаційні системи та ін.
4. Верховна Рада має прийняти постанову про «особливий режим» в «окремих районах» Донецької та Луганської областей.
5. Верховна Рада повинна прийняти закон про амністію і помилування «ополченців».
6. Через п’ять днів після відводу військ треба звільнити всіх заручників і незаконно утримуваних осіб на основі принципу «всіх на всіх».
7. Забезпечити безпечний доступ, доставку, зберігання і розподіл гуманітарної допомоги в Донецькій і Луганській областях.
8. Відновити в Донецькій і Луганській областях банківську систему, пенсії та інші соціальні виплати.
9. Після місцевих виборів у Донецькій і Луганській областях уряд України повинен відновити повний контроль над державним кордоном.
10. Вивести всі іноземні збройні формування, військову техніку та найманців з території України, роззброїти всі незаконні групи під наглядом ОБСЄ.
11. До кінця 2015 року провести конституційну реформу на Україні, яка передбачає децентралізацію, прийняти закон про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей.
12. Провести місцеві вибори в Донецькій і Луганській областях з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ.
13. Створити робочі групи по виконанню Мінських угод, продовжити роботу в рамках тристоронньої контактної групи.

Про те, що бойовики не дотримуються ніяких Мінських домовленостей, і навіть не збираються цього робити, говорилося та писалося багато разів. Проте Петро Порошенко заявляє, що переговори щодо врегулювання ситуації на Донбасі в Нормандського форматі (Україна, Німеччина, Франція і Росія) є базовими і немає необхідності в створенні нового формату.

«Що стосується нових форматів я переконаний, що ми не потребуємо нових форматів. У нас є Мінський формат, Нормандський формат. Упевнений в тому, що в рамках цих форматів ми маємо вирішити всі необхідні питання. Було обговорення цих питань в Женевському форматі. Ми готові співпрацювати, але базовим вважаємо формат Нормандський, який довів свою ефективність», — заявив він на прес-конференції за підсумками переговорів у Берліні з президентом Франції Франсуа Олландом і канцлером Німеччини Ангелою Меркель.

Втім не усі навіть європейські політики поділяють думку про необхідність саме Нормандського формату. Наприклад, екс-глава МЗС Польщі Радослав Сікорський прямо заявив, що участь Меркель і Олланда в переговорах по Україні — на руку Путіну. А в Мінську має бути представник ЄС, а не Франції та Німеччини.

У своїй статті для Financial Times колишній міністр закордонних справ Польщі пише: «Мінські угоди довели, що Європа повернулася на десятиліття назад і для вирішення міжнародних криз потрібно покладатися не на окремі держави-члени, а на ЄС в цілому. У Мінську було досягнуто угоду про перемир’я, проте бої на сході України тривають і це відкинуло Європу на десятиліття назад».

На думку Сікорського, створення таких інститутів, як президент Європейської ради і високий представник із зовнішньої політики і безпеки, було позитивним явищем, яке покликане представляти інтереси ЄС як єдиного цілого. Однак останні міжнародні кризи показали, що окремі держави-члени хочуть повернути все, як було, і беруть рішення проблем на себе.

«У питанні України Євросоюзу немає навіть за столом переговорів. Зате Франція і Німеччина, жодна з яких не має спільного кордону з Україною, взяли на себе управління російською агресією, лише з частковим успіхом», — пише Сікорський.

На його думку, якщо у випадку фінансової кризи активна участь заможних держав-членів була виправданою, то у випадку дипломатії такі відмінності лише грають на руку російському президентові.

«Росія використовує розбіжності в Європі для створення роз’єднаності, вона вживає особливі зусилля для залучення на свою сторону держав, які мають мало впливу», — пише він.

На думку колишнього глави МЗС Польщі, держави-члени у зовнішній політиці повинні стояти позаду спільної європейської політики.
«Німеччина повинна бути особливо задоволена цим принципом. Грецька криза довела: якщо ти зіграєш центральну роль, на тебе лягає велика вина. Якщо в Україні буде провал, більша частина провини буде на Німеччині», — відзначає Сікорський.

Нагадаємо, раніше Радослав Сікорський заявляв, що Нормандський формат (Україна, Німеччина, Франція і Росія) не підходить Україні й з цим важко не погодитися.

Екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко: «Не думаю, що поставлена остання крапка в питанні формату. Так чи інакше, він буде змінюватися, тому що і в самому Євросоюзі, і в НАТО достатньо тих, хто вважає, що формат недосконалий, обмежений і потрібно вводити значно сильніших гравців, таких як США, Велика Британія та інші організації і країни, які б побажали взяти в ньому участь. Це була б одна сторона переговорного процесу, а з іншого боку була б Росія і її головорізи у вигляді «ДНР» і «ЛНР». Це був би правильний і адекватний формат, який би дав можливість говорити по суті, а не створювати ілюзію, що Росія бере участь у врегулюванні. Росія — це агресор, це причина проблеми і трагедії, тому до неї має бути відповідне ставлення».

Зрозуміло, що збройний конфлікт у Європі є головним болем і для Меркель, і для Олланда і вони прагнуть чимскоріше цей конфлікт заморозити. Здавалося б це, так чи інакше, в інтересах України, але є одне «але»… Німеччина з Францією намагаються вирішити дану кризу за рахунок українських інтересів, а Росія, яка і створила конфлікт на Донбасі, використовує його як інструмент для досягнення своїх цілей, які полягають у максимальному ослабленні, а згодом поглинанні України «децентралізованими» шматками.

Обравши саме такий чотирьохсторонній формат, Порошенко прирік себе бути в ньому найслабшою ланкою…

Олесь Рахманний

Be the first to comment on "Чи потрібен Україні Нормандський формат?"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*