Чи залишиться Іспанія єдиною державою?

Політична коридаПолітична корида

Події, які ми спостерігаємо в останні дні, є кульмінацією процесу усамостійнння, який був започаткований на останніх виборах до регіонального парламенту Каталонії в 2015 році. Головною темою тої виборчої кампанії була проблема незалежності цього іспанського регіону. Вирішальну перемогу на них здобула нова коаліція традиційних самостійницьких груп (в тому числі ERC і CDC) під промовистою назвою «Разом для Так» (Junts pel Sí) та націоналістична, ультраліва та антисистемна партія CUP (Candidatura d’Unitat Popular). Оскільки уряд офіційно сформувала Junts pel Sí, в парламенті більшість утворила самостійницьку коаліцію разом з CUP. Одною з цілей, які вони собі офіційно поставили, є створення незалежної держави в формі республіки. Вже 9 листопада 2015 року каталонський парламент прийняв декларацію з цього питання.

CUP

CUP

Відтоді стало зрозуміло, що новий уряд Каталонії будь-що шукатиме конфронтації з урядом в Мадриді, намагаючись поляризувати громадську думку. Дії регіональної влади (так званий Generalitat) розпочалися в декількох напрямках: побудова інституцій майбутньої держави; створення правових основ; просування цієї ідеї за кордоном; мобілізація прихильників та голосування як основне право громадян в демократичному суспільстві.

Процес розбудови державних установ, започаткований у попередні роки, посилився з 2015 року. Базою для нього були вже існуючі інститути, тобто судівництво, автономні міністерства (Generalitat) та регіональна поліція (Mossos d’Esquadra). Також було зроблено кроки, щоб створити власні спецслужби та податкову адміністрацію. Основним інструментом для створення інституційних та правових засад незалежної держави став парламентом, де, маючи більшість, Junts pel Sí i CUP ухвалювали чергові закони. Кульмінацією цих заходів стало прийняття 6 і 8 вересня 2017 року в експрес-режимі під час нічного голосування двох основних законів: щодо референдуму про незалежність 1 жовтня та щодо побудови державних структур в перехідний період після референдуму. Обидва ці закони майже відразу були визнані урядом в Мадриді незаконним, однак каталонська влада проігнорувала цей факт.

Junts pel Sí

Junts pel Sí

Основні зусилля самостійницької коаліції від самого початку були спрямовані на організацію одностороннього референдуму про самовизначення. За словами його ініціаторів, перемога прихильників створення окремої держави має автоматично привести до створення Республіки Каталонія і урухомити процес формування її інституцій. Референдум був задуманий як спосіб вираження волі каталонського народу та, водночас, початок формування нової країни на мапі Європи. Зрозуміло, що такі дії, які кидають виклик Іспанській державі, не могли розраховувати на толерантність уряду в Мадриді.

Центральний уряд з початку кампанії з проведення референдуму послідовно і твердо заявляв, що референдум є неконституційним і незаконним, і, отже, не повинен відбутися. Протягом довгого часу він не виявляв своїх планів щодо тактики, яку має намір застосувати для запобігання плебісцитові, ані стратегії боротьби проти сепаратистського руху після 1 жовтня. Це, з одного боку, мало ускладнити каталонській владі протидію заходам, які збирався застосовувати центральний уряд, а, з іншого боку, — запобігти розпалюванню атмосфери конфлікту, яка сприяє мобілізації серед прихильників референдуму.

Mossos d'Esquadra

Mossos d’Esquadra

Однак уряд приготував план дій, щоб підірвати наміри сепаратистів, який полягав у фізичному блокуванні плебісциту. Майже до останньої хвилини уряд утримувався від вжиття активних заходів, в тому числі до видання Конституційним судом 7 вересня рішення, яке скасовувало закон каталонського парламенту про референдум, прийнятий напередодні. Майже відразу Генеральна прокуратура видала наказ про реквізицію будь-яких агітаційних матеріалів, скриньок для голосування, бюлетенів та іншої документації, необхідної для організації плебісциту в Каталонії. Національна прокуратура Каталонії викликала на допити мерів 712 каталонських міст, які під час демонстрації в Барселоні оголосили, що нададуть приміщення для потреб плебісциту. Міністерство фінансів заблокувало всі банківські рахунки влади Каталонії, щоб запобігти використанню коштів для фінансування голосування. 20 вересня цивільна гвардія і національна поліція, на прохання прокуратури, провели масові обшуки в приміщеннях міністерств, відповідальних за матеріально-технічне забезпечення референдуму, які мали надати до 80% матеріалів та документів, зібраних для організації виборчих дільниць. Також було затримано 14 високопосадовців каталонського уряду, безпосередньо відповідальних за організацію референдуму. Прем’єр-міністр Рахой у телевізійній промові закликав каталонську владу відмовитися від референдуму. Дії іспанських правоохоронних органів, і зокрема арешти, викликали обурення і протести не тільки прихильники незалежності, а й деяких каталонських опозиційних політиків. Прем’єр-міністр Каталонії Карлес Пучемон звинуватив владу в Мадриді у «де-факто скасуванні каталонської автономії», і закликав до демонстрацій. Свого часу він підтримав проведення плебісциту і керував кампанією, яка передувала референдуму, мобілізуючи прихильників і критикуючи Мадрид за репресивні методи.

Кілька тисяч людей в іспанській Барселоні вийшли на акцію протесту

Кілька тисяч людей в іспанській Барселоні вийшли на акцію протесту

Уряд в Мадриді методично вживає заходів, щоб уникнути заворушень і можливих провокацій з боку Комітетів оборони референдуму, які були створені CUP за зразком кубинських Комітетів захисту революції. На прохання Генерального прокурора МВС в Мадриді було прийняте рішення про запровадження посади координатор сил безпеки в Каталонії, якому підпорядкована каталонська автономна поліція. У той же час в регіон було спрямовано додаткові поліцейські сили в складі трьох тисяч офіцерів.

На думку коментаторів, ситуація справді серйозна. Сепаратистські процеси зайшли далі, ніж будь-коли в історії, каталонські державні структури майже готові взяти владу, ідея незалежності підтримується найбільшим в історії числом послідовників, хоча вони ще не становлять більшості населення Каталонії. Так звані звичайні каталонці ще не готові відірватися від Іспанії, цьому протистоїть переважна більшість підприємців та велика кількість інтелектуалів. Однак ще ніхто не знає, як розвиватимуться політичні, соціальні та національні процеси, які постійно розбурхують правлячі націоналістичні еліти. Усе вказує на те, що протести буде придушено, але це може стати пірровою перемогою для уряду Маріано Рaхоя. Особливо якщо він застосовуватиме заходи тиску проти своїх опонентів, що розцінюватиметься як політичні репресії. Це, безумовно, зробить їх «мучениками незалежності». Тому не виключено, що сепаратисти навмисно рухаються в цьому напрямку, провокуючи Мадрид на силові рішення. Про це може свідчити одна з промов прем’єр-міністра Каталонії Карлеса Пучемона, в якій він оголосив, що готовий до ув’язнення. А це означатиме, що референдум став пасткою влади в Мадриді.

Карлес Пучемон

Карлес Пучемон

Можна сподіватися, що прем’єр-міністр Рахой готовий до різного розвитку подій і підготував план, спрямований на розрядку політичної кризи. Ми побачимо це незабаром, але одне є певним: репресивні заходи не дозволять вирішити проблеми між Каталонією та Мадридом. Необхідні системні рішення, які зупинять антиіспанські настрої і відновлять віру переважної більшості каталонців у спільне майбутнє в єдиній Іспанії. В іншому випадку наступна криза може призвести до відокремлення Каталонії та розпаду Іспанської держави. Потрібна розробка нової моделі устрою, особливо територіального, та запровадження змін, які запобігатимуть поділу. Таким чином, можна сказати, що або Іспанія почне змінюватися або перестане існувати.

Сьогодні ця держава стоїть перед серйозним випробуванням, в результатах якого зацікавлене не тільки іспанське суспільство, але також ЄС та НАТО. На цю тему висловився навіть Дональд Трамп, який в характерній для себе манері заявив, що «відділення Каталонії від Іспанії було б дурістю». Таке послідовне ставлення європейських та світових лідерів цілком зрозуміле, бо можливе відокремлення буде історичним прецедентом в цивілізованому й упорядкованому західному світі та матиме політичний вимір, надихаючи численні сепаратистські рухи в Європі, але також і економічний вимір, особливо для Іспанії. Сама кампанія з організації референдуму та пов’язана з цим напруженість призвели до виходу в 2017 році з Каталонії біля 1700 іноземних компаній. Минулого тижня американський банк JP Morgan порадив своїм клієнтам утриматися від інвестицій в Іспанію та скерувати їх до Португалії. Ставка в грі дуже висока, тому уряд в Мадриді має докласти всіх зусиль, щоб негайно приступити до реалізації плану відновлення довіри з боку каталонців, щоб повернути Каталонію Іспанії.

Олесь Рахманний

Be the first to comment on "Чи залишиться Іспанія єдиною державою?"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*