Чи дочекаються українці легалізації зброї?

автомат Володіння зброєю - невід'ємне право кожного громадянина

Українці прагнуть озброюватися

Згідно з опитуванням, легалізацію зброї підтримують 89% українців. Це дозволить знизити рівень злочинності, вважають прихильники відповідного закону.

За прийняття найближчим часом закону, який би регулював оборот зброї для цивільного населення, виступає 93% українців, при цьому 89% підтримують включення в цей закон норми про надання громадянам права на володіння короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю (пістолетів, револьверів) для самозахисту.

Про це свідчать дані опитування, проведеного дослідницьким центром СФЕРА.

Основними аргументами прихильників цього закону і включення в нього норми про володіння короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю є наступні. Це приведе до зниження рівня злочинності (63%), підвищення соціальної відповідальності громадян (58%) і стане стримуючим фактором для проявів сепаратизму і тероризму (42%).

соціологія

Опитування

У той же час основними аргументами противників надання відповідного права були побоювання, що це призведе до зростання жертв через побутових конфліктів (7%), зброю зможуть придбати психічно неврівноважені люди (5%), це вплине на зростання злочинності (5%).

Минулого року петиція за прийняття Закону «Про цивільну зброю і боєприпаси» набрала понад 36 тисяч підписів з мінімально необхідних 25 тисяч голосів, щоб її розглянув президент. Однак Адміністрація президента провалила всі терміни розгляду цього документа…

Історичний екскурс

Павло Алепський, подорожуючи разом зі своїм батьком по Україні, так характеризував побут українського народу того часу: «Вони від дитинства вчаться їздити верхи, стріляти з рушниць і луків та бути відважними».

Найголовнішу роль в процесі підготовки народу до збройного захисту рідної землі відігравали віковічні традиції, серед яких ще збереглися звичаї відповідальності батьків за виховання своїх дітей. Наприклад, ще за княжих часів батьки вчили дітей володіти зброєю та їздити на коні, а по досягненні юнаком повноліття батько садив його на коня, давав йому в руки лук і стріли, наказуючи синові при тому: «Віднині здобувай собі харч цим знаряддям як знаєш».

запорожці

Озброєні козаки

Козацьке військо мало на озброєнні шаблі, списи, вогнепальну зброю (мушкети, пістолі, самопали, рушниці, артилерію), клепи (бойові молотки), якірці та рогульки, які застосовувалися проти ворожої кінноти. Запорожців сучасники називали «рушничним військом», яке ще на початку XVI століття використовувало запалювальні ракети. Високого рівня досягло і мистецтво ведення бойових дій на воді. У козацькому війську не було вузької спеціалізації: залежно від обставин, козаки бували «кіннотниками у степу, стрільцями в горах, моряками у воді» й однаковою мірою володіли «луком, шаблею, списом, а особливо рушницею».

В мирні дні, як правило, козаки свій вільний час присвячували фізичній підготовці: «об’їжджали коней, вправлялися в стрільбі, фехтуванні на шаблях, значне місце серед козацького життя займали промисли: мисливство та рибальство. Найулюбленішими розвагами у козаків були рухливі ігри та змагання на силу, витривалість, спритність.

Після ліквідації царизмом Гетьманщини та Запорізької Січі, закріпачення козацьких мас втрачаються багато навичок володіння зброєю. Адже озброєний кріпак — це однозначно бунтівник. Відтоді українець мав право брати в руки зброю лише перебуваючи на службі в царській армії.

Вільне козацтво — це загальне озброєння

Наступний період масового озброєння почався з настанням Першої світової війни. А коли почалася масова самодемобілізація вояків російської армії, багато хто з них повертався додому зі зброєю.

Україна

З’їзд Вільного козацтва

Володіння зброєю стало підставою для створення такої суто української парамілітарної формації, як Вільне козацтво. Так називалися національні добровільні військово-міліційні формування часів національно-визвольних змагань 1917-1921 років, що діяли в Україні та на Кубані. Виникли вони у процесі розвалу царської армії з лютого по травень 1917 року для захисту сіл, а згодом і Української держави, в умовах зростання громадського безладу й бандитизму.

Перші загони Вільного козацтва з’явилися навесні 1917 року на Звенигородщині (Київська губернія) для протидії збільшовиченим загонам армійських дезертирів. Їх створювали за козацьким звичаєм у вигляді територіальної самооборони з виборною старшиною. Особливого поширення Вільне козацтво набуло на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині — землях, що раніше входили до складу Гетьманщини і на яких збереглися козацькі звичаї та традиції, а також на Херсонщині, Одещині, Поділлі, Волині.

Після втрати державності українці позбулися права і на вільне володіння зброєю.

Будівничим комунізму зброя не потрібна

СССР був дуже мілітаризованою державою, яка тримала величезну армію, часто не маючи змоги навіть нормально її прогодувати. На кіно- та телеекранах, на сторінках книжок і періодичних видань озброєні до зубів «позитивні герої» (червоноармійці, червоні партизани, чекісти, міліціонери) не припиняли боротьби «за світле майбутнє» проти різномастих ворогів. Проте простій людині у повсякденному житті категорично заборонялося мати будь-яку зброю, крім хіба що гладкоствольної мисливської (на володіння нею накладався ряд обмежень).

совєтська армія

СССР був дуже мілітаризованою державою

Доходило до абсурду: наприклад, пересічним громадянам заборонялося навіть вивчати бойові мистецтва.  У 1981 році в СССР було заборонено карате із запровадженням відповідної статті до кримінального кодексу. Причому не можна було навіть в приватному порядку навчати карате, скажімо, свого друга.

Чому «перша в світі держава робітників та селян» так боялася цих самих робітників та селян, навчених бойовим мистецтвам (не кажучи вже про володіння зброєю), можна зрозуміти з матеріалів суду над відомим тренером з карате Валерієм Гусєвим. Суду були представлені три види експертиз: спортивно-технічна, балістична та ідеологічна. В ідеологічній доводилося, що В. Гусєв об’єднав групу спортсменів з метою… повалення існуючого політичного ладу в країні. Підсумок — 5 років позбавлення волі. Особову справу засудженого майстра було позначено трьома червоними смужками (особливо небезпечний злочинець). Інший відомий тренер Олексій Штурмін був засуджений на 8 років.

Яким чином кілька десятків каратистів могли повалити совєтську владу — питання суто риторичне. Але зрозуміло, що ні про яке вільне володіння зброєю при комуністичному режимі не могло бути навіть мови.

влада

Олігархат

В олігархічній країні зброю можуть мати лише олігархи

Після проголошення незалежності України посткомуністична номенклатура, яка прийшла до влади, всіляко уникала кардинальних перетворень у багатьох сферах життя (хіба що за винятком дерибану державної економіки) і зрозуміло категорично не бажала озброєння населення.

Багато років поспіль високі міліцейські чини в телевізорі глибокодумно розмірковували на тему, чому українцям не можна довіряти зброю. Мовляв, кримінальні елементи/неадекватні люди/неповнолітні можуть цим скористатися та й самі прості громадяни можуть перестріляти один одного. Загалом усі ці псевдоаргументи та їхнє спростування можна найти в Інтернеті.

Зрозуміло, що дійсна причина заборони на володіння зброєю була такою ж самою, як і при СССР, тобто страх можновладців перед «маленькими українцями» (за висловом Ющенка).

Проте схоже, що війна з Росією може внести свої корективи. Як заявив в інтерв’ю «Урядовому кур’єру» заступник голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Юлій Мамчур, в нашій державі в рамках створення військового резерву розробляється механізм озброєння усього військовозобов’язаного населення України в разі масштабної агресії ззовні.

депутат

Юлій Мамчур

«Комплектують ці загони (батальйони територіальної оборони – Глобал Аналітик) на добровільній основі, перш за все тими, хто пройшов фронт в зоні АТО, має досвід, а також резервістами і військовозобов’язаними. Будемо готувати такі військові підрозділи на зборах. З резервістами вже почали цикл навчань. Генеральний штаб створює також оперативний резерв першої черги з тих, хто звільняється з лав армії. Більш того, розробляємо механізм озброєння всього військовозобов’язаного населення України в разі масштабної агресії противника», — сказав він.

За словами Мамчура, вивчається різний досвід і моделі створення військового резерву, зокрема Ізраїлю та Естонії.

«Ізраїль має приблизно таку ж за кількістю армію, як у нас, але там в резерві 700 тисяч високо мотивованих, добре екіпірованих і озброєних людей. Піхотинців для служби або резерву вони готують мінімум шість місяців», — зазначив він.

Втім, варто мати на увазі, що в кожній державі питання створення потужного військового резерву вирішують через державний бюджет. Україна ж, за словами Мамчура, ще довго не матиме відповідних фінансових можливостей.

Естонський досвід

В Естонії, про яку згадав, Юлій Мамчур, за громадянами офіційно визнане право на володіння зброєю.

Громадяни Естонії можуть набувати, мати у власності та володіти наступними видами зброї.

Таллінн

В Естонії громадяни можуть володіти зброєю

1. З 18 років — спортивна вогнепальна, пневматична, метальна і холодна зброя (за винятком гумових кийків) для занять відповідними видами спорту, мисливська вогнепальна зброя для ведення полювання, газова зброя та гладкоствольні рушниці для забезпечення безпеки (для самозахисту і захисту майна).

2. З 21 року — усі види зброї, зазначені в пункті 1, з тією ж метою і комбіновано, а також нарізні рушниці, пістолети і револьвери для безпеки.

Придбати зброю може також іноземець, у якого є дійсний дозвіл на проживання в Естонії або право на проживання.

За перші шість місяців 2015 року понад 500 естонців отримали первинний дозвіл на зброю. Це на 20% більше, ніж роком раніше. Загалом же ж в Естонії у 27 000 осіб є дозволи на носіння зброї, а на руках у жителів країни — понад 63 000 вогнепальних одиниць.

«Так, ця цифра зростає, але нас це поки не турбує, — зазначає майор поліції Свен Пийерпаас, — Тому що з урахуванням того, скільки людей відмовляються від дозволу на зброю, скільки дозволів анулюють, скільки людей помирає, можна сказати, що число дозволів залишається на досить стабільному рівні».

Фахівці відзначають: зброя потрібна людям переважно для полювання, спорту та самозахисту. Але скільки саме одиниць для яких цілей придбано — точних даних немає. Крім цього, закон дозволяє купувати зброю для професійної діяльності та колекціонування.

Можливо, якщо люди починають дедалі більше цікавитися зброєю, то можна говорити про те, що вони відчувають себе невпевнено або небезпечно?

Таллінн

Озброєні та навчені добровольці можуть в будь-який момент поповнити лави естонської армії

«Навпаки, — зазначає Свен Пийерпаас. — З роками спостерігається така тенденція: придбання зброї прямо пов’язане з економічною ситуацією в країні. Якщо загальні показники зростають, зростає і кількість вогнепальних одиниць на руках у населення. Тобто у людей з’явилися вільні гроші, і якщо хтось давно мріяв про те, щоб отримати дозвіл на зброю, то коли є гроші, вже можна піти записатися на курси і купити, наприклад, пістолет».

Щоб отримати дозвіл на носіння та застосування зброї, необхідно відповідати умовам, перерахованим у відповідному естонському законі.

«Одна з найважливіших умов — людина не має бути покараною до цього в кримінальному порядку і не бути підозрюваною або обвинуваченою по жодній зі справ», — каже майор поліції Свен Пийерпаас.

До того ж потрібно пройти тест на знання закону, іспит з надання першої допомоги і практичний іспит зі знання зброї і вміння давати собі раду з нею. Крім цього, потрібно пройти контроль у лікаря, де будуть оцінювати фізичне і психічне здоров’я.

«З першого разу без курсів здають одиниці, — зазначає Свен Пийерпаас. — Тому що знання людей на іспиті перевіряють дуже ретельно».

Іспит для отримання дозволу на зброю складається з теоретичної та практичної частини.

«Перша допомагає з’ясувати, наскільки людина орієнтується в Законі про зброю, здатна давати адекватну оцінку обставинам і усвідомлювати відповідальність, яка покладається на неї, як на власника вогнепальної зброї, — розповідає юрист Данило Ліпатов. — А також чи вміє ця людина надавати першу медичну допомогу».

Практична частина дає можливість переконатися, що людина вміє безпечно і впевнено поводитися зі зброєю.

Що стосується курсів, то в законі не написано, що їх потрібно проходити перед іспитом, але Данило Ліпатов вважає, що їх проходження є необхідним елементом підготовки, особливо для людей, які раніше не були пов’язані зі зброєю. У рамках таких курсів прищеплюється культура поводження зі зброєю та ази техніки безпеки.

 

правник

Данило Ліпатов

Висновок

В нинішніх умовах неоголошеної війни з Росією та сепаратиської загрози всередині держави озброєнню патріотично налаштованих українців немає альтернатив. Не контрактники, міліція/поліція, нацгвардія, які є частиною державних структур, а лише озброєний та відповідно мотивований народ здатен захистити і власні домівки, і країну загалом.

Згадаймо події дворічної давнини на Донеччині, коли цілі міліцейські відділки «лягали» під сепаратистів, а патріотичні донеччани збиралися в центрі Донецька на багатотисячні проукраїнські маніфестації. Якби ці люди тоді мали хоча б стрілецьку зброю, то зараз би не було ані «ДНР» з «ЛНР», ані десятків тисяч жертв і майже повністю зруйнованого українського Донбасу.

 

Олесь Рахманний

 

 

Be the first to comment on "Чи дочекаються українці легалізації зброї?"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*