Християнська міліція проти Ісламської Держави

Християнська міліціяХристиянська міліція
Бойовики Ісламської Держави

Бойовики Ісламської Держави

У світових ЗМІ немало писалося про трагічну долю християн в регіонах Близького Сходу, контрольованих бойовиками Ісламської Держави. Також були повідомлення про колони вигнанців, які втекли від геноциду, про покинуте майно, безлюдні міста, терор, зґвалтування та викрадення людей і, нарешті, — про жорстокі вбивства в ім’я Аллаха.

Проте образ іракських християн як безпорадних і безправних жертв, які постійно намагаються кудись втекти, щоб сховатися — не завжди відповідає дійсності. Дедалі більше християн береться за зброю, щоб захистити своїх одновірців і повернути собі захоплені ісламістами міста і села.

християни

Ассиріці — древній войовничий народ

Християни до зброї!

Іракські християни не почувалися цілком в безпеці навіть під час правління Саддама Хусейна. Диктатор залізною рукою нищив будь-який опір його владі. Тому відносний спокій християнам гарантувала тільки відмова від участі в політиці, хоча навіть це не давало впевненості. Досить згадати масове переселення християн в 90-і роки через підозри у співпраці з курдами. Іноді послідовники Христа зазнавали переслідувань від ісламських радикалів через свою віру. Але це скоріше було винятком, бо Хусейн не схвалював релігійний екстремізм.

 

З поваленням режиму Саддама Хусейна становище християнської меншини змінилося, хай не на 180 градусів, але, скажімо, на 160. Ісламські екстремісти активізувалися вже в 2003 році. Відповідно до The Religion of Peace — онлайн-бази про тероризм в світі після терористичних атак 11 вересня 2001 року на Всесвітній торговий центр і Пентагон, вже в жовтні 2003 року мусульманські екстремісти вбили у Фаллуджі двох людей тільки за те, що вони були християнами.

 

До нині в Іраку сталося принаймні 190 нападів на християн, як поодиноких, наприклад вбивство християнина в його власному будинку в Багдаді в 2006 році чи спалення заживо в травні минулого року 80-річної мешканки міста Калчу за відмову підкорятися законам шаріату, так і великих терактів, під час яких було забито десятки і сотні людей, як в лютому 2005 року в місті Хіллі, де терорист-смертник підірвав себе, вбивши щонайменше 135 осіб, в основному послідовників Христа.

іракці

Мапа Іраку

 

Перед хвилею насильства християн не зміг захистити навіть «демократичний» уряд. І не стільки через відсутність можливостей, скільки через брак політичної і звичайної людської волі. Розповідаючи в грудні 2010 року про нову хвилю християн, які втікають до північного Іраку через страх за своє життя, The New York Times звернув увагу на той факт, що «сили безпеки не в змозі, а точніше — не мають бажання їх захищати». Через гоніння християнське населення Мосула лише за десять років зменшилося з 60 000 (напередодні другої війни в Перській затоці) до близько 3000.

 

І все ж власне проголошення в кінці червня 2014 року самозваним халіфом Абу Бакра аль-Багдаді Ісламської Держави на частині території Іраку та Сирії стало поворотним моментом в історії життя християн, які живуть в Месопотамії вже два тисячоліття.

Протягом декількох років їх число скоротилося з 1,5 млн до 300-400 тис., які переважно мешкають на теренах іракського Курдистану, і тому не підпадають під «юрисдикцію» Ісламської Держави. Уже в липні 2014 року патріарх Халдейської католицької церкви Луїс Рафаель І Сако попереджав: «Цей хресний шлях нам загрожує геноцидом».

католик

Патріарх Луїс Рафаель І Сако

Прецедентом також є те, що вперше після повалення режиму Саддама Хусейна в 2003 році християни взяли до рук зброю.

Організація

Бартош Рутковський, колишній солдат, який біля двох тижнів провів серед біженців і християнської міліції в іракському Курдистані, а нині завершує створення фонду Orla Straż, який покликаний їм допомогти, пояснює: «Раніше не було такої ситуації, що сотні тисяч людей мусили втікати. Тому християнська міліція почала з’являтися тільки тоді, коли IД атакувала».

Точніше кажучи, через кілька тижнів після того, як джихадисти почали наводити свої порядки на завойованих територіях, вбиваючи або змушуючи до втечі тисячі «кафірів». «IД вигнала нас з наших домівок, взяла наші гроші, вбила наших чоловіків і жінок та відібрала нашу власність, — говорить Раян Аль-Кільді, командувач «Левами Вавилона», одним з підрозділів християнської міліції в Іраку, в інтерв’ю NBC News. — Саме тому християни вирішили боротися з терористами з IД. З Божою допомогою ми помстимося за те, що сталося з нашою громадою».

 

Старий Заповіт

Біблійний вавілонський лев

Таким чином, як пояснює Рутковський, переважна більшість християнських бійців — це біженці. «Вони мусили втікати зі своїх рідних місць, а тепер, в залежності від заможності, або орендують будинки, або живуть в домівках родичів чи друзів. За зброю вони узялися, щоби захистити своїх близьких», — додає Рутковський.

Першою вже в середині 2014 року було сформовано Dwekh Nawsha («Майбутні мученики»), яка є збройним крилом Ассирійської патріотичної партії. Досі про неї відомо дуже мало, наприклад незрозуміло, скільки бійців вона має. Навіть організація Son sof Liberty International (SOLI), яка підтримує її на волонтерських засадах, забезпечуючи дорадництво, навчання та постачання, не вдається до деталей, лише загадково вказує на своєму сайті, що найближчим часом буде наведено деталі угоди, яку вона уклала з Dwekh Nawsha.

Друге зі збройних християнських угруповань в іракському Курдистані, яке виникло під кінець 2014 року, — Загін з оборони долини Ніневії (Nineveh Plain Protection Units, NPU). На початку минулого року західні ЗМІ почали друкувати інформацію (або вірніше поголоски), яку спочатку надало ймовірно Catholic Herald, що до боротьби з ІД готові стати близько 4000 християн. 500 осіб вже пройшли навчання в тренувальних таборах організації SOLI, ще 500 готувалися до цього, і понад 3000 тисяч чекали своєї черги.

Ірак

Емблема організації Dwekh Nawsha

У той же час Американська Месопотамська організація, яка підтримує NPU, оголосила про те, що найважливішим завданням християнської міліції є «визволення решти ассірійських земель в Долині Ніневії від утисків з боку радикальних ісламістів». З іншого боку, один з іноземних добровольців Джон Майкл (наполовину британець, наполовину ассирієць) стверджував в інтерв’ю одному католицькому часопису: «Це наш останній бастіон, якщо (Долина Ніневія) впаде, то це буде кінець християнства в Іраку.

Незабаром почали формуватися чергові загони самооборони, в тому числі «Леви Вавилона» в південному Іраку, в лавах яких, за даними International Business Times, служать близько тисячі християн, а також Сухопутні війська Ніневії (Nineveh Terrain Forces, NTF) з підготовленою і озброєною сотнею солдатів із запланованих 600. Останні розміщені в селі Телескофф, неподалік від мусульманських вояків з курдської Пшемерги.

На думку Саяда Йіяда, експерта по Іраку, це чіткий сигнал до радикальних ісламістів: ми не збираємося здаватися без бою. «Ассірійці хочуть повернути свої землі, вони так само, як туркмени і язиди, повідомляють: ми маємо намір повернутися назад і ми не допустимо, щоб наші села, міста і культурний простір були зруйновані», — зазначає Йіяд в інтерв’ю американському Newsweek.

часопис

Видання Newsweek

Однак це може бути тільки видавання бажаного за дійсне. Створений західними ЗМІ образ християнської армії, яка збройно здобуває у джихадистів землі, захоплені кілька місяців тому, розмивається, якщо врахувати деякі факти.

Зіткнення з реальністю

Перш за все треба навести статистичні дані. Навіть те, що стосується найбільш потужної групи NPU. «Західні ЗМІ пишуть, що вони мають 4000 осіб під рушницею, а на місці виявляється, що навчених лише 250 осіб, і ще 360 чекають на навчання, — пояснює Рутковський. І додає, що в певному сенсі це перебільшення реальності він розуміє як з психічної, так і з тактичної точки зору. — Там існує трохи інша культура, адже давно відомо про східну звичку прикрашати дійсність. У нас це також трапляється, але не так часто, а там просто кожен додає щось від себе. З іншого боку, це зрозуміло, тому що з огляду на такі дані виділяються кошти для допомоги постраждалим».

Не краще йдуть справи з озброєнням і військовою інфраструктурою. «Ті люди, з якими я зустрічався, зброю, обмундирування, взуття купили за свої власні гроші. Найдешевший китайський карабін там коштує $700, а ціна російського оригіналу, який вважається кращим, доходить навіть до $1500», — пояснює колишній солдат.

вогнепальна зброя

Автомат Калашнікова китайського виробництва

Хоча більша частина християнської міліції має потужну підтримку: NPU, наприклад, підтримує центральний уряд в Багдаді, а за NTF стоїть Курдський регіональний уряд — на практиці християнські вояки вимушені покладатися майже виключно для себе. За оцінками Рутковського, створення 600-особового батальйону і утримання його протягом року, тобто побудова бази, проживання, харчування, навчання та озброєння солдатів — вартує близько $5 млн. У той же час NPU протягом декількох місяців свого існування отримала від іракського уряду державну підтримку в розмірі $40 000, понад третину якої поглинуло вирівнювання майданчика для військової бази і прибирання сміття.

Тільки сила

«Коли ви не знаєте про що йдеться, напевно що йдеться про гроші», — говорить старе прислів’я, і ​​Рутковський з ним згоден. Проте, на його думку, це лише частина проблеми, тобто її третина. «По-друге, ці люди потребують інструкторів, тому що одні тільки гроші не задовольнять усіх потреб, треба контролювати як і на що вони витрачаються. І третє — обладнання мусить бути досить високої якості. В одному з підрозділів солдати самі зібрали гроші і купили шолом, який мав бути кевларовим. Коли вони вистрелили в нього зі спортивної зброї, то куля пройшла навиліт. Тобто хтось виробляє підроблені шоломи і продає їх людям, які воюють на фронті», — каже Рутковський.

Близький Схід

Прапор Ассирії

Існує четверта проблема: християни, навіть якщо і здобудуть гору золота (або принаймні доларів) все одно залишаться меншістю, і, таким чином, пішаками у грі потужних геополітичних гравців: курдів, центрального уряду в Багдаді, а також Туреччини та Ірану. «Дехто бачить майбутнє Долини Ніневії і християн як частини Іракської держави, інші в рамках незалежного Курдистану», — говорить Рутковський. І пояснює, що всі посадові особи, серед яких губернатори, генерали, представники міністерств, повторюють як мантру: ми хочемо мультикультурної держави, ми захищаємо і надалі будемо захищати національні та релігійні меншини, поважатимемо права людини і меншин. «Тільки є така приказка: легко бути добрим, в той час поки ти слабкий. Проблема полягає в тому, як поведуть себе курди, якщо вони стануть окремою державою. Я дійсно сподіваюся, що їм вдасться створити таку державу, бо я зустрів серед багатьох з них чудових людей, — говорить колишній солдат і додає: — Халдейський єпископ якось сказав мені: “Ісламська держава — це поганий сон, який повинен закінчитися, а цього не вдасться зробити без застосування сили. Тільки питання в тому, що таку сила треба мати”».

 

Тарас Осадчий

 

Be the first to comment on "Християнська міліція проти Ісламської Держави"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*