Придністров’я — ще один бастіон у війні Путіна

images

Росія явно показує світові, що прагне зберегти свій вплив на постсовєтському просторі, особливо там, де російськомовні жителі становлять більшість або немалу частку населення. Поки вся увага прикута до боротьби в Україні, у сусідній Молдавії кипить інший проросійський котел. Придністровський конфлікт — один з найбільш задавнених в точках перетину інтересів на постсовєтському просторі. Молдавський сепаратистський регіон ніби чорна пляма на мапі Європи, де зіштовхуються амбіції трьох країн — Молдавії, України та Російської Федерації. Зараз тільки мимохідь згадують, що в цьому молдавському регіоні, який межує з південним заходом України, може спалахнути ще одне вогнище воєнного конфлікту.

Невизнана Придністровська Молдавська Республіка

Придністров’я — територія, яка знаходиться на лівому березі Дністра та межує з Україною. Формально воно вважається частиною Молдавії, але проголосила себе Придністровською Молдавською Республікою зі столицею в Тирасполі. Цей терен характеризується культурною різноманітністю, тому природно, що регіон не є спокійним і безпроблемним.

За переписом населення 2004 року там мешкає 533,5 тис. жителів. За національністю вони розподіляються наступним чином: молдавани — 31%, росіяни — 29%; українці — 28%; інші (гагаузи, болгари, білоруси, євреї) — 12%. Більшість жителів Придністров’я мають подвійне громадянство (придністровське і молдавське, придністровське і українське чи придністровське і російське). Ніяка національність в цьому регіоні не складає виразної більшості й переважають три офіційні мови: російська, молдавська (на основі кирилиці), українська. Де-факто, основною мовою є російська.

Історичні російські джерела стверджують, що територія на лівому березі Дністра з XVIII століття належить до царської Росії: 1793 року російський воєначальник Алєксандр Суворов заснував тут фортецю — місто Тирасполь. Тоді дана територія була заселена румунами, а по Дністрі було встановлено кордон між Російською імперією та Румунією. Пізніше цей край в різні періоди належав Молдавському князівству, Росії та Україні (Молдавська автономна республіка). Після Другої світової війни Бессарабія та Совєтське Придністров’я були об’єднані в Молдавську Совєтську Соціалістичну Республіку і Придністров’я п’ятдесят років ніколи не згадувалося як окрема адміністративна одиниця.

Після розпаду Совєтського Союзу молдавани почали висловлювати бажання об’єднатися з Румунією, а коли румунська мова була проголошена в Молдавії державною, щодо цього рішення на території Придністров’я виник спротив. Російськомовні жителі Придністров’я не захотіли ідентифікувати себе з Молдавією, і в 1990 році була проголошена незалежна Придністровська Молдавська Республіка з метою пізніше приєднатися до Росії. У 1992 році Кишинів спробував відновити контроль над Тирасполем, розпочалась громадянська війна між молдованами та придністровцями, яка забрала життя 1,5 тис. людей.

Після зіткнень між молдавськими та придністровськими збройними формуваннями у 1992 році відновити територіальну цілісність Молдавії так і не вдалося. Усі можливості домовитися звела нанівець Росія, яка втрутилася у цей конфлікт і оголосила миротворцями 14-у армію (1,5 тис. солдат), яка залишилася там ще з совєтських часів і перейшла на бік сепаратистів. До цього часу статус Придністров’я залишається неясним. Спроби отримати статус незалежної території не мали успіху, і в 2006 році було проведено референдум, на якому 97% голосів було віддано за приєднання до Російської Федерації. Його результати були визнані лише Росією.

Бідність і ностальгія за совєтським періодом

У Придністров’ї ще з совєтських часів залишились кілька невеликих металургійних, текстильних і харчових підприємств, виробляється електроенергія, але в цілому економіка агонізує. Крім того, немає можливості для експорту продукції. Молдавія, де це тільки можливо, застосовує різні експортні блокади. Крім того, регіон має величезний борг перед Росією (1,473 млрд доларів складає заборгованість російській газовій компанії «Газпром»).

Ціна товарів першої необхідності у Придністров’ї вища, ніж будь-де в Молдавії, але їх все одно не вистачає. Існує велике безробіття. Робітники, які працюють на заводах, більш ніж по півроку не отримують зарплатні. Подвійне громадянство дозволяє жителям їздити в пошуках кращого життя в Україну, Росію чи столицю Молдавії — Кишинів.

Під час погулянки по придністровській столиці — Тирасполю — може видатися, що там часи СССР не закінчилися. Місто сповнене добре нам відомою атрибутикою совєтського періоду: на будівлях майорить червоний прапор з серпом і молотом, вулиці названі іменами керівників Совєтського Союзу, на придністровському паспорті красуються серп і молот, а перед парламентом стоїть статуя засновника Совєтського Союзу Леніна.

Місцеві жителі, які пригнічені бідністю та перебувають під впливом місцевих політичних лідерів, звертають свої погляди в бік Росії, плекають надію на краще життя і з ностальгією згадують совєтські часи.

Величезне бажання стати новим Калінінградом

Придністровська Молдавська Республіка заявляє про себе як про президентську республіку, а політична система підлаштовується під відповідні інституції Російської Федерації, з огляду на імовірне приєднання. Колишній президент Придністров’я І. Смирнов відкрито висловив бажання приєднатися до Росії, а також підтвердив, що придністровська влада проведе реформи в цілях гармонізації фінансової, економічної, податкової та митної сфер, а також соціального забезпечення і освіти, Придністровської Молдавської Республіки з Російською Федерацією. Таку національну політику явно підтримує і нинішній президент Євген Шевчук.

Діяльність, яку веде Москва, розпалює сепаратистські настрої. Кремль підтримує Придністров’я, як політично, так і економічно: поставляє дешевий газ, не вимагає повернення величезного боргу. Крім дешевого газу, Придністров’ю надається також інша економічна допомога, субсидії. Але Кишинів намагається впливати на непокірний регіон різними методами: періодично блокує міжнародні телефонні дзвінки, доступ в Інтернет, скорочує залізничне й автобусне сполучення та ін. Тому не дивно, що, користуючись цією ситуацією, президент Придністров’я, у своїх публічних виступах спонукає громадян задуматися про те, що дає їм Кремль, а що — Кишинів. І голосування, і опитування показують, що стати частиною Молдавії придністровські мешканці хочуть найменше. Нині вони більш за все прагнуть здобути так званий «статус Калінінграда».

На Придністров’я чекає доля Криму?

Кремль, здається, хоче втілити в життя теорію про об’єднання слов’ян А. Солженицина або пропаговану А. Дугіним ідею «Великої Росії», яка тягнеться від Близького Сходу до Тихого океану. Згадуючи заклик А. Солженицина про об’єднання слов’ян, варто подумати про те, що в Придністров’ї велика частина населення є російськомовною, а випадок Криму довів, що такі заклики не залишаються без наслідків.
Для Росії дуже важливе посилення свого впливу як в Україні, так і в Молдавії. Росія побоюється їх вступу до НАТО і ЄС, тому що це послабить її військовий і політичний вплив в Європі. Росія формує геополітичний клин, в якому Калінінград, Придністров’я, Південна Осетія, Абхазія і Крим є відправними точками, які можуть бути використані у разі необхідності: оборони, нападу, або в поширенні економічного та політичного впливу на сусідні країни. ЄвроМайдан стимулював анексію Криму, а військові дії в Південній Осетії і Абхазії тільки доводять, що ці клини мають геополітичне значення для Росії.

Можливо, побоюючись долі України, Міністерство закордонних справ Молдавії ще в серпні 2014 року закликало Росію вивести свої війська і озброєння з невизнаної ПМР. Міністерство звернулося до Росії з проханням відвести 1 тис. 500 солдатів і тисячі тонн військових озброєнь з Придністров’я за зобов’язаннями, взятими ще у 1999 році на вищому рівні в рамках зустрічі Організації з безпеки і співробітництва в Європі.

Росія, у свою чергу, звинуватила Молдавію у спробі дестабілізувати ситуацію в регіоні. Відмовляючись вивести свої війська, Росія каже, що не знає, що робити з величезним військовим арсеналом, який залишився на території Придністров’я ще з совєтських часів. Його перевезення в Росію коштуватиме багато грошей. Кремль говорить, що він хотів захистити своє майно, тобто військовий арсенал і, запобігти його використанню іншими країнами. А війська залишилися тільки для того, щоб охороняти цей арсенал. Інша версія: російські армійські підрозділи зосталися, щоб запобігти відновленню кровопролитних сутичок між молдованами та придністровцями.

Тримаючи придністровський конфлікт в замороженому стані, Росія перешкоджає євроінтеграції Молдавії, яка б стимулювала розвиток євроатлантичних структур на східному напрямкові. Ситуація досить складна: Кишинів хоче інтегруватися в ЄС, в той час як останній не може з цим погодитися, тому що придністровський конфлікт призводить до нестабільності в регіоні. Придністров’я — дуже вигідний для Кремля козир. Все як і раніше залишається в руках Росії: вона має всі юридичні, політичні, економічні та енергетичні інструменти для сприяння у збереженні нинішнього статус-кво.

В основному сценарій скрізь схожий. Росія політично та економічно підтримує регіони, де російськомовні жителі складають більшість або значну частину. Надає їм російське громадянство і поставляє дешевий газ, розпалюючи сепаратистські настрої та обіцяючи краще майбутнє в складі Російської Федерації. Усі ці дії мають місце і на території Придністров’я.

Україна остерігається другого російського фронту в Придністров’ї

Тільки протягом 2014 року придністровська влада двічі просилася під крило Росії: реагуючи таким чином на анексію Криму, а потім у відповідь на підписання угоди про співпрацю між Молдавією та ЄС. Придністровська влада стверджує, що Придністров’я юридично не відрізняється від Криму, тому воно намагатиметься возз’єдналися з Росією за сценарієм Криму.

У квітні 2014 року придністровські депутати одноголосно прийняли звернення до Державної думи РФ, Ради Федерації і президента, в якому містилося прохання ініціювати процедуру визнання Придністров’я як суверенної незалежної держави. По декількох місяцях придністровський лідер Є. Шевчук з «офіційним» візитом він відправився в Москву, де на зустрічі з Путіним була підписана низка угод економічного співробітництва, але питання про приєднання Придністров’я до Російської було відкладене.

Шевчук прагне пояснити таку ситуацію неспокійною обстановкою в Україні. За його словами, Росія не хоче піднімати додаткову «хвилю» заради ще одного сепаратистського регіону, однак, хоча питання залишається невирішеним, придністровська влада продовжує з надією озиратися на свого рятівника Росію і, очевидно, не має наміру опускати руки.

Росія, зі свого боку, продовжує підтримувати сепаратистські настрої у Придністров’ї. У жовтні 2014 року Агентство ІТАР-ТАРС процитувало віце-прем’єра Росії Д. Рогозіна: «Не треба будувати якісь ілюзії з приводу того, чи захищатиме Росія своїх громадян <…>… Однозначно захищатиме. І не треба випробовувати наше терпіння або силу». Таким чином, Росія захищатиме своїх громадян в сепаратистському Придністровському регіоні Молдавії, якщо там спалахне воєнний конфлікт, схожий на сьогоднішню кризу в Україні.
Україна побоюється таких проросійських симпатій у свого південно-західного сусіда. Як повідомляють українські ЗМІ, навколо молдавського кордону були прокопані оборонні траншеї в 450 км довжиною, які полегшать прикордонникам та українським збройним силам виконання їх службових обов’язків. Це не виключає можливості того, що Росія наважиться відкрити ще один фронт у Придністров’ї.

Хоча в угодах, нещодавно підписаних у Мінському договорі, передбачено ряд ключових пунктів про припинення вогню, досі неясно, чи ця угода буде успішно втілена в життя. Важко передбачити, як вона впливатиме на дії придністровського сепаратистського уряду, але цілком імовірно, що після того, як вщухнуть пристрасті навколо подій на Донбасі, Придністров’я знову проситиметься до складу Російської Федерації. В іншому випадку реалізується гірший для України сценарій — відкриється другий російський фронт в Придністров’ї, на південно-західному кордоні України.

Юстина Каріняускайте
(з литовської мови переклав Роман Кухаренко)

Be the first to comment on "Придністров’я — ще один бастіон у війні Путіна"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*