Перспективи стосунків США та Китаю за президентства Трампа

КНРСША та Китай

Обраний президент Дональд Трамп — це велика загадка як з точки зору внутрішньої політики, так і зовнішньої. Це відноситься не тільки до Європи, Росії, Близького Сходу а також до усієї Азії. Останній регіон з американської перспективи особливо важливий. Тому майже всі прогнози стосуються відносин між США та дедалі сильнішим і більш напористим Китаєм, вибудовування стосунків з яким для Сполучених Штатів є дуже важливим в найближчі роки і десятиліття.

Для Дональда Трампа зовнішня політика — це нова сфера діяльності, яку він повинен швидко вивчити і зрозуміти. Не випадково зовнішня політика становила відносно незначну частину виборчої кампанії Трампа, який ніколи не давав ніяких меседжів, які б уможливили прогнозування його майбутніх кроків у сфері дипломатії та військової діяльності. Тому багато що залежить від об’єктивних обставин та президентських радників. На даний момент ми знаємо, що відповідно до переконань Трампа «Америка завжди є першою», а кожен, хто загрожуватиме інтересам Сполучених Штатів одержить адекватну відповідь. Проте все ж таки можна спробувати спрогнозувати найбільш вірогідні напрямки майбутньої азійської політики США.

США

Барак Обама

Найважливішою на даний момент складовою прийдешньої політики Трампа в Азії є оголошені політично-економічні зміни. Трамп негативно поставився до укладеного президентом Бараком Обамою Договору про транстихоокеанське співробітництво (Trans-Pacific Partnership), який на переконання колишнього очільника Білого дому повинен був зміцнити позиції США в регіоні (не тільки економічні, але також політичні).

Договір про транстихоокеанське партнерство було підписано в лютому 2016 року 12 країнами, на які в сукупності припадає 40% світової економіки, проте його досі не ратифіковано.

Критики в США називають цей документ «секретною угодою, укладеною в інтересах великого бізнесу та інших держав, яка ставить під загрозу національний суверенітет країни».

На думку Обами Договір про транстихоокеанське партнерство мав стати противагою для Всебічного регіонального економічного партнерства (Regional Comprehensive Economic Partnership, RCEP), а також був покликаний нейтралізувати плани щодо утворення зони вільної торгівлі за участю Китаю, Австралії, Південної Кореї і Японії. Здається, що Трамп розглядає транстихоокеанське співробітництво через призму економічних інтересів США: вільна торгівля означає ще більший приплив дешевих товарів з Азії, а це призведе до ліквідації більшого числа робочих місць в Сполучених Штатах, тобто свої робочі місця втратять люди, які переважно віддали свої голоси за нового президента.

тихий океан

Тихоокеанський регіон

Проте якщо б США вийшли з Договору про транстихоокеанське співробітництво, це означало б зміщення шальки терезів на користь Китаю, який стане регіональним лідером зони вільної торгівлі в рамках вищезазначеного RCEP. Це забезпечить збільшення китайського економічного, а отже і політичного, впливу, що матиме велике значення для цілого ряду країн, в тому числі для тих, які є або союзниками Вашингтону (Австралія), або дружніми до нього (В’єтнам) і стають все більш залежними від китайського капіталу. Це також відноситься до Малайзії та Філіппін, які розширюють співробітництво з Пекіном. Усе це означає, що Трамп не повинен виходити з угоди про Трансатлантичне співробітництво. Критичні заяви щодо цієї угоди можна сприймати як елемент виборчої гри, а також — відправну точку для переговорів про кращі умови.

Що стосується політики безпеки стосовно Азії, то зараз про це мало відомо, скоріше за все Дональд Трамп ще не сформував відповідної зовнішньополітичної концепції (або принаймні нічого подібного не можна стверджувати на підставі його висловлювань). Свого часу він лише заявив про те, що Японія і Південна Корея, можливо, потребуватимуть своєї власної термоядерної зброї, і що США не мусить нести всі витрати на утримання американських військових контингентів на їх території.

Тим часом азійські союзники США перебувають у невизначеності щодо майбутньої політичної та військової підтримки з боку Сполучених Штатів, яка до цього надавалася десятиліттями.

США

Дональд Трамп

На тему військової політики в Азії досі висловлювались, в основному, радники Трампа. Вони оголосили про плани щодо розширення ВМС США до 350 судів, а також — збільшення військової присутності в регіоні. Єдині конкретні заяви, які були виголошені Трампом — це обіцянка ширшого використання економічних санкцій у зовнішній політиці та політиці безпеки. Трамп заявив, зокрема, що необхідно за допомогою торговельної політики змусити Китай піти зі спірного району Південно-Китайського моря, а також в той самий спосіб переконати Пекін відмовитися від підтримки Північної Кореї. Він також заявив про збереження політичного і військового союзу з Південною Кореєю і Японією, а це, ймовірно, означає, що не слід очікувати різких змін в цьому важливому напрямку американської політики.

Оскільки плани побудови Пекіном штучних островів у Південно-Китайському морі можуть викликати найсерйознішу за останні десятиліття кризу в американсько-китайських стосунках, розповімо про це докладніше.

Схоже, що погрози МЗС Китаю про захист «суверенних прав» на острови в Південно-Китайському морі можуть спровокувати більш жорсткий курс Вашингтону стосовно Пекіну.

Китай

Пекін

Нещодавно офіційний представник Білого дому Шон Спайсер повідомив, що якщо територія, на якій розташовані острови, знаходиться в міжнародних водах, то США захищатимуть їх від поглинання КНР. Коментар Спайсера відноситься до заяви нового держсекретаря Рекса Тіллерсона, яка прозвучала на слуханнях в комітеті Сенату.

«Ми повинні послати чіткий сигнал Китаю, що, по-перше, будівництво островів закінчується, а по-друге, що не буде дозволу на отримання до них доступу», — зазначив держсекретар США Рекс Тіллерсон.

Тіллерсон, котрого запитали в який спосіб Сполучені Штати змусять уряд в Пекіні припинити будівництво штучних островів, не дав однозначної відповіді.

Обмеження доступу до китайських островів мало б змусити Китай поважати минулорічне рішення Арбітражного суду в Гаазі в справі претензій Пекіну на площу, яка охоплює майже всю територію Південно-Китайського моря. У липні суд розглядав позов Філіппін, і вирішив, що Китай не має історичних прав на ресурси, розташовані в цьому регіоні. Однак КНР не визнає рішення суду.

держсекретар

Рекс Тіллерсон

Крім того, на думку суддів, Китай порушив суверенне право Філіппін в своїй винятковій економічній зоні, в числі іншого перешкоджаючи рибальству і пошуку нафти через вищезазначене будівництво штучних островів в цьому районі. Варто відзначити, що на сформованих островах Китай розгортає системи озброєння та інфраструктуру для ВПС.

У статті для Foreign Policy Білл Хайтон з Chatam House стверджує, що будь-яка блокада штучних островів дозволить іншим країнам регіону використовувати ресурси Південно-Китайського моря, чому дотепер перешкоджав Китай. Хайтон вважає, що, з іншого боку, дії США можуть призвести до конфлікту з Китаєм, в якому не братимуть участі регіональні союзники США через побоювання щодо можливої конфронтації з Піднебесною.

Цілком можливо, однак, що заяви Тіллерсона відносяться до питання про будівництво військової бази Китаю на мілині Скарборо. США поінформувати Пекін, що вони готові до фізичного стримування будь-яких спроб будівництва інфраструктури. Для підтвердження цієї інформації США розмістили в цьому районі літаки і кораблі військово-повітряних сил.

чиновниця

Хуа Чуньїн

«США не є стороною в суперечці про Південно-Китайському морі», — сказала прес-секретар китайського МЗС Хуа Чуньїн. Під час прес-конференції Хуа також зазначив, що «незалежно від змін, що відбуваються в інших країнах, рішення Китаю захищати свій суверенітет і права в Південно-Китайському морі не зміниться. У гострішому тоні слова Рекса Тіллерсона прокоментувала китайська щоденна газета Global Times, яка рекомендує, щоб секретар держави «навчився стратегії ядерних держав, якщо він хоче змусити велику ядерну державу віддати свою власну територію».

Позицію американської адміністрації наведено у заяві, зробленій президентом Дональдом Трампом, який розкритикував Китай за будівництво «величезної фортеці» у Південно-Китайському морі, а також оголосив про посилення економічної політики щодо Піднебесної.

Тому не підлягає сумніву, що відносини з Китаєм будуть найважливішими для Сполучених Штатів також і під час президентської каденції Дональда Трампа.

Таким чином за останні роки Китай пройшов шлях від стратегічного партнера (часи Білла Клінтона) через стратегічного конкурента (епоха Джорджа Буша-молодшого) до стратегічного супротивника (президентство Барака Обами). На даний момент ми знаємо тільки, що Трамп оголосив про надання Китаю статусу валютного маніпулятора. Він обіцяв зробити це протягом перших ста днів свого президентства. По-друге, Трамп пообіцяв запровадити 45%-й тариф на імпортовані китайські товари, що узгоджується з його жорсткою риторикою, але це може призвести до серйозних проблем. Велика частина американського виробництва знаходиться в Китаї, який в даному випадку може вдатися до економічної війни, а це вдарить як по Сполучених Штатах, так і по американських союзниках — в Європі та Азії. Викликана цим економічна криза означатиме спад в США, і, отже, зменшення надходження коштів на підтримку збройних сил, в тому числі військових контингентів — принаймні у Центральній і Східній Європі.

фортифікація

Великий китайський мур

Проте здається, що до такого сценарію в кінцевому рахунку не дійде, бо економіка США являє собою симбіоз з китайською. Економічна війна матиме згубні наслідки для обох сторін. Підкреслення важливості економічних, а не військових інструментів дозволяє припустити, що Трамп у політиці щодо КНР керуватиметься прагматичними розрахунками. Трамп дав зрозуміти, що він піклується про хороші відносини з Пекіном, незважаючи на свої іноді різкі висловлювання проти Китаю, які були призначені для внутрішніх виборців, незадоволених ситуацією на ринку праці США.

Виборча кампанія завжди має свої власні правила: Дональд Трамп — перш ніж він став головою Білого дому — оголосив про відмову від деяких зі своїх обіцянок, у тому числі повністю скасувати Obamacare або примусити Мексику заплатити за будівництво прикордонного муру.

Те ж саме відноситься і до оголошеної жорсткої політики по відношенню до Китаю. Уілбур Росс, один з радників Трампа, відкрито визнав в інтерв’ю для Yahoo Finance, що заяву про 45%-й тариф неправильно зрозуміли, і Трамп мав на увазі тільки те, що за певних умов Сполучені Штати можуть розглядати впровадження такого тарифу як загрозу для Китаю. З політичної точки зору це доказ прагматизму Трампа, який у своїй зовнішній політиці, ймовірно, керуватиметься в першу чергу економічними інтересами, і менше військовими або ідеологічними. Такі питання, як права людини або демократія, ймовірно, не будуть настільки істотними, щоб визначати поведінку нового президента. Адже історично склалося, що Китай значно краще знаходив спільну мову з президентами-республіканцями, аніж з президентами-демократами. Тож не випадково, що китайські фахівці вважали ліпшим для себе варіантом обрання Дональда Трампа, а не Гілларі Клінтон.

гроші

Yahoo Finance

До того ж особисті погляди американських президентів часто нейтралізуються цілою низкою консультантів, лобістів та експертів, які переконують лідера країни, що багато з того, що він прагне втілити в життя, просто неможливо зробити. Досить згадати, що Джордж Буш-молодший під час виборчої кампанії проголошував одну зовнішню політику і політику безпеки, а під час свого перебування на посаді проводив іншу.

Показово, що незабаром після перемоги на виборах Дональд Трамп розмовляв по телефону з Сі Цзіньпіном, нинішнім президентом Китаю. Під час телефонного спілкування йшлося про активізацію співпраці та зміцнення відносин. Таким чином, скоріш за все не слід очікувати (принаймні на початку президентства Трампа) ніяких воєнних провокацій і демонстрації сили з боку Китаю, які б могли зіпсувати стосунки з новим господарем Білого дому.

Тарас Осадчий

Be the first to comment on "Перспективи стосунків США та Китаю за президентства Трампа"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*