Перспективи розвитку аграрної галузі в світі та Україні: через загрози до нових можливостей

СоняхиСоняхи

Донедавна у світових ЗМІ чимало говорилося та писалося про зростання населення у світі та нестачу продовольства. Проте актуальність цієї проблеми починає зменшуватися. Зростання людського населення сповільнюється, і в майбутньому продовольства не тільки вистачатиме, але спостерігатиметься його перевиробництво.

Що впливає на ціни?

Грошова вартість продуктів харчування визначається багатьма чинниками. Кожна країна має своє: податкове середовище, державне регулювання, конкуренцію, об’єми та різноманітність продуктів харчування, що виробляються. На короткострокове коливання цін на продукти харчування впливають зовнішні чинники: розмір врожаю, стихійні лиха, валютні курси, війни, зміни цін на нафту. Проте, за даними Організації економічного співробітництва та розвитку, в довгостроковій перспективі основними ціновими факторами є два: зростання чисельності населення і його купівельної спроможності. Третій фактор, який також має важливе значення і вважається неминучим — зростання продуктивності сільського господарства.

В окремих країнах, з огляду на місцеву ситуацію, можна побачити коливання цін, але в цілому ціни на продукти харчування, за винятком інфляції, у світі не зростають вже біля 7 років. Тільки 2016 року Продовольча та сільськогосподарська організація ООН відзначила незначне зростання цін на продовольство, як очікувалось ще з квітня 2009 року.

ООН

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН

Загальні глобальні тенденції цін зовсім не означають, що продовольство на всій планеті коштує однаково. Наприклад, у Сінгапурі — найдорожчому місті в світі — ціни на продукти зовсім інші, ніж в Україні або на ринку Акра (Гана, Африка), але зростання світових цін вплине і на Сінгапур, і на Україну, і на Акру.

Врожаї зростуть на 80%

Канадський фінансовий радник міністра економічного розвитку Домінік Бертон стверджує, що нішою Канади в світовій економіці буде сільське господарство, тому необхідно швидко запроваджувати інновації. Будучи п’ятим за величиною в світі експортером сільськогосподарської продукції, Канада пережила технологічну революцію. Нині для поліпшення землеробства використовуються безпілотні літальні апарати, космічні супутники, роботи, мобільний і GPS-зв’язок. Високі технології гарантують, що кожна рослина отримуватиме збалансовану кількість води і мінеральних добрив, а окремі сорти, адаптовані до зростання в сухому, холодному чи каменистому ґрунті, дадуть найвищий урожай. Канада не єдина така передова держава. Нині надсучасні сільськогосподарські технології застосовують в Австралії, США, Новій Зеландії та деяких країнах ЄС.

Міжнародні організації — Організація економічного співробітництва та розвитку і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН — прогнозують, що зростання продуктивності дозволить збільшити нинішні врожаї на 80%. Разом з появою нових видів рослин і тварин, сільськогосподарські угіддя поширюватимуться на більші площі в Африці і Латинській Америці. А в розвинених країнах обсяги врожаїв збільшуватимуться за рахунок розвитку високих технологій. Цього буде достатньо, щоб задовольнити зростаючий попит на продукти харчування.

Америка

Латинська Америка

Зростання населення на планеті уповільнюється

Вирішальною ознакою того, що ціни на продовольство можуть йти догори навіть при збільшенні продуктивності є кількість населення Землі. Їжа є основним джерелом життя, тому люди просто не можуть від неї відмовитися. А динаміка зростання або скорочення населення має важливе значення для прогнозування майбутніх цін на продукти харчування. За оцінками ООН, 2024 року на Землі мешкатиме 8 млрд людей, 2038 року – 9 млрд і 2056 року – 10 млрд. Зараз набагато більше консервативних прогнозів, ніж в 1960 році.

Населення світу на даний час зростає не тому, що жінки статистично народжують багато дітей, а тому, що велика частина суспільства перебуває в репродуктивному віці. У таких країнах, як Нігер, Сомалі, Малі та Чад жінки, в середньому, народжують більше шести дітей, але це виняток. Навіть в цих країнах число народжень на одну жінку з кожним поколінням стрімко зменшується. Велика частина жінок в світі а даний час народжує в середньому 1-3 дітей протягом життя. Як тільки поліпшуються умови життя, сім’ї воліють мати менше дітей, і більше часу та ресурсів витрачають для власних потреб. Щороку збільшується число регіонів світу, де населення починає скорочуватися.

Темпи зростання населення в порівнянні з 1965-1970 роками вже впали в два рази і продовжують знижуватися. Таким чином, вже зараз можна передбачити, коли людство досягне максимальної кількості населення і почне скорочуватися.

Сомалі

Сомалі

Надлишок продуктів харчування і брак продовольства

Інший фактор, який впливає на вартість продуктів харчування — це купівельна спроможність людей. Населення планети зростає, але нерівномірно. Кількість населення в найбагатших регіонах світу: в Європі, Північній Америці, Японії або Океанії і в майбутньому залишатиметься такою ж або збільшуватиметься дуже повільно, а найвище зростання чисельності населення очікується в Африці і Азії. До 2050 року в Африці з’являться 1,5 млрд нових жителів, а в Азії — 900 млн. Економіка цих частин світу зростатиме, але малоймовірно, що в найближчі кілька десятиліть вони досягнуть рівня добробуту європейських або американських країн. Таким чином, жителі країн, що розвиваються не можуть купити так багато і таких різних продуктів харчування, як населення багатих держав, що є важливою обставиною для виробників продуктів харчування.

Навіть якщо продуктів харчування і в майбутньому буде досить, а ціни не зростатимуть, все одно залишиться проблема голоду.

Біля 20% мешканців нашої планети не доїдають. Саме в таких бідних регіонах, як арабські країни і Африка на південь від Сахари населення зростає найшвидше. Ці регіони характеризуються складними природними та соціально-політичними умовами: висока температура, відсутність води, пустелі, низький рівень грамотності, ісламський радикалізм (а через це поширюється політична нестабільність), корумпованість держорганів, через що там важко стимулювати економіку і залучати інвестиції. Арабські країни, крім того, дуже залежать від експорту нафти. Якщо на неї знизяться ціни, уряди цих країн стикнуться з серйозними проблемами. Ціни на продукти харчування на даний час занадто високі для великої частини арабів, тому уряди країн Північної Африки і Перської затоки витрачають біля 5,8% ВВП у вигляді субсидій, щоб продукти харчування були дешевшими. Таким чином населення бідних країн продовжує розглядати еміграцію в Європу як один з основних способів поліпшення свого матеріального становища.

міграція

Нелегальна міграція до Європи

Аграрне питання в Україні

На сільськогосподарські угіддя припадає 69,1% території нашої країни. Більше половини посівів займають зернові культури, такі як пшениця, кукурудза, рис, жито, овес, ячмінь, просо, гречка. Річний збір зернових оцінюється в 30,0 млн т. Але спеціалізація рослинництва України визначається технічними культурами — цукровим буряком, соняшником. Розвинене садівництво, овочівництво, баштанництво, виноградарство. В Україні поширені ефіроолійні культури — троянди, лаванда, шавлія і т. д.

Тваринництво не грає великої ролі, характеризується малою продуктивністю і низькою якістю стада. Найбільше значення має молочно-м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво, особливо розведення водоплавних птахів. Поголів’я стада великої рогатої худоби і свиней постійно скорочується, а поголів’я птахів і овець збільшується.

Нещодавно було продовжено до 2018 року мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення: Верховна Рада практично конституційною більшістю, 297 голосами, підтримала це рішення.

МВФ

МВФ: відсотки та кредити

Загалом питання мораторію на продаж землі — одне з найболючіших в Україні. Усі роки незалежності в суспільство наполегливо впроваджується думка про необхідність розпродажу українських чорноземів, що справжній господарник — це поміщик і бажано іноземець, а прості селяни будуть щасливі продати йому за безцінь свої паї, а потім ходити на панщину. А ті, хто так не думає — антиєвропейці та навіжені комуністи!

До того ж до скасування мораторію постійно підганяє МВФ, погрожуючи перекрити кредитування, яке залишається важливим джерелом грошових надходжень через небажання владних бариг будувати ефективну економіку замість корупційно-офшорної дірки.

«Цей мораторій — шкідлива річ. Відсутність ринку землі істотно стримує розвиток як аграрного бізнесу, так і взагалі припливу інвестицій. Це рішення буде коштувати Україні кілька відсотків ВВП і мільярдів доларів інвестицій», — лякає обивателя Сергій Фурса з інвестиційної компанії Dragon Capital.

Проте власник агрохолдингу «Агрос-Віста», свободівець Олександр Мирний вважає, що головним гравцем на ринку землі має бути держава. «Зараз користуватися землями за безкоштовно не може ніхто, в тому числі — агрохолдинги. Я інвестую в землю понад 20 років, мене не стримує те, що я вкладаю кошти в орендовану, а не свою власну», — каже Мирний. Він вважає, якщо хтось хоче продати землю, її повинен викупити Державний земельний банк і далі передати в оренду.

Олександр Мирний

Олександр Мирний

«У Британії більше 80% земель належить Британській Короні, тобто державі. І ніхто в істериці не б’ється, що там фактично ринку землі не існує. Китай в Африці скупив уже більше трьох мільйонів гектарів землі», — говорить бізнесмен. Він переконаний: лобісти відкритого ринку сільгоспземель відстоюють інтереси країн, які хочуть скупити українські ресурси, і лише прикриваються темами інвестицій і створення нових робочих місць.

Україна має в своєму розпорядженні 30% усього світового чорнозему, і це надзвичайно позитивна відправна точка. Тобто сільське господарство приречене бути одним з ключових чинників української економіки. Усе, що пов’язане із сільськогосподарською галуззю — переробка, торгівля, постачання сировини — має величезний потенціал. Молочна промисловість все ще має дуже високі виробничі можливості. Зерна може вироблятися більше, ніж на даний час. За виробництвом соняшнику Україна вже займає перше місце в світі.

Проте нині серйозною проблемою для дрібних селянських господарств є доступність кредитів. Лише деякі банки готові кредитувати дрібних фермерів. Ця ситуація в Україні не є унікальною; з даною проблемою стикаються дрібні селянські господарства в багатьох країнах.

Поряд з цим, існує проблема нерозвиненої інфраструктури: відсутність складських приміщень і ринкової бази дійсно не дозволяє дрібним виробникам конкурувати на зовнішніх ринках.

міністерство

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Ще однією перешкодою є необхідність відповідати стандартам якості та безпеки продовольчої продукції, що йде на експорт, наприклад до Європейського Союзу.

Позитивним моментом є те, що Міністерство аграрної політики і продовольства України почало приділяти увагу розвитку дрібних фермерських господарств. У минулому підтримка надавалася великому агропромисловому виробництву, але зараз відбувається зміна пріоритетів.

Таким чином, щоб зберегти конкурентоспроможність і забезпечувати сталий розвиток, Україна потребує не розпродажу своїх воістину безцінних земель, а конкретних дій, направлених на підвищення ефективності сільського господарства в цілому, серед яких — розвиток відповідної інфраструктури, проведення досліджень і розробок, організація системи навчання фермерів, поліпшення виробництва насіння, а також розробка державної політики, яка стимулюватиме розвиток сільського господарства.

Олесь Рахманний

 

Be the first to comment on "Перспективи розвитку аграрної галузі в світі та Україні: через загрози до нових можливостей"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*