Ослаблена Росія стане сателітом Китаю? Чотири прогнози на 2030 рік

«Друзі»«Друзі»

Як буде виглядати Росія після відходу Путіна від влади, запланованого на 2024 рік? Даному питанню присвячено останній звіт Фонду «Вільна Росія». Про цей документ пише оглядач Bloomberg Леонід Бершидський.

Від часу анексії Криму в 2014 році Росія Путіна була, принаймні ззовні, одним з найбільш стабільніших і передбачуваних режимів у світі — напористий авторитарний уряд використовував суміш репресій та дозволів. Тому закономірно, що нині деякі з провідних аналітичних центрів замислюються над тим, як виглядатиме Росія після відходу Путіна від влади, який був запланований на 2024 рік. Нинішня ситуація видається занадто депресивною для точного аналізу.

Мозковий центр з Вашингтону Фонд «Вільна Росія», який очолює колишній помічник державного секретаря США Девід Креймер, нещодавно опублікував доповідь на 170 сторінок про майбутнє Росії в 2030 році. Серед її авторів були одні з найбільш проникливих антипутінських коментаторів: політолог Александр Морозов, експерт з питань ЗМІ Васілій Гавот, економісти Владімір Мілов і Владислав Іноземцев, соціальний антрополог Денис Соколов і експерт з енергетики Ія Заславський.

Девід Креймер

Девід Креймер

Незважаючи на те, що доповідь не намагається маскувати відмінності в думках основних авторів, є певна узгодженість щодо ключових точок напруги, які можуть з’явитися в Росії найближчим часом. Ось вони:

  1. Росія збереже залежність від експорту енергоносіїв

Незважаючи на постійні розмови, які точаться в Росії щодо зменшення залежності від експорту газу та нафти, продаж цих енергоносіїв за кордоном у 2017 році забезпечував 40% доходів бюджету. У 2000 році ця цифра була набагато менше, а саме 25%. Тим не менше, сировинно-експортна модель буде піддаватися випробуванню на затребуваність у зв’язку з поширенням електричних автомобілів, посиленням конкуренції на світовому газовому ринку та зниженням попиту на вугілля, яке є третьою за об’ємами експортною сировиною Росії. Ніхто з авторів звіту не розраховує на подолання залежності від експорту сировини, але до 2024 року ніхто не прогнозує енергетичної кризи. Проте якщо ціна на нафту опуститься нижче $30 за барель і утримаються якийсь проміжок часу, то невдовзі західні санкції можуть стати занадто обтяжливими для будь-якого наступника Путіна.

  1. Росія дедалі відчутніше зближуватиметься з Китаєм

Альянс між Москвою і Пекіном буде посилюватися. Росія продаватиме КНР природні ресурси, а Китай Росії — промислові товари. Військове співробітництво між обома країнами посилюватиметься в ім’я суперництва з США. За найбільш імовірним сценарієм, про який можна прочитати в доповіді, Росія стане сателітом Китаю, зміцнюючи таким чином військову потугу КНР і підпорядковуючи свій ринок Пекіну. І західні санкції, і американська конфронтація з Китаєм роблять цей сценарій все більш імовірним, незважаючи на те, що він не дуже популярний в Росії.

Брати

Брати

  1. Росія уникатиме вартісних військових інтервенцій, але не випустить з поля зору Білорусь та Казахстан

Ніхто з авторів доповіді не сподівається, що Росія здійснюватиме якісь військові кроки проти країн Балтії, але Білорусь може бути привабливою і вигідною метою з точки зору внутрішньої політики Москви, особливо якщо Путін захоче залишитися при владі. Незважаючи на це, повільна зміна керівництва в Казахстані також становить загрозу. Якщо сусідні країни вирішать мати більш тісні зв’язки з Китаєм і Туреччиною, то Росія буде позбавлена ​​своїх буферів безпеки. Тому автори доповіді вважають, що Білорусь та Казахстан є найбільш імовірними цілями Москви, і ці країни остерігаються військової потуги Росії. Проте нещодавні перемоги в Україні або в Сирії були здобуті в боротьбі зі слабкими опонентами. Тим часом, російська армія залишається недостатньо фінансованою, і будь-який її програш потягне за собою великі іміджеві втрати для Москви.

  1. Не буде ніякого бунту еліт

У цьому пункті розбіжність між авторами звіту є найбільшою. Деякі з них очікують на зростання недовіри з боку регіонів до Москви, інші є песимістичнішими, оскільки російський істеблішмент — від бізнесового до військового — більше зацікавлений у збереженні статус-кво, ніж у змінах. У країні, де в 2004 році приватні компанії формували 70% ВВП, а зараз 70% ВВП вже припадає на державні компанії, усі стимули та загрози надходять з централізованого джерела. Ніхто з авторів доповіді не очікує, що західні санкції викличуть якісь розбіжності між російськими елітами та спровокують бунт проти Путіна, оскільки його режим захищений від державних переворотів завдяки контролю над військовим апаратом, що здійснюється людьми президента.

Доповідь показує зрілу, стабільну систему, спрямовану на наступність керівництва, коли Путін залишить свою посаду. Для Заходу найкращим сценарієм було б, якби авторитарна і централізована Росія вирішила зменшити свій натиск, спрямований назовні та відмовитися від своїх дій на Донбасі, а також від спроб дестабілізувати Захід через пропаганду і диверсії в кіберпросторі.

Пропаганда Кремля

Пропаганда Кремля

На раціональному рівні я згоден з авторами доповіді. Путін настільки змінив Росію, що сьогодні вона вже незрозуміла для того, хто жив там у бурхливих 90-х. Його постійна наполеглива праця, спрямована на зміну режиму, призвела до створення негнучкої, закостенілої системи, однаково пов’язаною страхом та корупцією. І хоча нинішня система не схильна до покращення відносин з США, наступник Путіна повинен буде піти на деякі поступки. Поте навіть такий розвиток не буде означати серйозних змін для самої Росії.

Однак на трохи менш раціональному рівні я не вважаю, що пересічні росіяни будуть переможеними до такої великої міри. Правда, нинішні протести на місцевому рівні, наприклад проти будівництва церкви в громадському парку чи проти створення гігантського сміттєзвалища поруч із місцем проживання, важко сприйняти як провісника революції. Тим не менш кожен, хто бачив в останні дні СССР росіян-бунтарів, все одно не може не відчути жорстку, безстрашну енергію протестів. Враховуючи нездатність режиму помітно поліпшити умови життя людей та зростання деградації природного середовища, неможливо виключити швидкого вибуху невдоволення в російських містах у середньостроковій перспективі — незалежно від того, чи при владі буде Путін, чи хтось інший. Такому сценарію варто приділити більше уваги, а в доповіді Фонду «Вільна Росія» про це написано небагато.

Якби вищезазначений сценарій був реалізований, жоден з поточних геополітичних розрахунків не був би точним.

Леонід Бершидський

Be the first to comment on "Ослаблена Росія стане сателітом Китаю? Чотири прогнози на 2030 рік"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*