На церковному фронті російсько-української війни

Храм Московського патріархату при Військовій академії в м. ОдесіХрам Московського патріархату при Військовій академії в м. Одесі

Здається, що нині вже ніхто з притомних людей, як в нас, так і за кордоном, не сумнівається в тому, що між Україною та Росією точиться гібридна війна, спричинена неприхованою агресією останньої проти нашої держави. По суті керівництво України визнало цей незаперечний факт після того, як, згідно з рішенням РНБО, 30 квітня 2018 року на території Донецької та Луганської областей України було завершено Антитерористичну операцію (АТО) та, за словами Президента України, розпочато «військову операцію під керівництвом ЗСУ для забезпечення захисту територіальної цілісності, суверенітету і незалежності нашої держави».

 

Проте оскільки Кремль веде проти України саме гібридну війну, то вона точиться не лише на фронті. Ворог використовує усі можливості для розхитування внутрішньополітичної ситуації, розшматування нашої держави. Розігрується карта з національними меншинами, яких російська агентура намагається переконати в тому, що вони зазнають національного гноблення, дарма що українське законодавство щодо забезпечення прав нацменшин є одним з найліберальніших у Європі. Потужна російська пропагандистська машина невпинно віщає на Україну та на Захід, намагаючись накинути викривлене сприйняття дійсності: обілити агресивну політику Кремля, його гібридну війну проти України, а раніше проти Грузії, ще раніше проти Молдови, в результаті якої було відторгнуто частини територій цих країн.

 

Проте одну з найбільших небезпек на даному етапі становить церковний фронт, який Кремль вже давно відкрив проти України. Використовуючи релігійну свободу, яку забезпечує українське законодавство, та віротерпимість українців, Кремль перетворив структури РПЦ в Україні (які виступають під псевдонімом УПЦ МП) практично в українську філію ФСБ, яка за релігійними лаштунками займається діяльністю, котра, м’яко кажучи, не зовсім сумісна з цілями, які декларуються російськими церковними ієрархами в Україні. Серед них можна назвати системну пропаганду «руского міра» з вербовкою його адептів, розповсюдження брехливих і провокаційних чуток, паплюження вояків ЗСУ, які протистоять російській агресії на Донбасі і навіть відмова відспівувати загиблих солдатів, що викликає особливе обурення в українському суспільстві. Причому це лише верхівка айсберга. Не можна виключати і підготовку до різного роду силових сценаріїв, які розробляються у Москві. У цьому контексті ще одним напрямком можна назвати спроби з боку РПЦ (УПЦ МП) чинити вплив на українські військові та правоохоронні структури.

 

Ось один з нещодавніх прикладів. Одеська міська організація ВО «Свобода» звернулась до вищого військового керівництва України в особі Верховного Головнокомандувача – Президента України Петра Порошенка та міністра оборони України Степана Полторака, аргументувавши необхідність припинити безпідставну діяльність храмів УПЦ МП на території Військової академії в м. Одесі та військово-медичного клінічного центру Південного регіону в м. Одесі.

 

Далі за текстом: «Повідомляємо Вам, що до нашої організації в м. Одесі останнім часом неодноразово зверталися як цивільні мешканці міста Одеса, так і деякі курсанти і офіцери-викладачі Військової академії в м. Одесі щодо необхідності привернути увагу суспільства та влади до функціонування і діяльності храмів Української православної церкви Московського Патріархату на території Військової академії в м. Одесі (вул. Фонтанська дорога, 10) та Військово-клінічного медичного центру Південного регіону (вул. Пироговська, 2/2).

 

За інформацією заявників, священнослужителі храмів УПЦ МП на території згаданих стратегічних об’єктів займаються неприхованою антидержавною пропагандою на користь держави-агресора серед прихожан цих храмів: офіцерів, прапорщиків, сержантів та курсантів Військової академії і військовослужбовців, які знаходяться на лікуванні та реабілітації у військово-клінічному медичному центрі Одеси, в т. ч. поранених бійців АТО.

 

Крім того, за інформацією з власних джерел, варто наголосити на наступних моментах. На сьогодні фактично відсутні правові підстави для знаходження на території Військової академії в м. Одесі храму Кирила та Мефодія Одеської єпархії УПЦ МП. Будь-які договори оренди приміщення під згаданий храм УПЦ МП відсутні. На територію Військової академії в м. Одесі, що в принципі є режимним об’єктом, мають доступ будь-які цивільні особи, які проходять туди під виглядом прихожан храму УПЦ МП, що теоретично надає їм можливість збору необхідної інформації стосовно Військової академії в м. Одесі чи інших дій на користь спецслужб країни-агресора.

 

Настоятелем храму Кирила і Мефодія на сьогодні є протоієрей Сергій Дмітрієв (отець Сєргій), який також є головою Єпархіального відділу по взаємодії з військовими формуваннями та правоохоронними органами, в минулому полковник, совєтський ветеран війни в Афганістані, який є доволі прихильним до совєтського минулого та агресивного «руского міра» сучасної РФ.

 

Також варто зауважити, що 25 травня 2013 року, фактично за рік до війни, в Одесі відбулася зустріч деяких одіозних депутатів Держдуми РФ з певними депутатами Верховної Ради України, керівником депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Російською Федерацією Сергієм Ківаловим, митрополитом Одеським та Ізмаїльським Агафангелом та іншими представниками Одеської єпархії УПЦ МП. Делегація в повному складі тоді відвідала і Військову академію в м. Одесі. Деякі священнослужителі Одеської єпархії УПЦ МП в подальшому були причетні до антидержавного заколоту в квітні-травні 2014 року, апогеєм якого стало 2 травня 2014 року.

 

У 2013 році, за деякою інформацією, на території Військової академії в м. Одесі, очевидно за духовної підтримки священнослужителів УПЦ МП, відбувалися заходи: марафон пам’яті «За Одєссу» під патронатом Россотруднічєства та вишколи так званого «Одеського козацько-кадетського корпуса», очільники якого в 2014 році також були причетні до антидержавного заколоту в Одесі і наразі знаходяться під слідством або ж відбувають покарання.

 

Враховуючи вищевикладену інформацію, ситуацію в країні, агресію РФ проти України та загалом прихильне ставлення УПЦ МП до цієї агресії, просимо Вас перевірити цю інформацію та в разі її підтвердження вжити всіх можливих заходів щодо подальшого унеможливлення функціонування згаданих храмів УПЦ МП на території Військової академії в м. Одесі та Військово-клінічного медичного центру Південного регіону».

 

Останні чотири роки серед українського суспільства періодично постає питання: чому на українській землі досі існує московська церква, яка в Україні має назву УПЦ МП або УПЦ? чому кількість храмів МП щороку стрімко збільшується? чому ця повзуча експансія взагалі триває? Ні для кого не є таємницею, що багато з цих храмів будуються та існують без будь-яких дозвільних документів. Вони повсюди: в кожному скверику, в лікарнях, на кладовищах, при військових шпиталях та навчальних закладах і це незважаючи на те, що п’ятий рік продовжується війна; незважаючи на те, що московська церква цю війну не визнає і трактує як громадянську. Звичайно це не дивно, бо для них немає держави Україна і їхній Бог не розуміє української мови, а українці та росіяни на «канонічний» погляд взагалі один народ. Тому те, що офіцери та курсанти Військової академії в м. Одесі досі перебувають під впливом Московського патріархату та отримують «благословєніє» з рук російського ієрарха Агафангела і йому подібних — величезна ганьба для сучасної української влади.

 

Сергій Солтасюк

 

Be the first to comment on "На церковному фронті російсько-української війни"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*