За останні 25 років відносини з Україною не були настільки поганими. Як вирватися з цього маразму?

КозакиКозаки

Польща перестала бути адвокатом України в Європейському Союзі, а її менторський тон вже не робить враження у Києві. Проте й Україні стає важко переконувати Варшаву та Європу в тому, що вона є країною, яка «захищає Захід від Росії». Стара стратегія у взаємних стосунках вже застаріла. Чи є ідеї для нової?

Вперше за чверть століття у відносинах між Варшавою і Києвом утворилася ідеологічна порожнеча: бракує довгострокових пріоритетів, які могли б поліпшити відносини між державами. «Закінчився певний етап і з’явився вакуум», — зауважила екс-посол Польщі в Росії Катажина Пелчинська-Наленч в ході дебатів, які відбулися в рамках Фундації Баторія на тему польсько-українських відносин.

Для того, щоб кордон, який до недавнього часу розглядався як брама до Європейського Союзу, не став муром, що розділяє Європу на дві частини, Пелчинська-Наленч та вісімнадцять експертів з обох країн сіли за спільний стіл переговорів. З ініціативи Фундації Баторія та Фонду «Відродження» вони створили Групу польсько-українського діалогу, мета якої полягає в діагностиці проблем у взаєминах та написанні спільної стратегії, яка б містила ідеї на майбутнє.

Катажина Пелчинська-Наленч

Катажина Пелчинська-Наленч

Що вийшло? По-перше, Польща і Україна дедалі частіше віддаляються одна від одної, а по-друге, всі пропозиції про нормалізацію відносин розбиваються об історичні «підводні камені». «Мені дуже денервує банальність формулювання, що Польща одного разу була першою, хто визнав незалежність України. Це має бути якимсь рішенням? Ми чудово знаємо, що це не так», — зазначив Ян Малицький, директор кафедри Східноєвропейських досліджень Варшавського університету.

З іншого боку, нас настільки багато пов’язує, що ми могли б одержати великі переваги від поглибленої співпраці. Так що ж пішло не так за останні роки?

Стратегічний маразм

Після розпаду СССР Польща вважала себе місіонером, який несе на Схід європейську цивілізацію. Вона підтримувала революцію в Україні, виконувала роль адвоката Києва в Європейському Союзі, але в той же час повчала сусіда менторським тоном. До недавнього часу Україна також бачила в Польщі гідний наслідування взірець політичної трансформації і йшла з нами під руку на Захід.

СССР розпався в 1991 році

СССР розпався в 1991 році

Однак незабаром з’ясувалося, що польське лобіювання для України в Євросоюзі нічого не дає, оскільки спільнота сама бореться з кризою і найближчим часом не має наміру розширюватися. Крім того, Варшава втратила довіру. Як країна, котра знаходиться «на ножах» з Брюсселем і заперечує власні перетворення, може здобути щось для України в Європейському Союзі? Зрештою після того, як російські війська увійшли до Донбасу, Захід сам зацікавився Києвом і почав комунікувати з ним над головами польських політиків.

Ще однією проблемою, яка виникла у взаємних стосунках за останні роки, було посилення радикальних настроїв з обох сторін. Додатково на це наклалася хвиля еміграції з України, яка наштовхується на дедалі більшу нехіть з боку поляків. Це спритно використовує російська пропаганда, яка вбиває клин між обома народами. Як зазначив експерт з українських справ і співавтор доповіді Адам Бальсер, в Інтернеті з’являється щоразу більше антиукраїнських повідомлень та лунає мова ненависті, що сильно впливає на молодих поляків. Такий стан справ є результатом не стільки загальних настроїв у суспільстві, скільки надмірного представлення у Мережі крайніх політсил. Це, однак, впливає на сприйняття українців як нації. Згідно з опитуваннями, одна третина поляків не любить українців, а другій третині вони байдужі. Цікаво, що згідно з соціальними дослідженнями, які проводяться в Україні поляки перебувають на першому місці серед найбільш улюблених народів.

Усе трапляється в трагічній історії

Відсутність примирення та спільної інтерпретації історії є проблемою, яка виникла не вчора. Але до недавнього часу прагматичний підхід до взаємовідносин та спільні інтереси були вищими, ніж політика пам’яті.

 Революція Гідності

Революція Гідності

Сьогодні по-іншому. Революція Гідності та загальний настрій у світі висунули історичну політику на перший план. Невпорядковані події початку ХХ ст. спалахнули з подвійною силою і нагадали про насильство та страждання, яких обидва народи зазнали протягом багатьох років.

Хоча у засобах масової інформації домінують суперечки з приводу історії, позитивні моменти відходять на задній план. Наприклад зустріч парламентаріїв з обох країн в Яблоніні в 1990 році, засудження акції «Вісла», спільна церемонія пам’яті жертв Волинської трагедії чи листи єпископів про взаємне примирення і прощення. Це також участь українців в діяльності «Солідарності», спільна організація «Євро-2012», підтримка, яку Польща надала Україні під час Помаранчевої революції і Революції Гідності, а також російської агресії в Криму та на Донбасі. На думку авторів звіту, позитивні приклади треба зміцнювати, оскільки вони дозволяють оцінити перспективи іншої сторони.

Однак, як визнала Катажина Пелчинська-Наленч, поки що до історичного порозуміння дуже далеко. «На даний момент це діалог двох незрілих країн, які лікують свої комплекси. Треба зачекати, доки принаймні одна зі сторін дозріє», — сказала вона.

акція «Вісла»

акція «Вісла»

Тому автори доповіді пропонують свого роду «протез», тобто необхідність «погодитися на незгоду». Це означає, що хоча ми маємо різні погляди на історію, але суперечка не повинна перешкоджати реалізації спільних інтересів. Проте експерти закликають, щоби влада і громадянське суспільство реагували на знищення пам’ятників та цвинтарів, карали винних і дали чіткий сигнал, що вандалізм не є шляхом до вирішення конфлікту. Крім того, вони пропонують налагодити співпрацю вчених-істориків та включити до освітніх дисциплін теми, які доводять, що минуле нас більше пов’язує, аніж розділяє.

Що нас пов’язує з українцями?

Це не тільки історія, наприклад спільна боротьба Польщі та Української Народної Республіки у війні 1920 року, а також співпраця під час Другої світової війни. Це, перш за все, міжнародні інтереси, бізнес, сусідські відносини та безпека.

Як досягти цих цілей? По-перше, у партнерський спосіб, а не патерналістський чи месіанський. По-друге, співпраця повинна бути зорієнтована на майбутнє, що, як каже євродепутат Міхал Боні, «не усуває історичних проблем, але переводить їх на інший шлях». По-третє, потрібно поставити акцент на освіту, відносини між людьми і поліпшення іміджу, по-четверте, всі дії має зумовлювати солідарність перед лицем загроз з боку Росії, і, по-п’яте, досягати цілей, спираючись на інституції, а не на відносини між групами друзів.

 Nord Stream II

Nord Stream II

Необхідно побудувати нову прагматичну стратегію та виправити прогалини у відносинах, які виникли після вичерпання доцьогочасних формул. Одне з головних завдань, на якому наголошували експерти — підключення Польщі до переговорів Україна-ЄС. Незважаючи на те, що потенціал Варшави, як мосту між Сходом та Заходом, останнім часом знизився, ми все ще залишаємося важливим партнером для Києва, який розуміє наш страх перед Росією. На думку експертів, від співробітництва в галузі оборони, протидії гібридній війні та забезпечення енергетичної безпеки (наприклад, боротьба проти проекту Nord Stream II) обидві сторони можуть тільки виграти.

Не можна також ігнорувати проблему трудової міграції до Польщі. Обидві сторони отримують від неї вигоду: польський бізнес зростає, і громадяни України можуть реалізувати свої економічні потреби. На думку експертів, при цьому важливо запобігати етнічним конфліктам, які, на жаль, трапляються дедалі частіше. Ключем до розуміння в цій сфері повинні бути туризм в Україну, молодіжний обмін, поліпшення транспортних зв’язків та позитивні повідомлення ЗМІ, які не повинні зосереджуватися виключно на інцидентах і провокаціях.

Крім того, як підкреслюють експерти, необхідно скоротити черги на кордоні, наприклад шляхом створення нових переходів або поєднання польських і українських прикордонних пунктів. Поліпшення інфраструктури та потоку не тільки покращить статистику та настрої мандрівників, але також допоможе розвинути туризм та поглибити ділові відносини.

Марта Томашкєвіч

(скорочений переклад з польської мови Романа Кухаренка)

2 Comments on "За останні 25 років відносини з Україною не були настільки поганими. Як вирватися з цього маразму?"

  1. Олександр | 03/10/2017 at 12:53 | Ответить

    Є ще одна причина погіршення стосунків України і Польщі, про яку авторка нічого не сказала.
    По перше, теперішня ліберальна, олігархічна Україна не сприймається консервативною, націоналістичною владою Польщі. Українська влада насаджує і впроваджує в Україні ті дегенеративні ліберальні «цінності», від яких втікають поляки. Українська влада дружть і орієнтується на Німеччину, яка являється ворогом і конкурентом Польщі в ЄС (як Росія для України).
    По друге, українська ліберальна проєвропейська влада не сприймає теперішню праву і націоналістичну владу Польщі, яка «відійшла від європейських цінностей», має свою думку і відстоює свої національні інтереси в ЄС, дратуючи союзників по ЄС, в першу чергу Німеччину і Францію. Як тільки помінялася влада в Польщі, українські ліберальні ЗМІ рясніли публікаціями про фашистський режим, про порушення прав людини в Польщі, відхід від демократії, проросійськість Польщі, злорадствували по поводу антиурядових протестів, і тому подібне.
    Займається примиренням соросівський фонд «Відродження»? Той самий фонд який насаджує дегенеративні «цінності», від яких втікають поляки.
    Дуже нагадує то як російський шовініст Медведчук приймає участь в Мінських переговорах.
    Ситуація на краще може помінятися тільки якщо в Україні до влади прийдуть націоналісти, і в обоїх держав появляться спільні інтереси і спільні цілі.

  2. Дуже слушне доповнення!

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*