Війна на Донбасі в міжнародному контексті

На фронтіНа фронті

Тиждень тому учасники так званого Нормандського формату у телефонній розмові обговорили деталі чергового перемир’я на Донбасі. Як повідомляють засоби масової інформації, воно мало розпочатися «на новий навчальний рік» 1 вересня, і цього разу його повинні дотримуватися усі сторони, а про порушення має офіційно оголосити так звана Тристороння контактна група. За останні роки інформаційні агенції неодноразово публікували повідомлення такого роду, а потім були змушені відзначити численні факти порушення угод. Тепер має бути по-іншому, оскільки нинішнє перемир’я сприймається як перший результат зустрічі спецпредставників з конфлікту на Донбасі — американського Волкера та російського Суркова. Зустріч відбулася в Москві, тривала три години, про підсумки переговорів відомо мало. Преса та експерти розділилися в думках. Деякі вважають, що «все було узгоджено» і тепер ми побачимо поступову нормалізацію ситуації і реалізацію Мінських угод, інші переконані, що це тільки початок переговорів, свого роду «розвідка» і доведеться ще довго чекати на врегулювання. Існують також прихильники ідеї, що Москва взагалі не зацікавлена у порозумінні, а натомість намагатиметься загострювати ситуацію. Не підлягає сумніву той факт, що Кремль завжди охоче йде на переговори, бо має надію дочекатися послаблення позиції України та Заходу в «донбаському питанні», проте якщо мова починає йти про те, щоб росіяни взяли на себе конкретні зобов’язання або хоча б виконували те, про що було вже домовлено, Москва оголошує, що вона не є стороною конфлікту.

Нормандський формат

Нормандський формат

В Україні також можна почути голоси, наприклад міністра в справах окупованих територій Георгія Туки, що Росія найближчим часом намагатиметься дестабілізувати ситуацію в нашій державі і повалити уряд. У телеінтерв’ю він повідомив, що за останні тижні спецслужби знешкодили кілька диверсійних груп, присланих з Росії, метою яких була підготовка масових заворушень та нападів. Також він озвучив інформацію, що з огляду на початок засідань Верховної Ради, що має відбутися 6 вересня, Юлія Тимошенко зі своєю партією готує масові демонстрації, метою яких є спроба скинення нинішньої влади. Якщо їм не вдасться влаштувати безлади в Києві, то вони можуть спробувати зробити це в регіонах. Мабуть немає великого сенсу пояснювати, що привести до влади тимошенківську «Батьківщину» замість порошенківського БПП означатиме вкотре «поміняти шило на мило».

Проте, на думку інших, в ході переговорів про врегулювання воєнного конфлікту на Донбасі справа зрушила з мертвої точки. Про це має свідчити також заява Президента Порошенка, який напередодні свого візиту до Луганської області повідомив, що на осінній сесії ООН Україна офіційно попросить цю організацію прислати «блакитні каски» або міжнародний контингент збройних сил, завданням якого буде охорона російсько-українського кордону. Одночасно має розпочатися процес політичного врегулювання конфлікту. Якщо Москва погодиться на введення військ ООН, то є шанс досягнути стабільного перемир’я.

Георгій Тука

Георгій Тука

На думку спостерігачів, крім американців, у швидкому врегулюванні ситуації в Україні може бути зацікавлена передусім Німеччина. Що стосується ставлення Берліна, то причина очевидна. Для Ангели Меркель, яка веде передвиборну кампанію, може виявитись дуже доречною демонстрація досягнень на міжнародній арені. І саме тому про переговори щодо припинення вогню першим заявив представник німецького уряду. Звичайно, не тому, що канцлера Меркель чекає невдача на виборах. Цього ніхто не прогнозує з огляду на її стійку (в 15%) перевагу над головним конкурентом із СДПН. Проблемою може бути післявиборчий розклад сил, особливо з огляду на вірогідне здобуття депутатських мандатів правою партією «Альтернатива для Німеччини». Тому німецьким християнським демократам може знадобитися коаліційний партнер. З точки зору Росії, найгіршим рішенням є екзотична коаліція ХДС-ХСС та «Зелені», чий лідер твердо підтримує збереження санкцій проти Москви. У СДПН проросійська група досить сильна, щоб вплинути на пом’якшення позиції Німеччини стосовно Росії. А лідер німецьких лібералів нещодавно закликав Берлін до скасування антиросійських санкцій і визнання, що Крим є частиною Росії. Отже, якщо подивитися під цим кутом, то зрушення у «питанні Донбасу» може стати початком пом’якшення європейської політики щодо Москви. Тим більше, що з Брюсселя та Берліну неодноразово лунали заяви про те, що санкції будуть поступово зніматися, якщо буде досягнуто прогресу в мирному врегулюванні.

Ангела Меркель

Ангела Меркель

Про зміну позиції Москви також може свідчити нова інформація про так звану групу Вагнера, про яку нещодавно писав петербурзький портал «Фонтанка». Щоправда, журналісти, які вивчають зв’язки цієї російської «приватної армії», тісно пов’язаної зі спецслужбами, сьогодні говорять, що взаємна любов між ними значно охолола. Просто нині знизилася потреба в російських найманцях. У Сирії, де їх, за останніми оцінками, перебуває біля тисячі, поступово стабілізується ситуація. Військо Асада розпочало підготовку до наступу на контрольовані Ісламською Державою нафто- та газоносні райони, а бійців з групи Вагнера було відведено з лінії фронту. Сьогодні вони охороняють нафтодобувну інфраструктуру. Формально їх послуги почала оплачувати сирійська влада, і це, на думку журналістів, негативно позначилося як на їхній заробітній платні в бік її зменшення, так і на якості озброєння, яке вони використовують. Замість сучасної зброї вони отримали, наприклад, старі автомати Калашнікова північнокорейського виробництва. Про результати свого дослідження на хвилях Радіо Свобода розповів Денис Коротков, який зазначив, що Кремль зараз би охоче позбувся Вагнера та його людей, що діють на периферії закону, але це не так просто, тим більше, що близько ста з них загинули під час сирійської операції. До того ж у цьому підрозділі є велика група «ДНРівців», яких ніхто не збирається відправляти назад, на окуповану частину Донбасу.

Варто також відзначити, що український запит в ООН не буде єдиним під час наступної сесії. Нещодавно представник Молдови в ООН повідомив, що офіційно звернувся з питання виведення із Придністров’я російської миротворчої місії, чия присутність в регіоні «є загрозою для міжнародного миру та безпеки». Що цікаво, тон цих заяв відповідає попереднім оцінкам, сформульованим американськими дипломатами та військовиками, які відвідують Кишинів. Останні навчають молдавських солдатів, які беруть участь у миротворчих місіях.

Путін та Рогозін

Путін та Рогозін

Також загострюється психологічна війна, пов’язана з Придністров’ям і загальним напрямком, в якому рухатиметься Молдова. Віце-прем’єр Росії Дмітрій Рогозін після того, як літак, якому він перебував, не одержав доступу до повітряного простору Румунії і мусив з ганьбою повернутися до Москви все ж таки зустрівся з проросійським президентом Молдови Додоном. У Тегерані. І обидва вони запевнили, що не допустять ескалації конфлікту. У нещодавно опублікованому ТАСС інтерв’ю молдавський президент звинуватив своїх проєвропейських опонентів у спробі «застосування сили» і сказав, що якщо справи підуть таким чином, то він закликатиме своїх прихильників вдатися до протестів і демонстрацій, щоб повалити нинішній уряд Молдови.

Загалом заяви Рогозіна і Додона (останній не є самостійною політичною фігурою) можна розглядати як частину російської позиції. Вона цілком зрозуміла. Напередодні президентських виборів в Росії дестабілізувати ситуацію в Україні та Молдові, щоб у результаті заворушень збільшити політичну вагу сил, які виступають за зближення з Москвою. Консолідація навколо Кремля на засаді шовіністичних гасел гарантує успіх на виборах, який у Москві означає не просто переобрання Путіна, але і, відповідно, високу явку на виборах.

Ігор Додон

Ігор Додон

Це може бути сценарій «яструбів». На думку аналітиків, кремлівські «голуби» покладаються на інший сценарій: нормалізація відносин з Європейським Союзом, потім поступове скасування санкцій, посилення російських енергетичних компаній в Європі і прямі західні інвестиції в Росії. А наслідки такого підходу, принаймні з політичної точки зору, можуть бути відчутними. Аналітики підрахували, що вибори в ряді російських регіонів, які пройдуть у вересні не принесуть ніяких змін. Причому не йдеться про кадрові зміни в результаті несприятливого голосування, про це не може бути навіть мови. Йдеться про те, щоб мати можливість під час виборів перевірити нові методи збільшення явки на виборах. Планується перевірити ефективність двох «інструментів» — допущення політичних конкурентів для тих кандидатів, які виставлені від «Єдиної Росії» і організація у той же день низки місцевих референдумів з питань, важливих для громад. За шість місяців до президентських виборів кремлівські політтехнологи мають на меті з’ясувати в такий спосіб, наскільки збільшиться явка та інтерес до виборчого процесу. На думку коментаторів, кремлівські фахівці з виборчих справ вирішили відмовитися від минулої стратегії 70/70, тобто 70% явки і 70% голосів за путінські політичні сили.

Роман Кухаренко

Be the first to comment on "Війна на Донбасі в міжнародному контексті"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*