Верховна Рада ухвалила закон про поглиблення співпраці з НАТО з перспективою членства

Пол Неш «Вояки Першої світової війни»Пол Неш «Вояки Першої світової війни»

У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що російська агресія поставила завдання щодо забезпечення національної безпеки нашої країни. А в нинішніх умовах найефективнішим інструментом цього є структури колективної безпеки, найбільш дієвою з яких є НАТО. Тим не менше голосування у ВРУ передусім слід сприймати як показове, оскільки не підлягає сумніву, що наша країна лише тоді наблизиться до стандартів НАТО, коли нинішня влада почне працювати над реформуванням Збройних сил, проводитиме люстрацію, боротиметься з корупцією  (особливо у військовій сфері) тощо. А до цього ще далеко.

Безумовно позитивним фактором є те, що з початком російської агресії проти України добігла кінця дискусія про необхідність існування НАТО, яка постала разом з крахом комуністичної системи в Європі. Тепер не підлягає сумніву, що Організація Північноатлантичного договору мусить зберегтися і продовжити займатися питаннями міжнародної безпеки. Після операції в Лівії та «виходу» з Афганістану перед НАТО виникла наступна проблема, цим разом набагато ближча. Це війна на Донбасі, яка відбувається в безпосередній близькості від східного флангу НАТО. Також не слід забувати про окупацію росіянами Криму.

Разом з погіршенням ситуації на Донбасі дедалі частіше порушується проблема участі НАТО. У зв’язку з так званою «позаблоковою діяльністю» Північноатлантичного союзу (як наприклад інтервенція в Лівії) тема російської агресії також починає розглядатися як така, що має безпосереднє відношення до альянсу попри те, що його функціонери до недавнього часу як мантру повторювали, що «НАТО не воюватиме за Україну». Спробуймо простежити діяльність Північноатлантичного союзу стосовно України, щоб відокремити фактичні дії від гучних політичних заяв.

Висновки з самітів НАТО

На саміті в Бухаресті в 2008 році було підписано угоду про особливе партнерство між НАТО і Україною.

Однією з основних тем на саміті НАТО в Ньюпорті в 2014 році стали події в Україні. У розділі 16 декларації саміту було чітко підкреслено, що його учасники засуджують незаконне збройне втручання Росії і вимагають, щоб вона вивела свої війська з території України. У той же час було в черговий раз заявлено, що ані країни альянсу, ані сама організація не визнають і не сприймають незаконної анексії Криму Росією. НАТО закликало Росію дотримуватися своїх міжнародних зобов’язань і норм міжнародного права, а також висловило свою підтримку резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 68/262 про територіальну цілісність України.

Серед головних тем Варшавського саміту НАТО в 2016 році був захист України, Польщі та країн Балтії від агресивної політики Росії.

Тісна співпраця

Організація Північноатлантичного договору протягом багатьох років підкреслює зацікавленість в контактах з Україною, розглядаючи нашу країну як важливого партнера в регіоні. З 1994 року Україна є частиною програми Партнерство заради миру, а в 1997 році була створена Міжпарламентська рада Україна-НАТО.

У лютому 2005 року після «Помаранчевої революції» новий президент України Віктор Ющенко був запрошений на зустріч до штаб-квартири НАТО. У тому ж році в жовтні почались інтенсивні переговори з міністрами закордонних справ і оборони, а представники Північноатлантичної ради відвідали Київ. Україна взяла участь в операції «Активні зусилля» (морське патрулювання в Середземному морі після подій 11 вересня 2001 року).

Після окупації Криму політичні контакти між НАТО та Україною активізувався, хоча не можна говорити про чіткі фактичні дії.

29 грудня 2014 року новий президент України Петро Порошенко підписав закон, який скасував положення про неучасть України у військових союзах, котре блокувало зусилля щодо вступу в НАТО. Він також оголосив про можливе проведення референдуму з цього питання.

На початку 2015 року генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг сказав, що, з огляду на загострення конфлікту, альянс буде підтримувати Україну як політично, так і фактично. Був розроблений проект створення чотирьох фондів допомоги для України, серед іншого призначених для здійснення реформи системи командування Збройними силами України, забезпечення кібер-безпеки, логістики та реабілітації ветеранів.

Головне питання, яке нині постає: чи взагалі можливе членство України в НАТО? Ще зовсім недавно превалювала хибна думка, що подальше розширення Північноатлантичного союзу не потрібне, щоб не дратувати Росію. Проте від цієї політики довелось відмовитися і 5 червня, попри шалений спротив РФ, 29-м членом НАТО стала Чорногорія. Мабуть що наступною на вступ буде Македонія, після того як вона домовиться з Грецією про вирішення проблем, які існують в двосторонніх відносинах.

Реакція в США

У квітні 2014 року сенатор Джон Маккейн сказав, що Обама показав слабкість Америки, не ставши в опозицію діям Росії в Україні. За його словами, це відбилося на НАТО в цілому. Разом з сенаторами Джоном Баррассо і Джоном Хевеном він написав у Washington Post, що Захід мусить приділяти Україні більше дипломатичної, економічної та воєнної допомоги. На їхню думку, доки Україна дотримується норм права і демократії, доти двері НАТО для неї відкриті. У Сенаті США навіть запропонували надати Україні статус головного союзника поза НАТО (англ. Major Non NATO Ally – MNNA). Нині такий статус мають Ізраїль, Японія, Аргентина і Єгипет, а останнім став Туніс. Проте важливо пам’ятати, що цей статус надає американська адміністрація і отримують його в основному країни, з якими США уклали важливі економічні або політичні угоди. Це не завжди має стосунок до оборонних зобов’язань по відношенню до даних країн.

Присутність НАТО

У той же час в дискусіях про участь України в НАТО неодноразово піднімалося питання про більшу присутність альянсу в регіоні Центральної та Східної Європи. Не зрозуміло, однак, що слід розуміти під цією присутністю. Загалом є три варіанти розвитку ситуації. Перший — залишити все як є, без створення нової інфраструктури. Другий варіант — поява нових баз НАТО на території держав-членів, прийнятих після 1999 року (крім Балтії). Третій — будівництво військових баз також і в країнах Балтії.

Нещодавно був опублікований звіт про те, як Росія бачить міжнародний порядок (How does Russia view the international order). Доповідь була підготовлена відомим дослідним центром RAND, заснованим після Другої світової війни. Спочатку він працював для потреб армії США, а в даний час займається також і «цивільними справами».

Як вважають аналітики RAND, російська закордонна політика серед іншого спирається на наступні аксіоми.

* Нині в світі домінують США та їх союзники, причому американці завжди спираються виключно на силу.

* Агресія проти Росії може бути як воєнною, так і політичною. Розширення демократичних інституцій є формою політичної агресії.

Тому РФ повинна вибудувати навколо себе кілька поясів безпеки. Її сателітами мусять бути Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан і Україна. Друге коло — це країни Південного Кавказу, третє — держави Балтії, четверте — колишні східноєвропейські члени Варшавського договору.

З наведених в доповіді результатів опитувань, проведених серед російської еліти (243 особи) випливає, що переважна більшість з них (82,3%) вважає, що національні інтереси Росії включають також регіони, розташовані за межами її території.

Таким чином, зрозуміло, що вступ до НАТО хоча і надасть деякі гарантії безпеки східноєвропейським країнам, але не захистить їх від агресивної поведінки Росії в усіх сферах. Єдиним рішенням тут є створення Балто-Чорноморської вісі.

Які висновки роблять автори доповіді? Перш за все, Росія найближчим часом не перестане сприймати Захід і Сполучені Штати як загрозу. «Перезавантаження» відносин з Росією неможливе, тому що це означало б поступки з боку Заходу в принципових питаннях. І, нарешті, закликати Україну, Молдову та Грузію будувати демократію і в той же час відкладати перспективу приєднання до НАТО суперечить одне одному. Росія вважатиме це ознакою слабкості. Автори доповіді посилаються на позицію Яна Бжезінського (син нещодавно померлого Збігнєва), який вже в березні 2015 року, під час роботи Комітету закордонних справ Сенату США закликав до «ясного бачення, що Україна і Грузія будуть прийняті в НАТО».

Тарас Осадчий

Be the first to comment on "Верховна Рада ухвалила закон про поглиблення співпраці з НАТО з перспективою членства"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*