Українсько-білоруське співробітництво та Росія на задньому плані

Зустріч двох ПрезидентівЗустріч двох Президентів

20-21 липня Президент Білорусі Олександр Лукашенко перебував в Україні з візитом, під час якого взяв участь в білорусько-українському бізнес-форумі та зустрівся з Президентом України Петром Порошенком. Це був перший за чотири роки офіційний візит Лукашенка до Києва і друга зустріч двох Президентів у 2017 році. Активізація контактів на вищому рівні обумовлена ​​бажанням обох столиць продемонструвати тісну співпрацю та розширення можливості для маневру в зовнішній політиці. У той же час обидва Президенти мають різні пріоритети у взаємному співробітництві. Для Києва це питання безпеки; в заявах для преси П. Порошенко зазначив, що отримав запевнення від білоруського президента, що територія Білорусі не буде використовуватися для агресивних дій проти України. Лукашенко, у свою чергу, таку декларацію не оприлюднив, зосередивши увагу на економіці, що обумовлено залежністю Мінська від Москви в економічних та безпекових питаннях. Візит не приніс прориву у відносинах між двома країнами. Підписані документи стосувалися співпраці в сфері науки і культури.

Київ

Київ

Мета України — безпека

Візит Олександра Лукашенка в Україну вписується в активність Києва в зовнішньополітичній сфері, яка спостерігалася в червні та липні. 20 червня український Президент відвідав Сполучені Штати, де зустрівся з американським Президентом Дональдом Трампом. 22 червня він прибув в Брюссель, а через три дні — в Париж. Далі в липні П. Порошенко зустрівся з прем’єр-міністром Молдови і відвідав Грузію. Тісні контакти з лідерами країн постсовєтського простору, на території яких знаходяться анклави, контрольовані Росією, мають на меті зміцнити позиції Києва в Східній Європі й укріпити солідарність проти агресивної політики Росії. У ході зустрічей пріоритетом Президента України були питання безпеки. Так само і в стосунках з Мінськом Київ в першу чергу прагне запобігти можливому нападу російських військ з території Білорусі, особливо в контексті запланованих на вересень російсько-білоруських військових навчань «Запад – 2017». Київ усвідомлює обмежений суверенітет Мінська в політиці безпеки і неодноразово висловлював стурбованість тим, що навчання можуть бути використані Москвою для вторгнення в Україну або для збільшення присутності російських військ в Білорусі. Тому розмова з Лукашенком мала на меті прозондувати позицію Мінська та утвердити його в переконанні про взаємну небезпеку, яка випливає з російського сценарію. Таким чином, відсутність однозначної підтримки територіальної цілісності країни і брак гарантій про недопущення військової загрози з білоруської території у виступі Лукашенка для преси, ймовірно, стали розчаруванням для української сторони. Візит Лукашенка в цілому був в Україні був сприйнятий скептично: вказували на його невдалий час: першу річницю вбивства в Києві журналіста Павла Шеремета, який був родом з Білорусі, а також — на прийом з великими почестями Лукашенка — авторитарного Президента, який залишається у військовому союзі з Росією та проголошує, що НАТО є загрозою безпеці Білорусі.

Мінськ

Мінськ

Експортний пріоритет в політиці Мінська

На відміну від позиції української сторони, для Білорусі основним пунктом порядку денного переговорів було економічне співробітництво. Надмірна політична підтримка Києва є занадто ризикованою для Білорусі, бо загрожуватиме протистоянням з військовим союзником, єдиним постачальником енергоресурсів і основним торговим і політичним партнером, яким є Росія. У зв’язку з цим на міжнародних форумах Мінськ ніколи не займає позиції, яка б суперечила інтересам Москви, що також знайшло своє відображення в заяві білоруського президента під час прес-конференції по завершенні його візиту до Києва. Білорусь з самого початку російсько-українського конфлікту намагалася уникнути висловлювати свою прихильність до будь-якої зі сторін. Олександр Лукашенко, всупереч очікуванням Кремля, поки що офіційно не підтримав ані анексії Криму, ані агресії на Донбасі. Обережна позиція Білорусі була обумовлена передусім страхом перед підривом територіальної цілісності країн постсовєтського простору, а також можливим збільшенням напруженості в регіоні. Крім того, збалансована політика щодо російської агресії уможливлювала відновлення діалогу із Заходом. Таким чином, білоруська дипломатія охоче використала проведені в Мінську у вересні 2014 року та в лютому 2015 року два раунди мирних переговорів, щоб побудувати імідж Білорусі як нейтральної держави, здатної стати посередником в досягненні миру в регіоні. Однак, з огляду на обмежені можливості для маневру в політичних питаннях, найбільш безпечним і в той же час вигідним для Мінська напрямком співпраці з Україною є економіка, в тому числі експорт, основною частиною якого вже багато років є нафтопродукти. За даними 2016 року, біля третини експорту палива з Білорусі (4,3 млн тонн) припало на Україну, а питома вага в українському імпорті бензину і дизельного палива склала, відповідно, 80% і 50%. Торговельний оборот між двома країнами досяг майже $4 млрд, що забезпечило Україні друге місце (після Росії) серед торгових партнерів Білорусі. Для білоруської сторони дуже важливе позитивне сальдо торгівлі з Україною (на відміну від торгівлі з Росією), яке минулого року склало 1,86 млрд доларів США. Дані за перші п’ять місяців цього року показують 26%-е зростання торговельних оборотів, також з користю для білоруських експортерів. Поточна ситуація на українському ринку створює для Білорусі найбільше можливостей для скорочення білоруського експорту в Росію.

Зустріч президентів Білорусі та України підтвердила різницю пріоритетів, обумовлених станом відносин двох країн з Росією

Зустріч президентів Білорусі та України підтвердила різницю пріоритетів, обумовлених станом відносин двох країн з Росією

Прогноз

Зустріч президентів Білорусі та України в основному підтвердила очевидну протягом довгого часу різницю пріоритетів, обумовлених станом відносин двох країн з Росією. У той час як Україна де-факто веде війну з РФ, Білорусь пов’язана з Москвою військовим союзом і тісним політичним та економічним співробітництвом. З огляду на це найближчим часом важко очікувати політичного співробітництва між Мінськом і Києвом, яке було б спрямоване проти Росії. У той же час влада обох країн зацікавлена в поглибленні співпраці і, найголовніше, — в стабільності у Східній Європі. І незалежно від очевидних розбіжностей у сприйнятті Росії, здається, що прагнення до миру в регіоні буде основним чинником у гармонізації відносин між Києвом та Мінськом.

Олесь Рахманний

Be the first to comment on "Українсько-білоруське співробітництво та Росія на задньому плані"

Leave a comment

Your email address will not be published.

*



*